СЛУЖБИ ПРОФІЛАКТИКИ ВІДМОВ МАТЕРІВ ВІД НЕМОВЛЯТ - Психология и педагогика - Каталог статей - Психология | Социальная педагогика | Психоанализ
Главная » Статьи » Психология и педагогика

СЛУЖБИ ПРОФІЛАКТИКИ ВІДМОВ МАТЕРІВ ВІД НЕМОВЛЯТ

Постолюк Г. І.

ГЕНЕЗА СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ ПРОФІЛАКТИКИ
ВІДМОВ МАТЕРІВ ВІД НЕМОВЛЯТ В УКРАЇНІ

Наприкінці ХХ  – початку ХХІ ст. в Україні сформувався новий напрямок
соціально-педагогічної роботи – профілактика раннього соціального сиріт-
ства. В останні роки центри соціальних служб  для сім’ї, дітей та молоді у
співпраці з іншими соціальними інститутами здійснюють комплексну соціаль-
но-педагогічну роботу щодо запобігання відмов від новонароджених. У цей
період були створені та активно розвиваються різні спеціалізовані соціальні
служби, провідною метою яких є профілактика відмов та підтримка молодих
матерів, які перебувають у групі ризику як такі, що планували залишити дити-
ну в пологовому будинку.

У цьому контексті важливу роль мають дослідження, присвячені питан-
ням соціально-педагогічної роботи з юними матерями (І. Братусь), форму-
вання в молоді навичок усвідомленого батьківства (Л. Буніна,  Т. Гусак,
Г. Лактіонова), соціально-педагогічної роботи з сім’ями (Н. Делінгевич, І. Тру-
бавіна), підтримки молодих сімей (Т. Алєксєєнко), оцінки потреб дитини та сім’ї
(І. Звєрєва, Ж. Петрочко).

Проте дотепер у соціальній педагогіці немає ґрунтовних досліджень щодо
становлення, розвитку та характеристики діяльності соціальних служб з про-
філактики відмов матерів від немовлят. Мета статті – визначити та охарак-
теризувати етапи розвитку соціальних служб з профілактики відмов матерів
від немовлят в Україні.

Зауважимо, що ініціаторами профілактики раннього соціального сиріт-
ства в Україні на початку ХХ ст. були неурядові організації. Так,  у 2001 р.
Представництвом Європейської благодійної дитячої організації в Україні
спільно з Головним управлінням молодіжної політики, спорту та туризму та
Головним управлінням охорони здоров’я Львівської державної обласної ад-
міністрації було розпочато проект «Соціальна підтримка матері та дитини в
умовах кризи». Під час реалізації проекту вивчали причини відмов, проводи-
ли роботу з реінтеграції дітей, які перебували в Будинку дитини у м. Львові,
до біологічних сімей чи в родини близьких родичів.

З метою продовження вивчення реальних причин, що впливають на ви-
никнення та поширення раннього соціального сирітства, напрацювання но-
вих технологій соціально-педагогічної роботи з реінтеграції батьків і дітей,
яких виховують у будинках дитини, у червні 2002 р. Представництвом Міжна-
родної благодійної організації «Надія і житло для дітей» за сприяння Дер-
жавного комітету України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства охо-
рони здоров’я, представництва ЮНІСЕФ в Україні було розпочато проект
«Профілактика раннього соціального сирітства. Створення реінтеграційно-
го майданчика повернення дітей, позбавлених батьківського піклування до
біологічних родин».

Проект реалізовували в Херсонській області на базі акушерського та дитя-
чого відділень лікарні Дніпровського району міста Херсона, Херсонського об-
ласного будинку дитини, де утримуються й виховуються діти-сироти та діти, поз-
бавлені батьківського піклування, віком від  народження до  трьох років.

