Главная » Статьи » Психология и педагогика

Супервізорство в соціальній роботі

Супервізорство в соціальній роботі 

Супервізорство  є  одним  з  атрибутів професіоналізму  в зарубіжній соціальній роботі.  В  українській  мові  бракує  такого  поняття. В  перекладі  це слово  означає "нагляд”. Але  українське  слово "нагляд” в сучасному  сенсовому  варіанті  не  відповідає  сутності англійського слова "supervision”. Вітчизняні вчені вважають, що до  теорії  та  практики  соціальної  роботи  доцільно  включити поняття "супервізорство”, а  також "супервізор” як  фаховий неологізм. Найбільш близьким за змістом в українській мові до поняття "супервізор” є  поняття "вихователь”, яке, зазвичай, використовувалося  в  минулому  стосовно  процесу  формування особистості. 

В  переважній  більшості  випадків  ця  робота сприймалася як громадська. Хоча раніше існували, і навіть зараз є  вихователі-фахівці  для  визначених  видів  професійної 35 діяльності, що  пов’язане  з  підвищеним  ризиком  для  життя  та здоров’я. Наприклад, в збройних силах – офіцер-вихователь. Необхідність  супервізорства  в  соціальній  роботі обумовлена низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів. Як відомо, соціальна робота визнана одним з специфічних видів діяльності з підвищеним рівнем психічного навантаження. 

Соціальний  працівник  постійно  відчуває  значну  кількість професійних  ризиків, що, зазвичай, призводить  до  стресових ситуацій. Факторами  стресу  в  соціальній  роботі  є: емоційне навантаження, необхідність  діяти  за  не  передбачуваних ситуацій, невпевненість в досягненні бажаних наслідків власних дій, почуття  марності  власних  спроб  щодо  неможливості вирішення проблем клієнта. До цих об’єктивних факторів можуть приєднатися  суб’єктивні, такі  як, загострення  відчуття відповідальності  за  себе  та  інших, дуже  значне співпереживання, нонконформізм. Стан  стресу  може  бути  тривалим  і  призвести  до  зривів, негативно впливаючи на поведінку фахівця і його стан здоров’я. Ці випадки поширені і достатньо ґрунтовно описані в зарубіжній літературі. Фахівець, який перебуває в такому стані, через силу йде на роботу, швидко втомлюється, ухиляється від звичайної роботи, демонструє байдуже ставлення до потреб клієнта. Його ставлення  до  клієнта  може  стати  жорстоким, бюрократичним, педантичним і формальним. Як  зазначають  науковці  зарубіжних  країн, з  метою вирішення такого стану проблем необхідні послуги особливого фахівця – супервізора. В  зарубіжній  практиці  супервізорство стало  незамінним  елементом  колективної  або "командної” професії  соціального  працівника, засобом  професіоналізму  та ефективної роботи. 

За  кордоном  провідні  посадові  обов’язки  супервізора мають чітко визначені функції. 

1. Освітня  функція. Вона  спрямована  на  підвищення кваліфікації соціального працівника. Супервізор в цьому випадку спрямовує  на  засвоєння  нових  знань, ділиться  власним досвідом, проводить  інформування, пояснює, спрямовує, допомагає  у  пошуках  доцільного  рішення, дає  пораду, проводить консультування, пропонує нові методики і технології. 

2. Підтримуюча  функція. Вона  включає  особистісну підтримку соціального працівника, спробу зняти або пом’якшити  напруження  від  роботи, пошук  додаткових  джерел  підтримки життєвого тонусу фахівця. 

3. Контрольна  функція. Переважно  вона  має адміністративний характер, і необхідна не лише на початковому етапі становлення фахівця.
Необхідність в ній не втрачається і в подальшому, на наступних стадіях роботи, як необхідна умова гарантії  якості  соціального обслуговування. 

Зазвичай, коло адміністративних  обов’язків  супервізора  обмежено  такими видами діяльності: 

а) підбір і розстановка кадрів;

б) планування роботи; в) формування "команд”; 

г) розподіл  обов’язків  між членами  команди; 

д) контроль  і  оцінка  якості  роботи; 

є) координація роботи між командами; ж) організація зовнішнього зв’язку "команд”; 

з) вирішення  конфліктів  між  соціальними працівниками  і  клієнтом; 

і) захист  професійних  інтересів соціальних  працівників, так  би  мовити, посередництво  між працівниками і керівництвом органів соціальних служб. 

В  зарубіжних  виданнях  зазначається, що  адміністративна функція  супервізора  викликає  переважну  більшість  проблем, пов’язаних  з  етичними  проблемами  професійної  діяльності соціального працівника. Як видно з наведеного вище переліку, у супервізора  в  цій  частині  роботи  виявляються  специфічні завдання, які інколи вступають у протиріччя з цінностями і моральними орієнтирами професії. За  кордоном  інститут  супервізорів  розвинутий  в  системі вищої і середньої професійної освіти в сфері соціальної роботи. 

Як  відомо  домінуюча  частина  підготовки  фахівця  припадає  на роботу "в  полі”, тобто  на  практичне  напрацювання  умінь  і навичок. Викладачі-практики  діють  переважно  як  супервізори, виконуючи  функції  наставника-професіонала. Звичайно, їхня провідна функція – педагогічна, але, перш за все, вони - фахівці в практичній соціальній роботі. І їхня діяльність з самого початку орієнтована  на співробітництво  з  студентами, на  те, щоб прищепити  їм  любов  до  професії, потреби  працювати  в "команді”. На думку вітчизняних вчених, супервізорство в зарубіжних системах  підготовки  фахівців  з  соціальної  роботи  заслуговує надзвичайної уваги організаторів освіти соціальних працівників в Україні.
Категория: Психология и педагогика | (21.11.2013)
Просмотров: 652 | Рейтинг: 0.0/0