Главная » 2012 » Ноябрь » 17 » ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ ЦЕНТРУ МОЛОДІЖНОЇ ПРАЦІ ПРИ СТУДЕНТСЬКІЙ СОЦІАЛЬНІЙ СЛУЖБІ ДЛЯ МОЛОДІ
13:09
ІНСТИТУТ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ ЦЕНТРУ МОЛОДІЖНОЇ ПРАЦІ ПРИ СТУДЕНТСЬКІЙ СОЦІАЛЬНІЙ СЛУЖБІ ДЛЯ МОЛОДІ
Система підготовки спеціалістів для соціальної сфери — найбільш молода в системі професійної освіти, що, природно, зумовило нечіткість у розумінні домінуючих напрямів її розвитку, неоднакове трактування, а також різноманітні підходи вчених різних ВНЗ щодо професії соціальний педагог,
пріоритетних завдань, технологій підготовки відповідних фахівців.
Л.І. Міщик вважає недоцільним поділ на соціально-педагогічну діяльність та соціальну роботу всієї сфери соціальної діяльності [2,  23], зауважуючи,
що більшість сфер діяльності соціального педагога та соціального працівника тісно переплітаються, а відмінність залишається лише у сфері докла-
дання активності — у виховній галузі чи соціальній роботі.
Професія соціального педагога в тісному взаємозв’язку з професією соціального працівника розглядається А.Й. Капською: «Соціальний педагог
у нашому розумінні — «це педагог, який здійснює комплекс заходів щодо соціально-педагогічної допомоги, соціального виховання, освіти й розвитку осо-
бистості. Конкретизація діяльності соціального педагога випливає з його основних функцій: діагностичної, прогностичної, комунікативної, реабілітаційної
і колекційної» [5, 9].
В. Сидоров розглядає професію соціального педагога як складову в парадигмі суб’єктів соціальної роботи, основними функціями якої називає
діагностичну, прогностичну, перетворюючу, комунікативну, правозахисну, психотерапевтичну, рекламно-пропагандистську, соціально-медичну, соціально-
педагогічну та соціально-економічну [1, 70].
Євтух М.Г. і Сердюк О.П., характеризуючи професію «соціальний педагог», зауважують, що цей спеціаліст має зосереджувати зусилля на виявленні
та подоланні негативних явищ, а не на боротьбі з їхніми наслідками: у процесі діагностики соціальний педагог диференціює клієнтів, «виводить» відповід-
но до виявлених проблем на соціальних працівників і спеціалістів-професіоналів різного профілю, які працюють, наприклад, у службах психічного й фізич-
ного здоров’я, правового й економічного захисту, культурного дозвілля й педагогічної анімації, які мають справу з певними категоріями людей (служби
зайнятості та допомоги в працевлаштуванні, соціальної профілактики, соціального забезпечення, розвитку молодіжних ініціатив тощо [1, 80—81].
Отже, існують різні підходи до визначення професії «соціальний педагог» у педагогіці вищої школи, але всі вони базуються на головному постулаті
соціально-педагогічної роботи — «турбота про людину, розкриття можливостей особистості, сім’ї, суспільства, сприяння успішному вирішенню проблем
через вивільнення й розвиток ресурсів людини та її соціального оточення, здійснення й корекції необхідних соціальних змін [5, 15] . Неоднозначність
розуміння того, що у вітчизняній практиці називаємо соціальною роботою або ж соціальною педагогікою. І якщо в переліку номенклатури спеціальнос-
тей зустрічаємося з невиправданим поділом соціальної педагогіки (сфера освіти) та соціальної роботи (сфера соціології), то в європейських фахівців
він викликає здивування. Справа в тому, що історичні корені соціальної роботи та соціальної педагогіки настільки переплелися, що на сьогодні вони
вже замислюються над визначенням, пропонуючи випускнику Шкіл соціальної роботи, університетів та вищих навчальних закладів посаду, у якій реалі-
зуються, головним чином, принципи соціальної політики тієї чи іншої держави.