У межах проекту було створено робочу групу з  державних службовців,
керівників та працівників дитячих закладів,  медиків, соціальних працівників,
практичних психологів, юристів, науковців; проведено низку тренінгів, опиту-
вання матерів, чиї діти виховуються в будинку дитини, складено соціальні
історії дітей, які виховуються поза сім’єю, відкрито реінтеграційний майдан-
чик  в дитячому відділенні лікарні імені О. С. Лучанського, щоб підтримати
стосунки мати-дитина,  обладнано в Будинку дитини  кімнату для спілкування
матері з дитиною, де соціальні працівники, психологи надавали допомогу
матерям у спілкуванні з дітьми, учили їх  гратися, годувати дітей тощо.

Позитивні результати цього проекту стали підґрунтям  для створення
нового типу закладу соціального обслуговування. У травні 2003 р. Представ-
ництво Міжнародної організації «Надія і житло для дітей» в Україні уклало
угоду з Херсонським міськвиконкомом, чим було  передбачено створення
Центру матері й дитини як стаціонарного закладу соціального захисту ма-
терів та дітей комунальної форми власності. Указом Президента України
№ 154 від 21 лютого 2003 р. передбачена підтримка реалізації проекту щодо
створення в Херсонській області Центру запобігання ранньому соціальному
сирітству, включена до першочергових заходів Державної програми запобі-
гання дитячій бездоглядності на 2002 – 2005 рр. (Указ Президента України
№ 154 від 21 лютого 2003 р.).

20 вересня 2003 р. у Херсоні було відкрито  перший в Україні Центр ма-
тері й дитини – заклад нової соціальної практики, спрямованої на забезпе-
чення Конституційного права дитини зростати в сімейному оточенні.

У Центрі було влаштовано 10 матерів з новонародженими дітьми, які
потрапили в скрутні життєві обставини й не можуть без підтримки  виховува-
ти своїх дітей. Представництво благодійної організації «Надія і житло для
дітей» в Україні проводило роботу щодо  підбору та підготовки персоналу
Центру, розробки  нормативних матеріалів та базової концепції діяльності
Центру,  механізмів співпраці структур місцевої виконавчої влади з метою
вирішення конкретних проблем молодих матерів та їхніх дітей тощо.

Позитивний досвід роботи державних і неурядових організацій щодо
профілактики соціального сирітства в Херсонській області було високо оці-
нене профільними міністерствами. Також було прийнято рішення Держав-
ною соціальною службою про мультиплікацію його на теренах України. Пер-
шим кроком поширення практики соціальної роботи з попередження відмов
матерів від немовлят стало прийняття спільних наказів Мінсім’ямолодьспорту
та Міністерства охорони здоров’я від 01.04.04 №9/166 «Про затвердження
заходів щодо запобігання ранньому соціальному сирітству», 22.10.04 № 625/
510  «Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров’я з питань запобігання
ранньому соціальному сирітству».  У цьому ж році розпочалося створення
консультативних пунктів спеціалізованої служби соціальної підтримки сімей
центрів соціальних служб для молоді в будинках дитини, пологових будинках,
дитячих лікарнях.

Таким чином, у 2004 р. здійснено перехід від експериментального етапу
впровадження інноваційних моделей профілактики раннього соціального
сирітства до міжвідомчої взаємодії та планового розвитку мережі соціаль-
них послуг у контексті його попередження.

Наступним кроком попередження відмов матерів від новонароджених
дітей було затвердження  Постановою Кабінету Міністрів України від 8 ве-
ресня 2005 р. N 879 Типового положення про соціальний центр матері та
дитини –  заклад тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці
вагітності та матерів з дітьми віком від народження до 18 місяців, які опи-
нилися в складних життєвих обставинах, що перешкоджають виконанню ма-
теринського обов’язку.

З появою мережі соціальних центрів матері та дитини з’явилися  нові
можливості здійснювати систематичну соціально-педагогічну роботу з жінка-
ми, надавати комплекс соціальних послуг, спрямованих на запобігання відмов
від новонароджених дітей та здобуття жінками навичок самостійного життя
поза межами центру.

