| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФОРМ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ НІМЕЧЧИНИ В РІЗНИХ ТИПАХ ШКІЛ
|
|
|
Бурма К. М. Як відомо, німецька система освіти, у тому числі й вища, починаючи з першої половини ХІХ сторіччя, безумовно, вважається однією з кращих у світі. Вона є предметом дослідження багатьох науковців-педагогів, хоча не можна заперечувати наявність великого педагогічного потенціалу амери- канської системи освіти, який показаний у численних кандидатських та док- торських дисертаціях, монографіях, статтях. При цьому педагогічний досвід вищої освіти в Німеччині становить постійний інтерес для сучасних науковців, які розглядають теоретичні, історичні та спеціальні освітні проблеми [2, с. 72; 3, с. 72]. Серед актуальних питань, що мають значення для ознайом- лення з цим досвідом, є вивчення форм та методів підготовки соціальних педагогів/ соціальних працівників у Німеччині. Метою нашої статті є розгляд форм підготовки соціальних педагогів/ соціальних працівників у Німеччині посередництвом основних форм навчан- ня у вищих навчальних закладах. Аналіз історичних та порівняльно-педагогічних робіт дає змогу ствер- джувати, що система управління державними ВНЗ Німеччини, де навчається більшість студентів, відзначається поєднанням державного управління з різноманітними елементами самоврядування. Дорадчим та законодавчим органом усіх вищих шкіл (за винятком управлінських) є Конференція Ректорів Вищих Шкіл. Найбільш поширеними типами ВНЗ є університети та вищі спе- ціальні школи. Університети традиційно мають пріоритет у дослідженні та при- своєнні вчених ступенів доктора, з правом викладання у вищій школі. Більшість студентів навчається в університетах Німеччини. У них готу- ються й кадри соціально-педагогічного напряму за рахунок того, що вищі пе- дагогічні школи, які це робили раніше, органічно ввійшли до їх складу. При цьому загальна кількість університетів стала зменшуватися, тому що з кінця ХХ ст. важливе значення в наданні молоді вищої освіти стали відігравати неуніверситетські вищі школи (Fachhochschulen), які за призначенням є про- міжною ланкою між системою середньої професійної й традиційної вищої освіти з тривалими програмами підготовки. Чи не вперше в Європі вони були створені саме в Німеччині (точніше, у їх західній частині — ФРН) на початку 1970-х років для навчання тих великих когорт молоді, які в нових соціально- економічних умовах перестали задовольнятися неповною середньою осві- тою, а намагалися отримати «повний атестат» (Abitur) разом з правом май- же безперешкодного вступу в будь-який університет [2, с. 73]. Завдання вищої освіти Німеччини визначені в «Законі про вищу освіту» 1976 року. Дія його поширюється при об’єднанні Німеччини з 1991 року на Східні землі: « Вищі школи служать відповідно до їх завдань розвиткові на- уки й мистецтву через дослідження, викладання й навчання. Вони готують до професійної діяльності, яка вимагає застосування наукових знань та методів або здатності до творчого перетворення [1, с. 94—95]. Метою навчання у вищих навчальних закладах є такі: «Навчання повинно готувати студентів до професійної діяльності та повідомляти їм необхідні для цього знання, уміння й навички відповідно до напряму навчання таким чи- ном, щоб вихованець був здатний до роботи в галузі науки та мистецтва й до відповідальної діяльності в демократичній, соціальній, правовій державі» [Там само]. Доступ до вищої освіти в Німеччині забезпечує «абітур»(Abitur) – атес- тат про повну середню освіту, яку отримують випускники загальних та спе- ціалізованих гімназій, а також об’єднаних шкіл по закінченні 12—13-річного навчання. У наш час у Німеччині існують такі типи вищих навчальних зак- ладів: університети, теологічні вищі школи, педагогічні вищі школи, академії мистецтв, інтегровані вищі школи, спеціальні вищі школи, спеціальні вищі школи в галузі управління тощо. Зазначимо, що метою кожної розвиненої країни є формування гуман- ної, високоосвіченої особистості, яка має високий культурний рівень, що відповідає кваліфікаційній характеристиці професії. Більшість соціальних пе- дагогів та соціальних працівників Німеччини отримують освіту у вищих спе- ціальних школах. У педагогічній літературі можна зустріти аналіз навчання соціальних педагогів та соціальних працівників у Євангелістській вищій спе- ціальній школі Рейнланд-Вестфаллен-Ліппе в місті Бохум та вищій спеціальній школі соціальної педагогіки та соціальної роботи ім. А. Саломон у місті Берлін. Особливої уваги потребують конфесіональні школи. Як свідчить педагог Сергєєв А.