Главная » 2012 » Ноябрь » 17 » НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СЕЛИЩА
|
13:34 НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МОДЕЛІ СИСТЕМИ ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ СЕЛИЩА | |
|
|
|
|
Вихідними умовами актуалізації й розробки інноваційної системи взає- модії соціальних інститутів суспільства (соціально-економічної структури се- лища, загальноосвітньої школи, сім’ї, дитячих дошкільних закладів, бібліоте- ки, будинку природи й дозвілля, ради ветеранів, будинку реабілітації людей похилого віку, форм реабілітації й профілактики наркоманії та алкоголізму) у формуванні в школярів здоров’я та здорового способу життя були викорис- тані такі програмно–нормативні та організаційно-управлінські основи: · Конституція України; основи законодавства України про охорону здо- ров’я; Закони України «Про загальну середню освіту», «Про соціальну робо- ту з дітьми та молоддю»; · Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа); Національна доктрина розвитку освіти; Указ Президента України «Про заходи щодо роз- витку духовності та захисту моралі, формування здорового способу життя»; · Накази в системі освіти і соціальних служб про розробку педагогічної системи взаємодії соціальних інститутів у формуванні здорового способу життя у школярів загальноосвітніх шкіл: – наказ Міністерства освіти і науки України від 09.06.2005 року № 349 «Про план заходів щодо виконання у 2005 році Програми Кабінету Міністрів України «Назустріч людям»; – наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у спра- вах молоді та спорту від 17.08.2005 року № 479/1656; – наказ про впровадження фізкультурно-оздоровчого комплексу школярів України »Козацький гарт» № 68 від 15.12.2005 року, Райгородоцька ЗОШ; – наказ Міністерства освіти і науки України від 22.02.06. № 123 про впро- вадження Комплексної програми формування навичок здорового способу життя серед дітей та підлітків «Діалог». · Програма розвитку «Школи сприяння здоров’ю», затверджена педаго- гічною радою Райгородоцькою ЗОШ І–ІІІ ступенів, протокол № 5 від 14.05.2004 року та виконкомом Райгородоцької селищної ради від 16.05.2004 року, протокол № 58; · Авторська навчальна програма факультативного курсу «Здоров’я і осо- бистість», Слов’янськ–2004 (Омельченко С.О.). Специфіка формування здоров’я і здорового способу життя в школярів полягає в тому, що усвідомлення освітньої інформації стає мотивованим збу- джувачем до їх ефективної діяльності в різноманітних соціальних інститутах селища, які сприяють досягненню як особистісних, так і суспільних цілей. Досягнення мети у формуванні здорового способу життя обумовлюється низкою обставин, що знаходяться в причинно-наслідкових зв’язках, а також впливом випадкових факторів [4; 6; 9; 17]. Так, при акцентованій увазі суспільства на укріпленні здоров’я молоді відмічається неадекватність її реалізації – здоров’я значно погіршувалося. При аналізі цього явища ми виділили низку факторів, від яких залежить оздоровчо-виховна та освітня ефективність педагогічного процесу: – педагогічні – правильність вибору засобів та методів, форм і техно- логій навчання, виховання школярів, професійна компетентність педагога та інших спеціалістів, якы працюють у системі соціальних інститутів; – соціальні – доступність занять фізичною культурою і спортом, опти- мальна програмно–нормативна основа фізкультурно-оздоровчої роботи в системі соціальних інститутів селища; – біологічні – морфофункціональні відмінності окремих статево-вікових груп, індивідуальні особливості організму школярів та їх детермінація спад- ковістю; – особистісні – мотивована поведінка школярів у процесі оздоровчо– виховної та освітньої роботи в різноманітних соціальних інститутах селища. Така багатофакторна залежність створює ненадійну систему формування в школярів здорового способу життя, оскыльки за умови виключення або послаблення хоча б однієї складової система не спроможна досягти педаго- гічної мети. Наведене протиріччя можна подолати тільки на основі розробки опти- мальної концептуальної моделі управління процесом взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя школярів за- гальноосвітніх закладів. Не викликає сумніву те, що ефективність управління цим процесом за- лежить від рівня розуміння законів, які складають його основу, від якості моделювання функціональних відносин соціальних інститутів суспільства в педагогічній практиці. У сучасній науковій літературі сформульовано кілька визначень педаго- гічної моделі, але всі вони