Відкриття таких закладів соціального обслуговування дало змогу вирі-
шити водночас кілька важливих завдань у процесі здійснення роботи з реа-
лізації права дитини на виховання в сім’ї: тимчасово вирішується проблема
житла, яка могла  бути чи не основною причиною намірів матері залишити
дитину; з’являється можливість ефективної та постійної взаємодії соціаль-
них працівників з жінкою, що робить процес її соціальної реабілітації про-
стішим, а соціальну послугу – доступнішою;  відбувається забезпечення на-
лежних умов існування новонародженої дитини під час розв’язання матір’ю
складних життєвих обставин, які заважають нормальному функціонуванню
сім’ї; здійснюється попередження депривації дитини, адже створюються всі
умови для перебування матері разом з дитиною з перших днів її життя.

Також упродовж 2005 – 2006 рр. Державною соціальною службою для
сім’ї, дітей та молоді було ініційовано запровадження міжвідомчого механіз-
му взаємодії соціальних і медичних працівників, розвиток мережі консульта-
ційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в пологових
стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини. Було  прийнято наказ
Міністерства у справах сім’ї молоді та спорту «Про затвердження Типового
положення про консультаційний пункт центру соціальних служб для сім’ї, дітей
та молоді у пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дити-
ни» від 23.10.2006 р. № 3545, погоджено з Міністерством охорони здоров’я,
зареєстровано в Міністерстві юстиції 2 листопада 2006 р.  № 1187/1306,
яким визначено мету, завдання та основні функції спеціалістів щодо зазна-
ченої категорії жінок.

Консультаційний  пункт  центру соціальних служб для сім’ї, дітей та мо-
лоді в пологових стаціонарах,  жіночих консультаціях та будинках  створюється
як окреме спеціалізоване формування центру соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді для здійснення  соціальної роботи з вагітними жінками та
жінками,  які народили дитину; з неповнолітніми матерями; з молодим под-
ружжям; з матерями, які мають намір відмовитися від новонародженої дити-
ни; з батьками (або особами, які їх замінюють), які тимчасово влаштували
дитину  в  будинок  дитини;  з батьками,  у яких народилися діти з вадами
розвитку або померли новонароджені діти.

Станом на 31.12.2006 р. в Україні було створено та функціонувало
566 консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та мо-
лоді в пологових будинках та відділеннях (18 регіональних, 399 районних, 129
міських, 3 районних у містах), що охоплювало 81% діючих  пологових будинків
та відділень. Із них у 2006 р. було відкрито 181 консультаційний пункт. Станом
на 31.12.2006 р. також функціонували 8 консультаційних пунктів у жіночих
консультаціях та 11 – у будинках дитини.

У 2006 р. 482 матері, які хотіли відмовитися від новонародженої дитини,
перебували під соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді, що втричі більше, ніж у  2005 р. У результаті роботи 311
матерів змінили свій намір та були зняті з соціального супроводу з позитив-
ним результатом, а діти, які мали ризик потрапити до будинків дитини, зали-
шилися в біологічних сім’ях. Середній показник ефективності (зняття із со-
ціального супроводу з позитивним результатом) в Україні 2006 р. складав
64,5%, але були суттєві відмінності між областями: у Харківській області –
100%, у Черкаській – 71%, у Київській – 61%, у  Дніпропетровській – 50%.
Загалом протягом 2006 р. у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та
молоді та в консультаційних пунктах 1 051 вагітна жінка або жінки, які наро-
дили дитину,  опинилися в складних життєвих обставинах, отримали 5 990
соціальних послуг, спрямованих на розв’язання міжособистісних проблем –
686 (11,5 %), проблем сім’ї – 1745 (29,1 %), внутрішньо особистісних про-
блем – 545 (9,1%), проблем залежностей – 261 (4,3%), проблем здоров’я –
501 (8,3%), проблем ВІЛ/СНІД – 58 (1,4%), проблем зайнятості – 192 (3,2%),
соціально-економічних проблем – 1172 (19,5%), інших проблем – 830 (13,6%).