О., учительська роль церкви в католицтві велика: вона і пропові- дує, і вчить, і рятує. Автор аналізує конфесіональні «вчення про виховання», а також теорії й концепції католицького виховання, які можна віднести до педагогічної науки. Він розглядає особливості підготовки соціальних педа- гогів на прикладі соціально-педагогічної діяльності сучасних релігійних при- ходів (на матеріалі Німеччини та Росії) [5, с.14]. Учений наголошує, що голов- ним правилом релігійного виховання є те, що воно повинно починатися з мо- лодшого віку, де головним суб’єктом є мати-католичка. Місцями організації виховання є сім’я й храм. Засобами або формами католицького виховання є: відвідування храму, молитва, зокрема закликання в молитві ангела-храни- теля, участь у богослужіннях, проповідь, спілкування зі священиком/духов- ним наставником, його благословення, сповідь, причащання і взагалі участь у церковних таїнствах та в практичному житті общини. Через ці форми церк- ва спонукає людину до саморозвитку, здійснюється власний духовний зріст. А педагог виступає наставником в богослужінні, тобто вчить зовнішніх, тех- нічних засобів життя після призиву, після знайдення себе у вірі. На прикладі Євангелістської вищої спеціальної школи Рейнланд-Вест- фаллєн-Ліппе можна розглянути специфіку шкіл з релігійним напрямом, а та- кож особливості підготовки соціальних педагогів у школах такого типу. Сама школа була створена у 1971 році шляхом злиття кількох шкіл со- ціальної педагогіки та соціальної роботи. Її ініціаторами стали три церкви землі Північного Рейн-Вестфалія. На цей момент школа являє собою державний навчальний заклад , підпорядкований церкві. Школа має такі факультети: со- ціальна робота, соціальна педагогіка, релігійна та общинна педагогіка, лікарська педагогіка та ін. Оскільки школа має протестантську спрямованість, завданнями навчання є ознайомлення студентів з життям церковної общини, з теологією як наукою та проведенням практики в церковній общині, однак ці завдання реалізуються досить формально. Для вступу на факультет необхідно пройти попередню соціально-педа- гогічну практику протягом шести тижнів. Виняток становлять студенти, які за- кінчили середні соціально-педагогічні школи. Для студентів, які тільки-но всту- пили до школи, проводиться вступний тиждень, під час якого викладачі та тьютори (частіше студенти старших курсів) знайомлять їх з порядком навчан- ня у ВНЗ. Обов’язковими навчальними предметами є дидактика/методика соціальної педагогіки, педагогіка як наука про виховання, естетика та кому- нікація, психологія, соціологія, право, соціальна політика, лікарська педаго- гіка. Навчання на факультеті не припускає розділення на базове та основне, а також різні спеціалізації. Однак студенти мають можливість більш глибоко вивчати те чи інше питання соціально-педагогічної діяльності шляхом відвіду- вання так званих занять для поглибленого вивчення. Окрім того, студенти мають право відвідувати заняття на інших факультетах. Характер навчання демократичний, студенти мають змогу вибирати заняття, курси семінарів відповідно до своїх здібностей та інтересів [4, с. 22]. Досягнення студентів у тому чи іншому предметі перевіряються за до- помогою підсумкового контролю, заліків та екзаменів. Перед захистом дипло- ма студенти повинні скласти не менше десяти екзаменів з предметів [8 с. 75]. Педагогічний інтерес становить естетика та комунікація (медіенпеда- гогік), що є інтегрованим предметом, який об’єднує педагогіку мистецтва, музичну педагогіку, театральну педагогіку, педагогіку руху, педагогіку засобів масової комунікації. Заняття з цього предмета знайомлять з різними со- ціально-педагогічними