відображають ту ж саму сутність цього поняття [5; 10; 11; 16]. Під моделлю розуміють таку обмірковано уявну або матеріально реалізуючу систему, яка, відбиваючи або відтворюючи об’єкт дослідження, здатна його замінити, надати уявлення про суттєво важливі характеристики педагогічного явища, системи, ситуації. При створенні концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здоро- вого способу життя ми не торкалися другорядних умов, ознак, факторів, що принципово не впливали на модель у цілому [1; 3; 9; 13]. У процесі розробки моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства ми визначили базові умови оптимальної побудови й функціонування цієї склад- ної динамічної системи, що є гарантами її динамізму, надійності та ефектив- ності: — наявність якісної та кількісної моделі результату, що очікується – мети взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового спосо- бу життя у школярів на певний період (рік, два і т.п.) та проміжних моделей по етапах реалізації концептуальної моделі; — наявність вихідної інформації про керовані об’єкти в системі соціаль- них інститутів суспільства, спрямованих на формування в школярів здоро- вого способу життя, інформації про рівень індивідуальних особливостей, здо- ров’я, фізичного і психічного стану, детермінованості спадковістю та біоло- гічним віком; — вибір адекватних засобів, методів, програм, методик, педагогічних технологій, форм занять у системі взаємодії соціальних інститутів форму- вання в школярів здорового способу життя; — отримання об’єктивної інформації про стан об’єкта (терміновий та по- точний), фактичну спрямованість і характер змін його функціонального ста- ну (система педагогічного моніторингу); — урахування екзо- та ендогенних факторів, якими є клімат, екологія, соціально–економічні умови життя сім’ї, фізкультурно-оздоровчі традиції, мо- тивація до занять, стимулювання діяльності школярів; — графік запропонованих змін під час і по етапах фізкультурно-оздо- ровчої, освітньої та виховної роботи; — корекція програм, методик, технологій формування в школярів здо- рового способу життя, якщо процес та його результат не відповідає запла- нованому; — визначити ступінь деталізації моделі (кількість параметрів, структур- них компонентів, характер зв’язку між ними); — наявність системи аналізу, оцінки інформації та розробки механізмів керування взаємодією. Формуючи теоретичні та методичні засади побудови й обґрунтування кон- цептуальної моделі технологічних моделей взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя, ми використали мето- дологічний факт про те, що факт наявності структурних відношень різного типу в цілісній системі ще не дає підстав вважати будь-який компонент складної педагогічної системи елементом її структури. Елементом структури був лише той компонент, що мав функціональні можливості не нижче рівня зв’язків, характерний для цієї системи. Таким чином, у процесі моделювання інноваційної системи всі елемен- ти, що використовувалися з цією метою, були систематизовані на основі по- казника вищого типу зв’язків [6 (3.4)]. Такий підхід забезпечив нам виникнен- ня цілісності системи не як поєднання елементів, а як їх сполучення в концеп- туальній і технологічних моделях на рівні власних вищих якостей формуван- ня мотиваційно-потребнісного, афективного, когнітивного, аксыологічного та праксиологічного компонентів здорового способу життя учнів. У процесі науково–дослідної роботи, при побудові концептуальної мо- делі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового спо- собу життя, ми спиралися на базові положення загальної теорії функціональ- них систем [9; 14; 18], моделювання та управління педагогічними системами [4; 11]. Такий підхід дозволив нам сформувати низку спеціальних принципів, на основі яких здійснювалося моделювання складної та багатокомпонентної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в школярів здорового способу життя: – провыдних системоутворюючим фактором, що організовуэ педагогіч- ну функціональну систему будь-якого рівня складності, є корисний результат, який виражається у формі мети взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні здоров’я й здорового способу життя школярів (формування стратегії і тактики освітньої, виховної, фізкультурно-оздоровчої діяльності в структурі соціальних інститутів суспільства, створення умов для організації оптимального педагогічного процесу з урахуванням інтересів усіх його суб’єктів); – науковість і системність, що полягає в забезпеченні оптимальних