У 2005 р.  починають створювати соціальні центри матері та дитини.
Усього в 2005 – 2006 рр. їх було створено 7  в АР Крим, Київській, Львівській,
Сумській, Херсонській, Хмельницькій, Чернігівській областях. Варто заува-
жити, що  центри в містах Херсон та Фастів Київської області було створено
за підтримки Представництва благодійної організації «Надія і житло для
дітей» в Україні, а центр у м. Чернігові – за підтримки Представництва міжна-
родної організації «Кожній дитині».  З одного боку, це є результатом мульти-
плікації зарубіжного досвіду в практику вітчизняної соціальної роботи, а з іншо-
го – ефективним результатом співпраці державних і неурядових організацій.
Протягом 2006 р. в Україні функціонувало 5 соціальних центрів матері
та дитини, у яких перебувало 70 жінок, з них 58 жінок з новонародженими
дітьми та 12 вагітних жінок. У них отримали допомогу психолога – 61 особа,
медичного працівника в підготовці до пологів, у догляді за дитиною – 70 осіб,
юриста – 41 особа,  45 особам сприяли в отриманні  документів. 8 жінок, які
перебували в соціальних центрах матері та дитини, були влаштовані на на-
вчання, 61 оволоділа соціально-побутовими навичками, для 13 було  вирі-
шено житлові проблеми, 34 налагодили стосунки з батьками, чоловіком, ро-
дичами. За звітний період 32 жінки вибули із центрів з позитивним результа-
том: 11 із них  повернулися з дитиною до чоловіка, 9  – до сім’ї батьків, 12
розпочали з дитиною самостійне життя. 26 жінок  перебували під соціальним
супроводом центрів.

Упродовж  2007 р. продовжували розбудову мережі консультаційних
пунктів центрів СССДМ у пологових будинках та відділеннях. На кінець року
їх функціонувало 627, що охоплювало 89% існуючих пологових будинків та
відділень. З них 61 консультаційний пункт було створено в 2007 р. На цей
період мережа консультаційних пунктів у пологових будинках та відділеннях
повністю була сформована в Кіровоградській, Житомирській, Миколаївській,
Одеській, Сумській, Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій областях.

З метою зміцнення інституту сім’ї та формування відповідального бать-
ківства в 2007 р. функціонувало 137 консультаційних пунктів центрів СССДМ
у жіночих консультаціях.

Спеціалістами консультаційних пунктів центрів СССДМ у жіночих кон-
сультаціях охоплено 1 853 вагітні жінки, які опинилися у складних життєвих
обставинах і були не в змозі подолати їх самостійно; 6 794 вагітні жінки, які
потребували соціальної та психологічної підтримки; 303 вагітні жінки, які мали
намір відмовитися від новонародженої дитини; 720 неповнолітніх вагітних
жінок; 3 662 молоді подружні пари.

Протягом 2007 р. соціальними послугами спеціалістів консультаційних
пунктів центрів СССДМ у пологових стаціонарах було охоплено 6 323 вагітні
жінки та жінки-породіллі, які опинилися у складних життєвих обставинах і були
не в змозі подолати їх самостійно; 11 722 вагітні жінки та жінки-породіллі, які
потребували соціальної та психологічної підтримки; 1 145 вагітних жінок та
жінок-породіль, які мали намір відмовитися від новонародженої дитини;
1 148 жінок-породіль, які не досягли повноліття;   571 сім’я, у якої був ризик
передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсь-
кого піклування, та 281 сім’я, яка мала намір передати дитину до 3-х років до
будинку дитини.

Упродовж 2007 р. від пологових будинків та відділень надійшло 1320 по-
відомлень про жінок, які виявили намір відмовитися від новонародженої ди-
тини, з них 1252 жінкам було надано соціальні послуги  центрів СССДМ. 519
матерів, які вирішили відмовитися від новонародженої дитини, перебували
під соціальним супроводом центрів СССДМ. У результаті роботи 277 жінок
змінили свій намір та були зняті з соціального супроводу з позитивним ре-
зультатом, а діти, які мали ризик потрапити до будинків дитини, залишилися в
біологічних сім’ях. Середній показник ефективності (зняття із соціального
супроводу з позитивним результатом) по Україні складав 53%.

