| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Етичні принципи і дилеми в соціальній роботі
|
|
|
Етичні принципи і дилеми в соціальній роботі Ефективність соціальної роботи багато в чому залежить від соціального працівника, його знань, досвіду, особистих якостей. Але професійна відповідальність фахівця визначається не ним особисто, а цінностями й етичними принципами, прийнятими професійними організаціями – Асоціаціями соціальних працівників. Цінності й етичні принципи соціальної роботи відображені в етичному кодексі професії, котрий слугує орієнтиром (взірцем) в практичній діяльності. Кодекс вимагає певних правил поведінки, з якими представники професії зобов’язані погоджувати свої дії, щоб бути гідними членами професійної організації. Етичні кодекси багатьох професій мають універсальні принципи та положення, але будь-якій конкретній професії притаманні і специфічні правила. Які вимоги узагальнює етичний кодекс соціального працівника? Розглянемо на прикладі кодексу соціального працівника США. Етичний кодекс соціального працівника США був ухвалений на Асамблеї делегатів Національної асоціації соціальних працівників США (НАСР) в 1979 р. Це останній кодекс з декількох, які були прийняті фахівцями за останні роки. Принципи, викладені в кодексі, є загальновизнаними керівними і заборонними вказівками. Вони викладені в шести провідних частинах кодексу, визначаючи відповідальність і обов’язки соціальних працівників. У першій частині кодексу розглянуті загальні питання поведінки соціального працівника та його професійні обов’язки, зокрема, такі питання як професійна чесність, компетентність, участь в дослідницькій роботі. Друга частина присвячена етичній відповідальності соціальних працівників перед клієнтами, вона більш деталізована. В ній обговорюються проблеми пріоритету інтересів клієнта, використання клієнта для отримання особистого зиску, дискримінації, сексуальних стосунків з клієнтами, розголошення інформації про клієнтів третім особам, права клієнтів на самовизначення. Третя частина кодексу присвячена відповідальності соціальних працівників перед колегами. В ній висвітлюються питання, які виникають при контактах з іншими фахівцями. Ця частина принципово визначає проблеми співробітництва, ввічливого ставлення до колег, використання колег для отримання особистого зиску, вирішення конфліктів, спостереження і оцінки колег, тимчасове надання послуг клієнтам колег. Четверта частина присвячена проблемам етичної відповідальності соціальних працівників перед роботодавцями і організаціями, як надають робочі місця. В ній висвітлено питання, які стосуються необхідності суворо виконувати свої обов’язки перед відповідним агентством соціальної роботи, іншими словами, діяти відповідно з визначеними в ній процедурами, дотримуватися інтересів політики закладу, підвищувати її ефективність, раціонально використовувати ресурси. П’ята частина кодексу стосується питань етичної відповідальності соціальних працівників стосовно своєї професійної діяльності. В ній висвітлюються питання, пов’язані зі збереженням цінностей і призначенням професії, використання і накопичення знань в галузі соціальної роботи. В ній визначаються межі відповідальності працівника, при захисті честі і гідності своєї професії, щодо неетичної поведінки колег, включаючи незаконну або некваліфіковану практику в роботі. Шоста частина кодексу визначає обов’язки соціальних працівників стосовно суспільства. В ній зазначається, що соціальний працівник зобов’язаний: запобігати і ліквідувати дискримінацію будь-яких осіб або груп, гарантувати всім людям досяжність до необхідних ресурсів, надавати послуги в надзвичайних ситуаціях суспільного масштабу, захищати зміни в політиці і законодавстві, сприяти кваліфікованій участі громадськості в формуванні соціальної політики і закладів. Навіть з цього незначного переліку принципів, викладених в кодексі, видно, що одні з них більш абстрактні, ідеалістичні, стосуються соціальних справедливостей і суспільного добробуту. Вони зазначають соціальному працівнику до чого доцільно прагнути. Інші принципи встановлюють специфічні правила, за допомогою яких соціальні працівники, як очікується, будуть виконувати свої завдання, за умови порушення яких виникають підстави для визначення формального стягнення. Крім того, кодекс надає соціальним працівникам такі етичні принципи, які допомагають вирішувати етичні дилеми, які 39 зустрічаються на практиці. Цій проблемі останнім часом соціальні працівники приділяють значної уваги. Слово дилема з грецької мови перекладається як судження або умовивід, що має два положення, які виключають одне- одне, з яких доцільно обрати одне. В нашому випадку йдеться про опосередковане використання цього терміну, що означає необхідність вибору одного з двох можливих. Соціальним працівникам доводиться стикатися з різноманітними етичними дилемами, які перешкоджають їх роботі. Більшість ускладнень обумовлена необхідністю вибору між двома або більше обов’язками, які вступають в протиріччя між обов’язками і зобов’язаннями. Наприклад етичний кодекс НАСР проголошує, що "соціальний працівник не повинен брати участі в будь-яких діях, які порушують або обмежують громадянські або юридичні права клієнтів”. Але, кодекс також зазначає, що "соціальний працівник повинен виконувати свої зобов’язання перед організацією-роботодавцем”. Нескладно уявити собі стан, коли ці два принципи вступають у протиріччя, якщо політика закладу, якому надані права, призводить до порушення громадських прав клієнтів. Інші етичні протиріччя, які, зазвичай, викликають занепокоєння, пов’язані з конфіденційністю і приватним характером повідомлень; необхідністю казати лише правду; патерналізмом і самовизначенням; обов’язком дотримуватися законів і правил, які діють у закладі, обов’язку негайно доповідати керівництву; розподілом обмежених ресурсів, співвідношенням між особистими і професійними цінностями. Розглянемо деякі з них. Конфіденційність та інтереси суспільства. Соціальним працівникам доцільно дотримуватися положення щодо того, що інформація, яка була отримана від клієнта, повинна зберігатися як конфіденційна. Але в окремих випадках працівники вимушені розголошувати інформацію, наприклад, коли існує загроза, що клієнт може завдати шкоду третій особі. Це враховано в кодексі, де зазначено, що фахівці можуть розкрити інформацію за "непереборними обставинами”. На жаль, серед працівників не існує погодженості, за яких обставин, можливе таке розголошення, незважаючи на загальну думку про те, що недотримання конфіденційності виправдане за надзвичайних обставин. 