Главная » Статьи » Психология и педагогика

ГОРИЗОНТИ ПСИХОТЕРАПІЇ

ГОРИЗОНТИ ПСИХОТЕРАПІЇ

Зіновія КАРПЕНКО
                                                                
Наприкінці 90-х, коли пройшла перша потужна хвиля перекладів російською мовою праць видатних зарубіжних авторів із психології особистості, психологічного консультування і психотерапії, вітчизняна  академічна наука, університетська освіта і щойно народжена система
психологічної служби були затоплені потоком різноманітної літератури, яка уособлювала небачений до цього розвій світоглядно-філософських позицій, теоретикометодологічних засад, багатющий спектр фундаментально опрацьованих психотехнологій. Як тут було не розгубитися перед грандіозною картиною психотехнічного інструментарію, який, сової комунікації, роботи з метафорою та ін.

Пізніше в Україні почали виходити друком навчальні книжки з психотерапії інших авторів, але ця залишалася моєю улюбленою. Саме її я приносила на аудиторні заняття з психотерапії, яку, з-поміж інших навчальних дисциплін, викладаю у Прикарпатському університеті.  Позмагатися з цією книжкою інтелектуальною потугою, широтою погляду і делікатністю психотехнічного інструментування конкретних
терапевтичних випадків зміг тільки підручник "Психотерапія”… тієї таки Н.Ф. Каліної, тепер уже доктора психологічних наук, професора, завідуКаліна Н.Ф. якщо вірити його популяризаторам і численним щасливим реципієнтам, пройшов багаторічну валідизацію з неодмінно достовірним розвивально-корекційним чи лікувальним ефектом?

Саме тоді, в 1997 році, і з’явилася перша   на українських теренах книжка на той час доцента кафедри психології Сімферопольського
державного університету і практикуючого психотерапевта Надії Федорівни Каліної "Основы психотерапии. Семиотика в психотерапии”. Науково-методичний посібник вразив  новаторським підходом: уперше були описані семіотичні механізми психотерапевтичної діяльності, проаналізовані трансформації особистісних смислів на терапевтичних сеансах, де використовувався процедурно-методичний апарат різних шкіл і напрямів – гештальт терапії, когнітивної терапії, нейролінгвістичного програмування, еріксонівської травачки кафедри глибинної психології і психотерапії Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського. Прикметно, що цього разу книжка вийшла українською мовою, якою, до речі, авторка прекрасно володіє, дарма що рідко послуговується з огляду на регіон проживання. І хоча деякі теми у підручнику повторюються, зізнаюся, я прочитала книгу від початку і до кінця на одному подиху, не маючи змоги відірватися, адже яке іще інтелектуальне задоволення може перевершити стан внутрішньої радості від добротного тексту, сконструйованого пансеміотичною суб’єктністю і літературною вправністю авторки?

Рекомендований програмовий зміст із психотерапії у підручнику розподілений за одинадцятьма розділами. Зокрема, у першому викладаються загальні засади психотерапії:розкривається її сутність, об’єкт і предмет,  основні моделі психотерапевтичної допомоги, загальновживаний поняттєвий апарат; міститься короткий екскурс в історію становлення психотерапії як науки; формулюються мета, завдання і принципи діяльності психотерапевта; розкривається специфіка феноменів психотерапевтичного процесу.

Особливе місце у структурі першого розділу  посідає підрозділ 1.5 – "Методологічні основи психотерапевтичного впливу”, в якому,
власне, й артикулюється семіологічна стратегія дослідження психотерапевтичного дискурсу. Позаяк "механізм психотерапії – це транс-
формація моделей, концептів, сенсів і значень, що становлять простір індивідуального дос віду”, то "активний семіозис (зміна колишніх
значень і породження нових) є суттю психотерапевтичної діяльності”.  