Загалом протягом 2007 р. у центрах СССДМ та в консультаційних пунк-
тах 1 566 жінок групи ризику (на 33% більше ніж у 2006 р.) отримали 12214
соціальних послуг (на 51% більше ніж у 2006 р.), спрямованих на розв’язан-
ня міжособистісних проблем – 1446 (11,9%), проблем сім’ї –  3410 (28%),
внутрішньоособистісних проблем – 1430 (11,7%), проблем залежностей – 507
(4,2%), проблем здоров’я – 1170 (9,6%), проблем ВІЛ/СНІДу – 60 (0,5%), про-
блем зайнятості – 499 (4,1%), соціально-економічних проблем – 2086 (17%),
інших проблем – 1606 (13%).

Протягом 2007 року функціонувало 5 соціальних центрів матері та ди-
тини на 62 місця в Київській, Львівській, Сумській, Херсонській та
Чернігівській областях. За звітний період в закладах перебувало 15 вагітних
жінок та 83 – з 86 новонародженими дітьми. У 2007 р. влаштовано на на-
вчання 18 жінок, які перебували в центрах матері та дитини, 9 – на роботу, 15
особам  знайдено житло, 65 осіб налагодили стосунки з рідними. Протягом
звітного періоду з соціальних центрів матері та дитини вибуло  12 вагітних
жінок та 46 – з новонародженими дітьми (39 – перебували до  6 місяців, 13 –
до 12, 6 – до 18). З них 11 повернулися з дитиною до чоловіка, 28 –
розпочали з дитиною самостійне життя, 10 – повернулися до сім’ї батьків,
47 взято під соціальний супровід відповідного центру соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді.

У 2007 р. наказом Держсоцслужби від 07.08.07 № 38 «Про затверджен-
ня Інструкції з обліку роботи з особами, які перебувають в соціальних цент-
рах матері та дитини» впроваджено систему обліку роботи в цих закладах,
що дало можливість певним чином уніфікувати  роботу центрів та виробити
єдині вимоги до оцінки ефективності їхньої діяльності.

Ураховуючи також, що окрему групу жінок, які мають намір відмовитися
від новонародженої дитини, становлять вагітні та породіллі, які мають ста-
тус ВІЛ-інфікованих та наявність у цієї категорії додаткових потреб в отри-
манні інформації та послуг, пов’язаних з проблемою ВІЛ/СНІД, а також у спе-
ціальному післятестовому консультуванні та своєчасному втручанні психо-
логів, соціальних працівників Державною соціальною службою для сім’ї, дітей
та молоді спільно з Представництвом американської неурядової організації
«Лікарі світу – США» в Україні в 2007 р. було розпочато реалізацію проекту
«Розвиток організаційного  та кадрового  потенціалу системи соціальних
центрів матері та дитини та консультаційних пунктів при пологових будинках з
метою попередження відмов ВІЛ-позитивних матерів від новонароджених
дітей та збереження сім’ї для них».

У його рамках було розроблено навчально-тренінговий модуль підготовки
спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді до соціаль-
ної роботи з ВІЛ-інфікованими жінками, які виявили намір відмовитися від
новонародженої дитини, та проведено тренінг для 40 спеціалістів центрів
СССДМ і соціальних центрів матері та дитини; підготовлено 7 видів тема-
тичних плакатів, спрямованих на профілактику відмов від дітей, народжених
ВІЛ-позитивними матерями, та дестигматизацію сімей з дітьми, яких зачепи-
ла проблема ВІЛ/СНІД, а також  навчальний фільм «МАМА+: Модель попе-
редження відмов від дітей, народжених ВІЛ-позитивними матерями».
У 2008 р. в Україні функціонувало 688 консультаційних пунктів центрів
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в пологових стаціонарах, 48 – у
жіночих консультаціях та 11 – у будинках дитини.