методиками, навчають за допомогою музики, літера- тури тощо. Майбутніх соціальних педагогів знайомлять з лікарською педагогікою, що об’єднує групу споріднених предметів: геронтологія, сурдопедагогіка, бесіда як лікувальний метод, ігрова терапія, робота з психічно хворими людьми. Лекції як одна з основних форм навчання та підготовки до майбутньої роботи соціальних педагогів характерні, як правило, для вступних курсів з академічних дисциплін, соціології, праву та ін. У плані переліку й заходів, який отримує кожний студент на початку семестру, указаний зміст кожного курсу лекцій і семінарів. Доречно відзначити, що всі курси, за винятком деяких вступ- них курсів, орієнтовані на зміст соціально-педагогічної діяльності. Аналіз навчальних планів останніх років свідчить про те, що основною формою занять залишаються семінари, об’єднані в курси семінарів, у блок-семінари (протягом невеликого відрізку часу). Дуже часто вони проводяться в по- єднанні з практичними заняттями. Теоретична частина навчання на факуль- теті доповнюється такою формою виходу на майбутню роботу, як практика. Завданнями практичного навчання є забезпечення студентів повною інфор- мацією про напрями та заклади соціально-педагогічної діяльності, зв’язок та взаємопроникнення теорії й практики, самопізнання й рефлексія у спілку- ванні з клієнтами, колегами, товаришами по навчанню. Проводиться дві прак- тики: орієнтовна, під керівництвом викладачів факультету, та друга, спеціаль- на, керується викладачами методики та дидактики соціальної педагогіки й соціальними педагогами-практиками. Місце практики та викладача-курато- ра студенти визначають самостійно. Студенти повинні звітувати практику в письмовій формі. По закінченні навчання студенти проходять «рік професій- ного визнання», що становить більш глибоке ознайомлення з тим чи іншим полем соціально-педагогічної діяльності. Аналіз досліджень, що проводились на прикладі Вищої спеціальної шко- ли ім. А. Саломон м. Берліна в межах інтегрованого навчання соціальних працівників/соціальних педагогів, показує: ця школа є одним з головних на- вчальних закладів в галузі соціальної роботи [1, с.114]. Характерними особ- ливостями навчання в школі є: — міждисциплінарна базова освіта; — проектне навчання; — практика як невід’ємна частина навчання. Переважаючими формами навчання, також як і в Бохумській школі, є семінар та робота в малих групах. У школі А. Саломон навчання ділиться на базове та основне, на відміну від євангелістської школи, а після навчання проводиться рік професійного визнання. Кількість предметів, що вивчають- ся, перевищує кількість предметів школи м. Бохум. Велике значення має така форма роботи, як науково-дослідницька. Її завданням є розробка теоретичних досліджень практичного напряму з ме- тою наукового обґрунтування нових проектів у галузі соціальної практики. Зазначена школа має також низку факультетів та курсів підвищення ква- ліфікації, у тому числі, що особливо актуально, чотирисеместровий курс підви- щення кваліфікації для соціальних працівників та соціальних педагогів зі Східних земель. Важливим моментом, на наш погляд, є наявність у вищій школі колокві- умів, курсів консультацій, що припускають підготовку до захисту докторської (кандидатської) дисертації з питань теорії та практики систем соціальної до- помоги. Навчання проводиться професорами школи ім. А. Соломон та берлін- ських університетів. На базі університету спеціалісти-слухачі колоквіумів можуть потім захистити дисертацію [6, с. 28]. На прикладі Інституту соціальної педагогіки та соціальної роботи Техніч- ного Університету м. Дрездена розглянемо особливості університетської підготовки, а також властивості, характерні для навчання спеціалістів со- ціальних професій у східних землях. Інститут був заснований при педагогічно- му університеті ТУ Дрезден у 1992 році й має на меті мету підготувати дипломованих соціальних педагогів зі спеціальностей: допомога молоді, кон- сультування та реабілітація, позашкільне навчання та соціальна культура, соціальне планування та ін. Відділення соціальної педагогіки/соціальної ро- боти надає змогу оволодіння глибокими