При цьому "пансеміотична функція (психотерапевта – З.К.) полягає у здійсненні довільного, цілеспрямованого вибору значень і сенсів, приписуваних (клієнтом – З.К.) реальності” (с. 42). До універсальних психотерапевтичних процедур, здатних реконструювати дезадаптивний (патологічний, непродуктивний тощо) семіозис значущих елементів суб’єктивного досвіду клієнта, на думку Н.Ф. Каліної, належать інтерпретація, ампліфікація робота з метафорою, аналіз сновидінь.

Другий розділ – "Класичний психоаналіз” –  не просто знак вшанування традиції, адже справжня психотерапія розпочалася фройдівським психоаналізом, це авторське розставляння акцентів – своєрідних семіотичних опор, які маркують просування психотерапевтичного
дискурсу. Припускаю, що любителі "повноти” і "вичерпності” можуть бути дещо розчаровані.

Викладений Надією Федорівною психоаналіз не повторює дидактичних версій психоаналізу, з якими можна ознайомитися за іншими, переважно зарубіжними, підручниками і навчальними посібниками. Але в тому-то й справа – ми так змирилися зі своєю національно-культурною вторинністю, що схильні радше прийняти "переспів чужої мелодії”, аніж пробачити автору його оригінальні інтерпретації, як-от:
"Страх – це те, що людина відчуває, коли будь-яка небезпека загрожує її нарцисизму” (с. 81), "Клієнти з дефіцитом "люблячої та
улюбленої” частини Супер-Его завжди готові до докорів та критики, сприймаючи їх як належне, і розгублюються, коли їх підтримують
або хвалять” (с. 97).

У розділі "Постмодерністські школи і напрями” (3) з’ясовується зміст теорії об’єктних відносин М. Кляйн, характеризуються британські психоаналітичні підходи (Д-В. Віннікот, М. Малер, Д. Боулбі та ін.), викладається психологія самості Х. Когута й інтерперсональні підходи М. Балінта, Г-С. Саллівана, Д. Етвуда і Р. Столороу та ін.  

Таким чином семіотичний горизонт психоаналізу переходить у сьогоднішній день психотерапії. Окремий розділ (4) присвячено аналітичній
психології і психотерапії та пост’юнгіанським підходам. По-перше, К-Г. Юнг заклав підвалини холістичного тлумачення психодуховного
космосу людини, що передбачило новітній етап психологічної раціональності, який ми ідентифікували як аксіологічний поворот у психо-
логії особистості (Див.: Карпенко З.С. Аксіологічна психологія особистості. – ІваноФранківськ: Лілея–НВ, 2009. – 512 с.). Зі слів Н.Ф. Каліної: "На відміну від психіки, основною функцією якої є віддзеркалення дійсності в знаково-символічній формі, юнгівське психе – це універсальна здатність до відтворення світу як універсуму, тобто світу, сприйнятого, осмисленого та оціненого людиною” (с. 132). По-друге, Юнг – не тільки
науковий геній, він також чинник особистої біографії Надії Федорівни як талановитого психолога-дослідника і блискучого психотерапевта: у 1997 році вийшли друком її "Основы юнгианского анализа сновидений” (у співавторстві). Тут, як  і скрізь, захоплює ерудиція авторки, її здатність стисло і доступно висвітлити глибокий і складний зміст самобутніх психотерапевтичних систем.

П’ятий розділ – "Тілесно орієнтована психотерапія” –  традиційніше структурований, що зумовлено наявністю спільних наскрізних ідей,
принципів і поглядів на тілесність і причини психосоматичних розладів. Найбільше місця у книзі приділено вегетоаналітичній терапії
характеру В. Райха і біосинтезу Д. Боаделли.

Подано класифікацію тілесно орієнтованих методів. Окремо мовиться про спеціальні навички психотерапевта цього напряму й етику
його професійної поведінки. До слова згадати, саме з ініціативи співробітника кафедри,  яку очолює Надія Федорівна, А.В. Старовойтова
проводяться щорічні семінари, школи з тілесно орієнтованої психотерапії. 