Протягом 2008 р. від пологових стаціонарів надійшло 1009 повідомлень
про жінок, які вирішили відмовитися від новонародженої дитини. Унаслідок
наданих соціальних послуг у пологових стаціонарах 506 жінок (53% від за-
гальної кількості жінок, охоплених соціальними послугами) змінили своє рішен-
ня та залишили дитину в сім’ї; 61 жінка з дитиною була направлена до со-
ціальних центрів матері та дитини. У результаті наданих соціальних послуг
225 жінкам оформлено (відновлено) необхідні документи, 418 – налагодили
(відновили) соціальні зв’язки, 9 – влаштовано на навчання, 21 – на роботу, у
22 випадках було повернуто дитину із закладу державного утримання до сім’ї.
Упродовж 2008 р. функціонувало 13 соціальних центрів матері та дити-
ни в АР Крим, Вінницькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Луганській,
Сумській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Чернігівській, Черні-
вецькій областях та в м. Севастополі.

 У них перебувало 179 осіб, з яких: 31 вагітна жінка та 141 жінка з дітьми
віком від народження до 18 місяців. 5 вагітних жінок протягом звітного пе-
ріоду народили дітей та продовжили перебувати в соціальних центрах ма-
тері та дитини з дітьми. Протягом звітного періоду особи, які перебували в
соціальних центрах матері та дитини, отримали 37251 соціальну послугу. У
2008 р. унаслідок роботи було влаштовано на навчання 23 особи, які пере-
бували в закладі, 9 – влаштовано на роботу, 40 – знайдено/відновлено жит-
ло, 120 – налагодили/відновили стосунки з соціальним оточенням, 103 жінки
налагодили стосунки з родиною, 84 жінкам було надано допомогу в оформ-
ленні необхідних документів, 150 жінкам організовано медичне обстеження,
101 жінці за сприянням працівників центрів оформлено державну соціальну
допомогу. Також 152 жінки за період перебування в закладі отримали навич-
ки з догляду за дитиною та знання щодо розвитку дітей раннього віку.
Протягом звітного періоду з соціальних центрів матері та дитини вибуло
74 жінки, з яких: 3 вагітні жінки, 71 жінка з дітьми від народження до 18 місяців:
43 жінки перебували в закладі до 6 місяців (що становить 58% від загальної
кількості), 14 – до 12 місяців, 17 – до 18 місяців.

З метою визначення порядку зарахування до соціального центру матері
та дитини, умов відрахування, уточнення переліку послуг, що надають осо-
бам, які перебувають у вищезазначеному центрі, уникнення дублювання
функцій між соціальним центром матері та дитини й центром соціальних
служб для сім’ї, дітей та молоді було внесено зміни до переліку завдань, по-
кладених на соціальний центр матері та дитини (постанова Кабінету Міністрів
України від 22.10.08 № 930 «Про внесення змін до постанови Кабінету
Міністрів України «Про затвердження Типового положення про соціальний
центр матері та дитини»).

Моніторинг діяльності соціальних центрів матері та дитини, консульта-
ційних пунктів при пологових будинках та жіночих консультаціях, який здійсню-
вала Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді  протягом 2005 –
2007 рр., засвідчив необхідність спеціальної системної підготовки фахівців
до профілактики відмов матерів від немовлят. Тому в 2008 році Представ-
ництвом благодійної організації «Надія і житло для дітей» в України за підтрим-
ки  й у партнерстві з Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та мо-
лоді  було розпочато проект «Запровадження системи підготовки соціаль-
них працівників для попередження відмов від дітей у ранньому віці».

У рамках проекту було здійснено підготовку 19 спеціалістів за Програ-
мою підготовки спеціалістів соціальних центрів матері та дитини (наказ Дер-
жсоцслужби від 24.05.07 № 28) та програмою підготовки фахівців консуль-
таційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в полого-
вих стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини (наказ Держсоц-
служби від 24.05.07 № 25) з попередження відмов від дітей у ранньому віці;
проведено 5 тренінгів для 29 працівників соціальних центрів матері та дити-
ни та 58 спеціалістів консультаційних пунктів центрів соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді в пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та бу-
динках дитини.