Сьогодні працівники соціальної сфери покликані вирішувати різнопланові питання багатьох сфер життєдіяльності сучасного суспільства. Розмаї-
ття напрямків соціальної роботи, з одного боку, дозволяє побачити весь спектр соціальних проблем сучасного суспільства й багатоваріантність їх роз-
в‘язання, а з іншого — є перепоною для оволодіння навичками та вміннями кваліфікованого спеціаліста соціальної роботи. Соціальна робота набуває
професійних рис за умов:
— коли навчання певних навичок і вмінь здійснюється у визнаних суспільством і державою навчальних закладах;
— коли професія виконує необхідну функцію в суспільстві;
— коли існують професійні організації, які здійснюють контроль за дотриманням професійних принципів у практичній діяльності працівників;
— коли носії професії, навіть працюючи в організації, мали б певною мірою можливість самостійного прийняття рішень стосовно методів і конк-
ретних технічних прийомів у своїй діяльності.
Для молодого спеціаліста соціальної сфери важливо розуміти, якими знаннями, уміннями, навичками він володіє або повинен володіти для того,
щоб мати повноцінне право працювати з людьми. Його знання в галузі соціальних і психологічних дисциплін одночасно повинні бути глибоко теоретич-
ними та максимально адаптованими до реалій практичної діяльності, оскільки спеціаліст зобов’язаний послуговуватись методами й технологіями різних
професійних сфер відповідно до конкретної ситуації, у якій йому доведеться діяти, з метою надання ефективної соціальної допомоги.
Попри наявність певної кількості активної та пасивної практики при підготовці спеціалістів соціальної сфери, зокрема спеціальностей «Соціальна пе-
дагогіка. Історія», «Практична психологія. Соціальна педагогіка», «Українська мова і література та соціальна педагогіка», «Соціальна педагогіка. Музика»
в Житомирському державному університеті імені Івана Франка, на нашу думку, для повноцінного професійного становлення, що передбачає й наявність
якісних параметрів практичної соціальної педагогіки та соціальної роботи, доцільно створити Інститут професійної адаптації, який покликаний компен-
сувати прогалини в практичній підготовці спеціалістів.
Тому нами була обрана тема наукового дослідження для виступу на Всеукраїнській олімпіаді з соціальної педагогіки в Луганському національному
педагогічному університеті імені Тараса Шевченка «Інститут професійної адаптації Центру молодіжної праці при Студентській соціальній
службі для молоді Житомирського державного університету імені Івана Франка».
 Метою наукової роботи є наукове обґрунтування методичних засад створення й функціонування Інституту професійної адаптації (далі ІПА), що
діє на базі вищого навчального закладу.
Реалізація цієї мети здійснюється шляхом вирішення таких завдань:
§ визначення кола проблем, з якими стикаються студенти ВНЗ зазначених спеціальностей;
§ виділення першочергових завдань, функцій, норм діяльності ІПА;
§ створення системи організації ІПА;
§ розробка системи професійних тренінгів.
Предметом дослідження є процес професійної адаптації майбутніх спеціалістів соціальної сфери шляхом залучення їх до участі в тренінгах про-
фесійного зростання ІПА.
Об’єкт – особливості організації й функціонування ІПА як підструктури Центру молодіжної праці при ВНЗ.
Практична цінність наукової роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані при організації Інституту професійної адаптації
на базі Центру молодіжної праці вищого навчального закладу.
Особистісні якості соціального педагога являють собою комплекс характеристик особистості фахівця [4, 77], які стають підґрунтям його професійної компетентності, а саме:
1. Здатність до творчості, артистичність, натхнення.
2. Емпатія.
3. Душевне тепло.
4. Щирість.
5. Ініціативність.
6. Гнучкість і наполегливість.
7. Здоровий глузд.
Система цінностей, притаманних професії соціального педагога, може бути представлена у вигляді такого комплексу:
1. Повага до основних прав людини. В основі цієї цінності лежить віра в те, що всі люди повинні мати рівнозначний доступ до соціальних послуг та благ.
2. Почуття соціальної відповідальності. Йдеться про те, щоб різні соціальні інститути (сім‘я, освітні заклади, державні інституції) повною мірою виконували свої соціальні функції щодо соціального виховання.
3. Повага до свободи особистості. Соціально-педагогічна діяльність покладається на визнання цінності розмаїття світу людини й поваги до прав
особистості на вибір власного життєвого шляху.
4. Підтримка прагнення людини до самовизначення. Ґрунтується на необхідності підтримувати прагнення людини до самостійного вирішення про-
блем свого життя.
Натомість головними ознаками непрофесіоналізму соціально-педагогічного працівника можуть стати такі:
1. Відсутність гнучкості. Призводить до жорсткого слідування інструкціям та бажання надавати рекомендації відповідно до строго визначених
формальних установок, без урахування специфічної індивідуальної ситуації вихованця.
