Об'єкти та суб'єкти соціально-педагогічної діяльності

Об'єкти та суб'єкти соціально-педагогічної діяльності

До об'єктів соціально-педагогічної діяльності відносять еле­менти дійсності, на які спрямована дія. На думку В. Сластьоні-на, об'єктом соціально-педагогічної діяльності виступає люди­на у всьому багатстві її життєдіяльності та елементи суспільної культури, які слугують матеріалом для формування особис­тості. Призначенням соціально-педагогічної діяльності є виявлення компетентної соціально-педагогічної допомоги на­селенню, підвищення ефективності процесу соціалізації, ви­ховання, розвитку дітей, підлітків, молоді.

В історії соціальної педагогіки існують два підходи до виз­начення об'єкта соціально-педагогічної діяльності. Перший підхід щодо визначення об'єкта соціально-педагогічної діяль­ності висунули Й. ПесталоццітаП. Наторп, які вважали об'єктом соціального виховання підростаюче покоління, а метою соціаль­ного виховання - підвищення культурного рівня народу.

Другий підхід базується на педагогічних ідеях Г. Бойлера, Г. Ноля, Р. Оуена, які підтверджують думку про те, що допомо­га, опіка, профілактика правопорушень неповнолітніх, поза­шкільна робота за місцем проживання, виховна робота в дитя­чих будинках, школах-інтернатах спрямована, насамперед, на роботу з дітьми делінквентної поведінки (делінквент - право­порушник). Сучасна соціально-педагогічна теорія та практика продовжує розвиватися за цими напрямами. Перший підхід розвивають теоретики, другий - практики.

Об'єкт сучасної соціально-педагогічної діяльності неодно­значний. Виділяють ознаки соціально-педагогічної діяльності за кількістю осіб, віком, типовими проблемами.

На думку дослідниці Ю.В. Василькової, соціально-педаго­гічна діяльність спрямована на допомогу підлітку в самооргані­зації, на установлення нормативних відносин у сім'ї, школі, суспільстві.

Інші науковці зазначають, що соціально-педагогічна робо­та - це вид діяльності, змістом якої є відновлення порушених взаємодій людини з соціумом. Цей підхід дозволяє звернути увагу на ризик (ситуативна характеристика діяльності, що визначає невизначеність її кінцевого результату, при якій мож­ливі альтернативні варіанти, помилки чи успіх).

Соціально-пе­дагогічний ризик - це облік і регулювання небажаних, соціаль­но чи педагогічно несприятливих ситуацій, які загрожують життю чи здоров'ю людини. Ті групи неповнолітніх, які в силу об'єктивних і необ'єктивних причин максимально підпадають різним ризикам, називають „групами ризику" - типовими для них є дезадаптанти, девіанти, делінквенти (девіантна поведін­ка - така, що відхиляється від норми, нестандартна поведінка; дезадаптація - порушення процесів взаємодії людини з соціаль­ним середовищем). Подібні групи збільшуються за рахунок: дітей із сімей безробітних, мігрантів, репатріантів, біженців, малозабезпечених; сиріт, бездоглядних; обдарованих дітей; дітей ..нових українців"; неповнолітніх правопорушників; дітей, які потребують допомоги, опіки, профілактики, соціаль­но-виховної роботи.

Отже, об'єктом соціально-педагогічної роботи може бути будь-яка людина, що добровільно звернулася по допомогу і по­требує її. В ролі об'єкта може виступати одна особа, група лю­дей чи сім'я, незалежно від їх відмінностей (раси, статі, мови, релігії, національних переконань, соціального походження та статусу).

Такий же багатомірний і суб'єкт соціально-педагогічної діяльності. До числа суб'єктів відносять: органи влади, недер­жавні організації, фізичні особи (суб'єкт - людина, яка пізнає об'єкт і взаємодіє з ним).

Виділяють три рівні суб'єктів соціально-педагогічного ви­ховання і захисту:

1)  провідні соціальні педагоги, соціальні працівники, інші спеціалісти;

2)  заклади, організації, спеціалісти зі сфери спорту, куль­тури, охорони здоров'я, соціального захисту;

3)  інші організації, які виявляють опосередкований вплив на реалізацію завдань: фінансові, економічні та ін.