У 2008 р. продовжувалася робота з розробки методичного забезпечен-
ня для працівників центрів і консультаційних пунктів, результатом якої стало
видання посібника «Запобігання інституалізації дітей раннього віку». Він
підготовлений Представництвом благодійної організації «Надія і житло для
дітей» у співпраці з Державною соціальною службою для сім’ї, дітей та мо-
лоді за підтримки Представництва Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
У посібнику подано теоретико-методичні та організаційно-педагогічні осно-
ви створення й функціонування соціальних центрів матері та дитини, кон-
сультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в
пологових стаціонарах, жіночих консультаціях та будинках дитини, різні тех-
нології профілактичної роботи з жінками та сім’ями.

У 2009 р. починається розробка  стандартів діяльності центрів матері й
дитини в рамках проекту «Нормативна підтримка удосконалення якості со-
ціальних послуг, спрямованих на попередження  відмов від дітей раннього
віку» у співпраці з представництвом благодійної організації  «Надія і житло
для дітей» в Україні,  Представництвом Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в
Україні за підтримки Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді.
У 2010 р. функціонувало 15 соціальних центрів матері та дитини в АР
Крим, Вінницькій, Закарпатській, Київській, Львівській, Луганській, Сумській,
Полтавській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській,
Чернігівській, Чернівецькій області та м. Севастополь.

Протягом звітного періоду із соціальних центрів матері та дитини вибу-
ло 138 жінок з дітьми від народження до 18 місяців. З них, 74 жінки перебу-
вали в закладах терміном до 6 місяців, 32 жінки – до 12 місяців та 32 – до 18
місяців. Серед зазначених жінок після вибуття із закладів 36 повернулися
до чоловіків, 68 розпочали самостійне життя з дитиною, 20 повернулися в
сім’ї батьків та 7 вступили в шлюб.  Водночас у 2010 р. три жінки залишили
дітей у закладах та у двох жінок дітей забрали. Також 115 жінок після виходу
із закладів були передані під соціальний супровід відповідним Центрам.
Усього за звітний період із соціальних центрів матері та дитини з досягнен-
ням позитивного результату вибуло 96% осіб.

Важливим для забезпечення якості та ефективності функціонування со-
ціальних центрів матері та дитини стало затвердження Примірного стандар-
ту надання соціальних послуг соціальним центром матері та дитини та його
апробація на базі Київського, Львівського, Хмельницького, Черкаського об-
ласних та Херсонського міського соціальних центрів матері та дитини. Після
10 моніторингових візитів експертів до пілотних центрів соціальних служб
для сім’ї, дітей та молоді з метою збору даних щодо апробації Стандарту,
експертної оцінки проекту Стандартів вітчизняними та зарубіжними фахівця-
ми він був затверджений наказом № 23 Державної соціальної служби для
сім’ї, дітей та молоді від 10 червня 2011 р.

У стандарті докладно розглянуті принципи надання послуг у соціальному
центрі матері та дитини, перелік та зміст послуг, процедура зарахування до
центру та розміщення в ньому, технологія оцінки потреб матері та дитини,
зміст роботи з жінками, система управління якістю послуг, моніторинг та інди-
катори їхньої якості, документація соціального центру матері та дитини, ос-
нащення центру та функціональні обов’язки персоналу.

У 2009 – 2010 рр. продовжувалася робота консультаційних пунктів
центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді при пологових будинках
та жіночих консультаціях. Протягом 2010 року надійшло 1012 повідомлень
щодо жінок, які виявили намір відмовитися від новонародженої дитини (про-
тягом 2009 надійшло 895 таких повідомлень).

Соціальними послугами фахівців консультаційних пунктів було охоплено
973 жінки, про яких протягом 2010 р. надійшли повідомлення, що становить
96,2% від загальної кількості повідомлень (у 2009 р. цей показник склав
96,6%). У результаті здійснення соціальної роботи в пологових стаціонарах
523 жінки (53,7% від загальної кількості жінок, охоплених роботою) змінили
своє рішення залишити дитину. Протягом 2009 р. намір відмови від новона-
родженої дитини змінили 49,7% жінок, охоплених роботою спеціалістів кон-
сультаційних пунктів.