2. Надопіка (надконтроль). Виникає здебільшого в ситуаціях, коли соціальний педагог прагне повністю підкорити собі хід подій і будь-що досягти по-
ставленої мети. З іншого боку, жорстке слідування певним методикам може закріпачити вихованця й зробити його життя залежним від зовнішнього впливу.
3. Вузька спеціалізація (ризик «віртуозності»). Почасти соціальному педагогу легше засвоїти вузьке коло соціально-педагогічних методик, аніж
постійно розвивати свій професіоналізм і поширювати коло знань, умінь і навичок. Така позиція призводить до однобокості застосування засобів со-
ціально-педагогічного впливу, оскільки соціальний педагог не має інших інструментів дії, аніж ті, якими володіє достатньо добре.
4. Невмілість (відсутність необхідної кваліфікації). Будь-яка методика в руках непрофесіонала може стати небезпечною. Як і для лікаря, для
соціального педагога важливим є принцип «не нашкодь». Висококваліфікований соціальний педагог повинен навчитися йти поряд з вихованцем, не
перешкоджаючи йому в становленні соціальної самостійності, але й не прагнучи випереджувати його соціальний розвиток. З метою культивування про-
фесійно значущих якостей та пропедевтики непрофесіоналізму  майбутніх соціально-педагогічних працівників доцільним є відкриття ІПА.
Нами було проведено соціологічне дослідження, яке мало на меті визначити рівень професійної готовності студентів різних курсів вищого навчаль-
ного закладу, які навчаються за спеціальністю «Українська мова і література та соціальна педагогіка» (спеціальність існує в нашому університеті з 1996
року). В основу процедури дослідження покладена методика «Опитувальник професійної готовності» (Л.Н. Кабардовою) [3, 74-79]. В опитуванні взяли
участь 100 респондентів (20 студентів I курсу, 20 – II, 20 – III, 20 – IV, 20 – V курсу). Аналіз результатів засвідчив наступне: рівень професійної готовності
студентів I курсу зовсім низький, що зумовлено відсутністю достатнього рівня вмінь для професійної діяльності. Досить високий рівень професійної готов-
ності виявлено в студентів III, IV курсів: ці студенти мають значно більше досвіду щодо соціально-педагогічної діяльності (проходження педагогічної прак-
тики; складання екзаменів, заліків, тестових завдань; семінарські й практичні заняття тощо). Студенти V курсу вважать, що їхніх знань і вмінь достатньо
для соціально-педагогічної діяльності, але водночас вони висловлюють бажання про збільшення кількості та урізноманітнення форм занять, які б
більшою мірою розвивали професійно значущі якості.
Тому одним з напрямків роботи Центру молодіжної праці при СССМ стало створення Інституту професійної адаптації поряд з Інститутами соціально-
го гувернерства, менеджменту, сурдоперекладу тощо. Імовірно, що силами невеликої кількості соціальних працівників та соціальних педагогів це зав-
дання не може бути успішно вирішено. Тому на спільних зборах ректорату, кураторів та керівництва СССМ і Центру молодіжної праці було прийнято
рішення про залучення студентів І—V курсів спеціальності «Українська мова і література та соціальна педагогіка», «Практична психологія. Соціальна пе-
дагогіка», «Соціальна педагогіка. Музика», «Соціальна педагогіка. Історія». Інститут професійної адаптації при Студентській соціальній службі для
молоді Житомирського державного університету імені Івана Франка – це спеціалізована служба при Центрі молодіжної праці.
Мета Інституту: підвищення конкурентноздатності засобами культивування професійно значущих умінь та навичок з подальшим позитивним
вирішенням питання працевлаштування студентів І—V курсів спеціальностей «Українська мова і література та соціальна педагогіка», «Практична психо-
логія. Соціальна педагогіка», «Соціальна педагогіка. Музика», «Соціальна педагогіка. Історія», створення умов професійної адаптації для майбутніх
фахівців, надання можливості вторинної зайнятості.
Цикл  занять для формування професійно-практичних навичок соціального педагога Мета створення: З’ясувати особистісну готовність студента першого
курсу до оволодіння знаннями, уміннями та навичками професії соціального педагога. Визначити орієнтовні уявлення студентів щодо сфери майбутньої
діяльності. Сформувати практичні вміння, дати змогу розвити якості та властивості особистості, які є основою подальшої професійної підготовки.