40 Необхідність казати правду і захищати інтереси клієнта. В соціальній роботі є принцип, пов’язаний з правом клієнта на отримання правдивої інформації про справи, пов’язані з його станом і добробутом. Але, деякі соціальні працівники стверджують, що в певних випадках, доцільно приховати правду і надати неправдиву інформацію. Наприклад, необхідно захистити клієнта від збитків. Тим не менше, соціальні працівники дотримуються думки, що неможливо відмовити клієнту в наданні правдивої інформації або її викривленні. Патерналізм і самовизначення. Проблема патерналізму є значною етичною дилемою соціальної роботи. Патерналізм – це втручання в бажання клієнта і обмеження його свободи; обмеження його діяльності, вимога прийняти послуги без його бажання. Це приклади патерналізму для захисту клієнтів від них самих. Серед соціальних працівників точаться спори стосовно умов, які дозволяють патерналізм. Деякі науковці підтримують думку стосовно того, що клієнтам доцільно мати право на певний рівень ризику. Інші, дотримуються іншої точки зору, стверджують, що фахівці несуть відповідальність за захист клієнта від нього самого. Розходження в думках стосується концепції самовизначення і питання про те, хто з клієнтів здатен усвідомлювати свій стан і приймати раціональні рішення. Колегіальність і розголошення інформації. У випадках, коли будь-хто з соціальних працівників порушує правила або закони закладу, утворюється надто складна ситуація для тих колег, яким про це відомо. Знаючи про порушення своїх колег, соціальний працівник стикається з етичною дилемою і повинен докорінно оцінити власні вчинки. Дружні почуття, професійна відповідальність і можливість втратити репутацію можуть різним чином впливати на його рішення. Принцип рівності та нерівний розподіл обмежених ресурсів. Ця проблема стала актуальною в наш час. До дефіцитних, або обмежених за обсягом ресурсів належать продукти, житло, грошові фонди для реалізації програм. Розподіл цих ресурсів відбувається з врахуванням принципу рівності або надання клієнтам рівних можливостей при зверненні по допомогу. Під час розподілу враховується потреба в тій або іншій допомозі, але, перевага надається людям, які більшою мірою постраждали від несправедливості або дискримінації. Особисті та професійні цінності. В практичній діяльності соціальні працівники часто стикаються з внутрішнім конфліктом особистих і професійних цінностей. Наприклад, будучи супротивником проведення абортів, соціальний працівник може відчувати ускладнення при розмові з молодою вагітною жінкою. Інший приклад. Пацієнт відмовляється приймати ліки з релігійних причин. Соціальний працівник, впевнений в покращенні стану здоров’я під дією ліків, замислюється, чи доцільно його переконувати в тому, тому що пам’ятає про захист прав клієнта на самовизначення. Наведені приклади висвітлюють складність і неоднозначність стану соціального працівника. Фахівці знають, що вичерпні і конкретні відповіді на складні етичні запитання нелегко знайти в професійному кодексі, оскільки ті складені в загальних термінах і з відносно значним рівнем абстракції. Крім того, вони, як зазначалося вище, підтримують принципи, які за певних обставин можуть бути суперечливими. Дискусій з приводу етичних суперечностей в соціальній роботі було достатньо багато, але лише в 70-х рр. їм стали приділяти достатньо уваги. Професія соціального працівника розвивається в змінах, які в ній відбуваються без сумніву призведуть до виникнення нових етичних проблем і запитань. Наприклад, розвиток комп’ютерних технологій продовжує утворювати складні запитання стосовно приватного характеру конфіденційної інформації. З розвитком медицини виникає питання стосовно права особистості на вибір жити або померти. Крім того, відіграють певну роль зміни зайнятості соціальних працівників. Як було зазначено вище, в останні десятиріччя все більша кількість соціальних працівників за кордоном присвячують свою діяльність психологічній сфері, причому, переважна більшість у вигляді приватної практики. Кількість соціальних працівників в центрах громадської допомоги скорочується. Це висуває складні питання щодо призначення соціальної роботи і її цінностях, про те, яка частина ресурсів повинна надаватися клінічним проблемам, а яка – проблемам організації і захисту незаможних, яку увагу доцільно приділяти людям з недостатнім фінансовим забезпеченням і людям, з обмеженими ресурсами або забезпеченими страховками для сплати за послуги? Крім того, утворюються нові сфери діяльності і в зв’язку з цим виникають нові етичні питання і проблеми цінностей. Наприклад, внаслідок суттєвого збільшення спеціалізованої приватної практики, очевидно, виникають питання стосовно етики рекламування, некоректної практики, невідповідності гонорарів і компетенції. Майбутнє соціальної роботи неможливо передбачити з певною точністю, через те, що ціннісні та етичні проблеми будуть і в подальшому грати важливу роль в цій професії, як і в інших допоміжних професіях.
| |
|
|
|
| Просмотров: 4257 | Рейтинг: 5.0/1 | |