194 жінки серед тих, які змінили рішення та залишили дитину в сім’ї, було
взято під соціальний супровід, 38 жінок було направлено до соціальних
центрів матері та дитини. Загалом протягом 2010 р.  спеціалісти консульта-
ційних пунктів та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді працю-
вали з 1008 жінками щодо попередження відмови від новонародженої дити-
ни. У результаті наданих послуг 167 жінкам було оформлено або відновлено
документи, 53 – надано допомогу в отриманні реєстрації,  4 – надано допо-
могу у  відновленні житла, 78 – у  вирішенні житлово-побутових проблем, 251
– надана допомога в налагодженні стосунків з близькими людьми, 3 – влаш-
товано на навчання,  11 – працевлаштовані, 5 – залучено до реабілітаційних
програм.

Для вдосконалення роботи спеціалістів центрів соціальних служб для
сім’ї, дітей та молоді з жінками, які вирішили відмовитися від дітей, Держав-
ною соціальною службою для сім’ї, дітей та молоді протягом 2010 р. було
розроблено Інструкцію щодо здійснення центрами соціальних служб для сім’ї,
дітей та молоді соціальної роботи з профілактики раннього соціального си-
рітства в пологовому стаціонарі, яку затверджено наказом Держсоцслужби
від 29 листопада 2010 р. № 61. Зазначеним документом визначено зміст та
етапи роботи з жінками, які виявили намір або мають ризик відмови від но-
вонародженої дитини.

Таким чином, ґрунтуючись на вищевикладеному, ми визначили три етапи
розвитку соціальних служб з профілактики відмов матерів від немовлят в
Україні. Основним критерієм виокремлення етапів ми вважали найбільш важ-
ливі види діяльності та їх результати в розбудові соціальних служб.

На експериментальному етапі (2001 – 2004 рр.) реалізовано пілотні
проекти неурядових організацій у партнерстві з Державною соціальною служ-
бою, органами місцевої влади щодо мультиплікації зарубіжного досвіду по-
передження відмов матерів від немовлят; підготовлено спільний наказ
Міністерства України у справах  сім’ї, молоді  та спорту  та Міністерства охо-
рони здоров’я від 22.10.04 № 625/510 «Про затвердження Порядку взає-
модії центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із закладами охоро-
ни здоров’я з питань запобігання ранньому соціальному сирітству»; визнано
ефективності роботи центру матері й дитини в м. Херсоні та прийняття рішен-
ня  Міністерством України у справах сім’ї, молоді  та спорту  про створення
таких центрів  в різних областях України як одного з шляхів  реалізації Дер-
жавної програми запобігання дитячій бездоглядності на 2002 – 2005 рр. (Указ
Президента України № 154 від 21 лютого 2003 року).

Етап інституалізації (2005 – 2007 рр.) характеризується затверджен-
ням Типового положення про соціальний центр матері та дитини (Постанова
Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. N 879) та Типового положен-
ня про консультаційний пункт центру соціальних служб для сім’ї, дітей та мо-
лоді в пологових стаціонарах, жіночих консультаціях  та будинках дитини (на-
каз Міністерства України у справах сім’ї, молоді  та спорту від   23.10.2006
N 3545); створенням мережі  центрів матері й дитини та консультаційних
пунктів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в пологових ста-
ціонарах, жіночих консультаціях  та будинках дитини.

На етапі стандартизації (2008 – 2011 рр.)  здійснюють підготовку та
видання методичних рекомендацій для працівників соціальних центрів ма-
тері та дитини,  консультаційних пунктів, проводять тренінги для фахівців за
єдиними навчальними програмами, розробляють та затверджують проект
стандартів надання послуг соціальними центрами матері та дитини.

Зрозуміло, що діяльність соціальних служб з профілактики відмов ма-
терів від немовлят на кожному етапі мала свою певну специфіку і в організа-
ційному, і змістовому плані. Саме це може бути  подальшим напрямом дос-
лідження проблеми профілактики раннього соціального сирітства в Україні.
Категория: Психология и педагогика | (18.10.2013)
Просмотров: 532 | Рейтинг: 0.0/0