знаннями з педагогічних наук [7, с. 99—100] Необхідно відмітити, що порівняння навчального плану відділення з на- вчальним планом вищих спеціальних шкіл дає змогу зробити висновок про більшу систематизованість плану відділення соціальної педагогіки ТУ Дрез- ден. Він передбачає не тільки окремі предмети, але й їх підрозділи, чим і на- гадують навчальні плани та програми українських ВНЗ. Найбільшу кількість годин відведено соціальній педагогіці (28 годин/місяць). Головними є такі предмети: — загальна педагогіка; — соціологія; — психологія; — методика соціальної роботи; — право. Загальна педагогіка викладається, як і соціальна педагогіка, протягом усього навчання й достатньо в повному обсязі, включаючи історію педаго- гіки, методику виховання, методи дослідження, порівняльну педагогіку тощо. Соціологія та психологія є обов’язковими предметами, а також провідними предметами є предмети спеціалізації та предмети на вибір (методика, пра- во). Таким чином, якщо у вищій школі А. Саломон навчання виходить із за- гальних завдань соціальної роботи, то в ТУ Дрезден точкою відліку навчан- ня соціальних педагогів є педагогічна та соціально-педагогічна діяльність. Основними формами занять є семінари, як традиційні, так і різні їх види: проект-семінар, ринг-семінар, семінар, що супроводжуює практику. Поряд з семінарами проводяться також лекції, тренінги, практичні занняття, консуль- тації. Особливої уваги потребують ринг-лекції, лекції типу «круглого столу», на які зазвичай запрошують професора з інших навчальних закладів. Необхідно зазначити, що Інститут соціальної педагогіки та соціальної ро- боти не випадково носить таку назву, оскільки його завдання виходять дале- ко за межі соціальної педагогіки. Крім того, через нестачу кваліфікованих кадрів інститут пропонує з 1993 року курси додаткового навчання, другого вищого для вчителів. Навчання проходить протягом п’яти семестрів у денно-заочній формі, передбачає написання дипломної роботи та отримання диплома соціально- го педагога. Таким чином, навчання майбутніх соціальних педагогів на педа- гогічному факультеті ТУ Дрезден відрізняється від розглянутих раніше ви- щих шкіл можливістю участі студентів у широкомасштабних науково-дослід- ницьких програмах. Навчання в ТУ Дрезден має одну фазу, у яку входять дві практики. Професійна практика протягом року відсутня. Випускники факуль- тету отримують, як і випускники ВНЗ, диплом соціального педагога з правом працювати в практичній сфері. Отже, проаналізувавши різні засоби навчання в поданих вище школах, мож- на дійти висновку, що спеціальна школа в Німеччині несе в собі відповідне розмаїття форм та методів підготовки соціальних педагогів/соціальних пра- цівників, що дає можливість досягти їм більш високого професіоналізму. Література 1. Ефимова М.В. Подготовка социальных педагогов и работников в ву- зах Германии: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.08. — Ярославль, 1997. — 172 с. 2. Коваль Т. Із сучасного німецького досвіду реформування вищої ос- віти // Рід. шк. — 2007. — №7—9. — С. 72—75. 3. Павлюк С. Школи Німеччини в умовах глобалізації та інтеграційних процесів // Рід. шк. — 2007. — №9. — С.72—75. 4. Саитова Д. А. Проблемы педагогического образования в современ- ной Германии: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — М., 2005. — 40 с. 5. Сергеев А.О. Социально-педагогическая деятельность современных христианских приходов [На материале России и Германии]: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — М.,1998. — 32 с. 6. Торопов Д. А. Обеспечение качества профессионального образова- ния в Германии: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — М., 2005. — 39 с. 7. Arnold Rolf; Mьller,Hans-Jochim(Hrsg.): Kompetenzentwicklung durch Schlьsselqualifizierung. Band 19 der Reihe: Grundlagen: der Berufs-und Erwachsenenbildung ( Schneider Verlag Hohengehren), Baltmannsweiler 2003, 211 S. 8. Oerter, R. (1995): Die Anpassung von Jugendlichen an die Strukturen von Arbeit und Beruf, in: Oerter, R. (Hrsg.): Lebensbewдltigung im Jugendalter, Weinheim, S. 69—110. | |
|
|
|
| Просмотров: 1996 | Рейтинг: 0.0/0 | |