Шостий розділ підручника – "Гештальт-терапія” – знайомить із теоретико-методологічними засадами і практикою роботи харизматичного засновника цього напряму Ф. Перлза.

У розділі "Когнітивні напрями” (7) розкрито персонологічні моделі і психотерапевтичні ресурси шкіл А. Бека та А. Елліса.

Розділ "Екзистенціальна терапія” (8) узмістовлений дазейн-аналізом Л. Бінсвангера, психотерапевтичним потенціалом філософсько-психологічної творчості Ж. Батая. 

Віддаючи належне розповсюдженому в Україні напряму гуманістичної психотерапії, Н.Ф. Каліна систематизує основні її теоретичні положення, розкриває специфіку застосування клієнт-центрованої психотерапії К. Роджерса, логотерапії В. Франкла, окреслює перспективи розвитку особистості з погляду представників гуманістичного підходу А. Маслова, Р. Мея та ін. 

Завершальні розділи підручника (10–11) присвячено улюбленим темам Надії Федорівни – структурному психоаналізу Ж. Лакана та його послідовників і характеристиці нових підходів у психотерапії, викликаних проникненням постмодерністських ідей у психотерапевтичний дискурс та нагальною потребою відгуку на сучасні запити соціокультурної практики.

Не боячись упередженості, насмілюся заявити, що професор Н.Ф. Каліна, як ніхто інший, має обґрунтоване право писати про теорію Ж. Лакана та психотерапевтичні "пригоди” його вишуканих в інтелектуально-естетичному сенсі студій. Проблема символічного конституювання суб’єкта у психотерапевтичному дискурсі – центральна в наукових дослідженнях ученої, яку вона успішно розв’язує власною психотерапевтичною практикою. Згідно із заявленим семіотичним підходом, авторка аналізує мовленнєві засоби структурно-аналітичної терапії, насамперед метафори. Контрапунктом цієї терапії є продукування фантазмів:

"Психотерапевтичний фантазм – це особливий спосіб задоволення за допомогою символізування запиту, зверненого до аналітика – Ін-
шого” (с.256). Афористично звучить визначення: "Фантазм і перверсія (збочення) подібні між собою, тільки збочення – вторгнення Ре-
ального у Символічний порядок, а фантазм експансія Символічного в екзистенцію Реального” (Там само). Відтак прикінцеві розділи
книжки, з одного боку, логічно підсумовують, а з іншого – максимально віддаляють семіотичний обрій досяжного застосування психотера-
пії, просуваючи її на все нові регіони суспільної практики й індивідуального життєздійснення.

Підручник оснащений доладно скомпонованим коротким термінологічним словником, у якому дається авторське тлумачення використаних
термінів. Запитання і завдання до розділівтем із навчальної дисципліни "Психотерапія” відповідають їхнім ключовим позиціям. Список використаних джерел засвідчує відмінну обізнаність авторки у галузі світової психотерапії. Наведені персоналії є загалом доступними для
осіб, котрі зажадають поглибити свої знання в обраній царині психотерапевтичної діяльності.

Читачі цього відгуку очікують, як заведено у такій справі, того, що в логіці трансактного аналізу Е. Берна означає гру "Так, але…”.
Проте чесніше присікти цей освячений академічною жанровою традицією ритуал ще до початку його ймовірного розгортання і дати
перехресну трансакцію: "Пред’явіть мені Ваш варіант. Подискутуємо”. Надія Федорівна Каліна довела, що не боїться виклику. То яка
буде альтернатива? Інтрига триває, підігріваючи нетерпіння ознайомитися з герменевтичним, феноменологічним, аксіологічним (і такий можливий!), наративним, учинковим та іншими ракурсами бачення відомих і новоявлених психотерапевтичних систем.

Категория: Психология и педагогика | (07.03.2013)
Просмотров: 458 | Рейтинг: 1.0/1