| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Соціальні Центри матері та дитини
|
|
|
Соціальні Центри матері та дитини – заклади тимчасового проживання жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів із дітьми віком від народження до 18 місяців, які опинилися в складних життєвих умовах, що перешкоджають виконанню мате- ринського обов’язку. Вагітна жінка/породілля може бути направлена до Центру, коли: • мати хоче бути разом із дитиною; • немає іншого безпечного місця проживання породіллі разом із дитиною на даний час; • жінка має шанси до реінтеграції в громаду у майбутньому; • вона не має психічних захворювань; • має дітей віком від народження до 18 місяців чи термін вагітності – 7-9 місяців, як це визначено Типовим поло- женням про соціальний Центр матері і дитини; • жінка погоджується працювати за індивідуальним планом соціального супроводу і дотримуватися затверджених правил розпорядку. Згідно з Типовим положенням про соціальний Центр матері та дитини (постанова КМУ від 08.09.2005, №879) основною метою центру є запровадження нових форм соці– альної підтримки жінок і запобігання відмовам батьків від новонароджених дітей. Якщо мати розлучена з немовлям в перші місяці його жит- тя, у неї не формується прихильність до дитини, і тоді мало- ймовірно, що мати пізніше забере малюка до себе. Саме тому основними завданнями Центру є: • створення належних психолого-педагогічних і житло- во-побутових умов для забезпечення нормальної життєдіяльності осіб, що тимчасово тут проживають; • сприяння здобуттю особами, що тимчасово прожива- ють у Центрі, освіти, фаху, навичок самостійного життя з дитиною поза межами центру, захист їхніх прав та інтересів; • надання безоплатних психологічних, соціально- педагогічних, правових, соціально-економічних та інформаційних послуг особам, що тимчасово прожи- вають у Центрі, та забезпечення їх харчуванням. Команда працівників Центру допомагає жінкам набути навички з догляду за дитиною, готує їх до самостійного ухва- лення рішень щодо своїх життєвих проблем. Це передбачає і набуття знань стосовно захисту власних прав і прав своєї дитини, налагодження контактів із родичами, розв’язання житлових та інших життєво важливих питань. Під час прожи- вання в Центрі молоді матері мають можливість продовжува- ти навчання, розпочати здобувати вищу освіту, відвідувати професійні курси тощо. У той самий час варто зазначити, що Центр матері та дити- ни, як і будь-який інший заклад, не є ідеальним засобом роз- в’язання проблем у системі профілактичної роботи. Часто соціальної роботи на місцях може бути досить, аби запобігти залишенню дітей у лікувальних закладах. Послуги Центру необхідно використовувати як останній ресурс, коли всі інші вичерпано. Час перебування в ньому має бути настільки ко- ротким, наскільки це можливо, і настільки тривалим, наскіль– ки це необхідно. Наприклад, термін перебування у Центрі «Мати і дитина разом» м. Фастова становить до 4 місяців, у виняткових випадках – до 21 місяця. Клієнти мають розу- міти із самого початку, що Центр – це тимчасовий притулок унаслідок виникнення кризової ситуації. Шляхом поро– зуміння між матір’ю та персоналом Центру може бути угода з визначеним терміном перебування. Житлово-побутові умови в Центрі створено таким чином, аби забезпечити максимум самостійності та комфорту в повсякденному житті. Кожна жінка мешкає разом із дити- ною в мебльованій, затишній кімнаті. До послуг клієнтів: вітальня, кухня, де вони готують їжу (персонал консультує, як приготувати ту чи іншу страву), в окремих Центрах ство- рюються майстерні, комп’ютерні кімнати. Команда працівни- ків Центру, до складу якої входять психолог, соціальні праців- ники, соціальні педагоги, медсестра та інші співробітники, забезпечують надання кваліфікованої допомоги. Обов’язко- вою умовою перебування в центрі є прибирання кімнати, де проживає жінка з дитиною. Особливістю функціонування Центру є індивідуальна і пла- номірна робота з кожним клієнтом. Як тільки жінка з дити- ною потрапляє до закладу, за нею закріплюють соціального працівника (члена мультидисциплінарної команди співробіт– ників Центру), завдання якого – координувати всю роботу, яка ведеться з конкретним клієнтом. Через сім-десять днів після направлення породіллі до Центру закріплений за нею соціальний працівник складає індивідуальний план соці– ального супроводу на основі первинної діагностики, спосте- реження, а також інформації, наданої соціальним працівни- ком, який працював із жінкою за місцем її проживання або в пологовому будинку. План соціального супроводу має відображати всі аспекти жит- тя матері та дитини, охоплюючи стан здоров’я і розвитку дити- ни, взаємин матері й дитини, підготовку матері до самостійно- го життя, освіту, роботу, стосунки з сім’єю і батьком дитини, підтримку з боку оточення і заходи з реінтеграції в сім’ю. Обов’язковою умовою ефективності виконання плану є активне залучення клієнтів до цього процесу на всіх стадіях його здійснення (оцінка, підготовка, реалізація, за потреби – перегляд плану). У ході реалізації плану треба акцентува- ти увагу на закріпленні й розвитку сильних сторін клієнта, постійно підкреслюючи його успіхи й досягнення. Необхідно, щоб усі члени команди працівників Центру озна- йомилися з індивідуальним планом кожного клієнта і сприя- ли його виконанню. Важливим компонентом системи соціальної роботи в Центрі є планування заходів і подальший супровід клієнта після вибуття його з закладу. В цьому контексті є доцільним, аби співробітники Центру і соціальний працівник служби ранньо- го втручання за місцем проживання клієнта із самого початку (направлення до Центру) працювали в постійному контакті, обмінюючись інформацією в ході реалізації заходів, спрямова- них на успішну реінтеграцію жінки з дитиною у громаду. Таким чином, можна визначити наступний алгоритм роботи з жінками, які висловлюють намір відмовитися від новона– родженої дитини [5; 7]: • налагодження контакту з вагітною жінкою/ породіллю; • аналіз причин виникнення кризи, її виду та стадії; • розробка стратегії збереження біологічної матері для новонародженого або визначення її нездатності виховувати дитину шляхом проведення оцінки стану, потреб, визначення напрямів соціально-психологічної та соціально-педагогічної роботи з породіллю задля формування у неї позитивної мотивації стосовно новонародженої дитини (планування послуг); • надання інтегрованих соціальних послуг та оцінка їх ефективності. Сучасна ситуація розвитку дитинства, у тому числі форму- вання прив’язаностей між батьками і дітьми в сім’ї, потребує наукового переосмислення і концентрації зусиль усіх інсти- туцій, відповідальних за її нормалізацію. Адже дитинство – період існування людини, у якому закладаються основи її особистої активності, риси й цінності, що визначають якість майбутнього життя.
| |
|
|
|
| Просмотров: 3423 | Рейтинг: 4.0/1 | |