Учасники: студенти, які навчаються за спеціальністю «Соціальна педагогіка».
Тренери: викладачі, студенти старших курсів.
Структура тренінгу
1. Визначення мети заняття в широкому сенсі. Тренер зазначає
мету заняття, яка відображає основний зміст одного з аспектів майбутньої
професії. Цей крок допоможе всім учасникам заняття усвідомити найваж-
ливіші особливості та нюанси професійної діяльності.
2. Визначення мети кожним учасником заняття для себе. Кожен
з членів групи усвідомлює важливість загальної мети саме для себе та виок-
ремлює особливі сторони цієї мети,  які найбільше його цікавлять.
3. Обговорення основних аспектів проблемного питання. На
цьому етапі всі члени групи обговорюють сторони проблеми, які є найбільш
незрозумілими або найцікавішими. Кожен член групи висуває свої ідеї та по-
гляди на методи та засоби досягнення поставленої мети. Обговорення уза-
гальнюється тренером.
4. Безпосереднє проведення тренінгу (гри). Тренер пропонує групі
вправу, гру, задачу, вирішення яких вимагає безпосередньої активної участі
кожного члена групи. Тренер дає детальну інструкцію щодо виконання зав-
дань, ролей та дотримання правил гри. При цьому сам тренер стає безпосе-
реднім координатором діяльності групи та вносить певні корективи, якщо це
потрібно.
5. Обговорення вражень від проведеної роботи. Кожен з учасників
заняття висловлює свої почуття, враження та думки з приводу проведеної
роботи, указує на те, як ставитися до особливостей проведення тренінгу.
6. Підведення підсумків заняття. Тренер узагальнює те, що зробили
члени групи на занятті; указує на переваги та недоліки розуміння та прове-
дення тренінгу.
7. Визначення перспективи в подальшому тренуванні. Тренер виз-
начає, як саме результати та здобутки цього заняття пов’язані з метою на-
ступного. Тренер висловлює сподівання на добрі результати наступної ро-
боти та віру в сили та здібності всіх учасників.
Програма тренінгу «Професія – соціальний педагог» (заняття 1—
10): Заняття 1. «Вступ у майбутню професію»
Заняття 2. «Емпатія – джерело натхнення»
Заняття 3. «Позитивне мислення – головне вміння соціального педа-
гога»
Заняття 4. «Емоційне вигоряння – загроза професії. Шляхи подо-
лання»
Заняття 5. «Комунікативні вміння. Продуктивне спілкування»
Заняття 6. «Активне слухання як метод збору інформації»
Заняття 7. «Конфлікт. Методи розв’язання»
Заняття 8. «Ненормативна криза: особливості прояву»
Заняття 9. «Механізми психологічного захисту»
Заняття 10.  «Артистичні здібності»
Інститут професійної адаптації сьогодні маємо підстави назвати вимогою часу. Професійна підготовка соціальних педагогів, соціальних праців-
ників, практичних психологів може бути названою ефективною лише за умови включення в неї, крім ґрунтовної теоретичної, практичної сторони. Прохо-
дження студентів через систему Інституту професійної адаптації сприятиме вдосконаленню практичних умінь майбутнього фахівця, навичок узаємодії з
клієнтом, відповідальності за результат роботи, стимулюватиме до вивчення наукових розробок, методик, рекомендацій, а також забезпечуватиме по-
кращення матеріального становища студента, який може, хоче працювати в соціально-педагогічній сфері й докладає зусиль до вдосконалення себе як
професіонала.
Література
1. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры.
–  М., 1996.
2. Євтух М.Б., Сердюк О.П. Соціальна педагогіка: Підручник. – К., 2002. 
3. Никитина В.Б., Василенко Т.Д. Психодиагностика в системе соци-
альной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб.  заведений. – М., 2004.
4. Онищенко В. Філософсько-педагогічні принципи інноваційної освіти //
Педагогіка і психологія професійної освіти: Наук.-метод. журн. – 1997. — №2.
– С. 69.
5. Освітньо-професійна програма вищої освіти за спеціальністю
7010106 «Соціальна педагогіка» // Міщик Л.І. Соціальна педагогіка. – К., 1997.
– С. 78—93.

Просмотров: 695 | | Рейтинг: 0.0/0