умов для розширення й поглиблення знань, умінь, навичок, а також у забезпеченні інтегруючої функції процесів навчання і виховання в умовах досягнення до- мінуючої мети взаємодії соціальних інститутів суспільства – формування в учнів оптимального рівня здоров’я, здорового способу життя, культури здо- ров’я, формування цінностей високого рівня й порядку; – наступність та перспективність у реалізації змісту навчально-виховно- го процесу, спрямованого на формування у дітей різного віку здоров’я, здо- рового способу життя, культури здоров’я є основою інтеріоризації, яка по- в’язана з поняттям соціалізації свідомості дитини, здібності мислення при переході з однієї вікової групи в більш старшу в процесі генезису. На їх основі реалізується оптимальна структура організації та проведення навчально- виховного процесу, який повинен повністю відповідати, задовольняти вини- каючі на всіх етапах онтогенезу дитини провідні духовні, фізичні та предмет- но–практичні потреби, які підлягають педагогічному моделюванню; – гуманізація, що створить умови для сформування гуманної особистості, людяності та доброзичливості, милосердя та умов для творчої самореалі- зації учнів не тільки в галузі фізкультурно-оздоровчої діяльності, а й в інших сферах соціальної практики суспільства; – неперервність та спадкоємність, що забезпечить єдність усіх ланок системи взаємодії соціальних інститутів, спрямованої на формування здо- рового способу життя в учнів загальноосвітніх шкіл, об’єднає зусилля школи, дитячого садочка, бібліотеки, лікарні, сім’ї, громадської організації «Успіх», будинку реабілітації самотніх людей, селищної ради, культурно–оздоровчих комплексів (Будинку природи та дозвілля); цілісність і наступність вихован- ня, набуття нових якостей, цінностей, умінь та навичок; – багатоукладність та поліваріантність, що передбачає можливість ши- рокого вибору змісту, форм, методів, методик, педагогічних технологій осві- ти, виховання та оздоровлення, альтернативність у задоволенні духовних та предметно-практичних потреб особистості, її пізнавальних та інтелектуаль- них можливостей та інтересів; диференціації та індивідуалізації навчання, виховання, фізичного вдосконалення та оздоровлення учнів загальноосвітніх шкіл; – принцип зв’язку процесу формування у школярів здорового способу життя з різними предметами в структурі школи та інших соціальних інститутів суспільства. Цей принцип відображає междисциплінарний характер усієї оз- доровчої роботи в педагогічній системі, результат якої має форму випе- реджаючого віддзеркалення; – доступність та добровільність, що передбачає право вибору та ре- альні можливості в забезпеченні потреб особистості у творчій самореалі- зації, духовному самовдосконаленні, набутті додаткових знань, умінь та на- вичок, на основі яких реалізується активність особистості, що полягає у ство- ренні умов та психолого–педагогічної атмосфери, які сприяють саморозк- риттю, прояву творчої активності, обдарованості й таланту, самореалізації; – оптимізація навчально-виховного та оздоровчого процесу передба- чає досягнення кожним учнем найвищого для нього рівня розвитку здоров’я, культури здоров’я, творчих здібностей, знань, умінь, навичок, психічних функцій, способів діяльності, можливих у цьому віці й за цих умов. Цей прин- цип своєю сутністю забезпечує творчий розвиток учня на кожному етапі його генезису; – принцип партнерства в соціально-педагогічній роботі з формування в учнів здорового способу життя є базовою формою соціальної взаємодії, у якій громадяни, соціальні групи, державні та суспільні організації включені в таку систему організації, якій притаманні такі утворюючо-дієві ознаки [2; 8; 12; 15]: · соціальне замовлення – комплекс заходів організаційно-правового характеру, які спрямовані на вирішення соціальної проблеми в межах окре- мої адміністративно-територіальної одиниці (селища); · наявність спільних цілей у системі соціальних інститутів щодо форму- вання в учнів здорового способу життя; · вибір оптимальної форми співробітництва, яка відповідає інтересам усіх партнерів (соціальні інститути); · еволюція інституціональних механізмів, правових процедур та органі- заційно–управлінських механізмів, які забезпечують оптимально-ефективну взаємодію соціальних інститутів суспільства в означеному аспекті; · відкритість інноваційної системи взаємодії соціальних інститутів сус- пільства з метою залучення та ротації нових партнерів у формуванні в учнів загальноосвітніх шкіл здоров’я та здорового способу життя; – відкритість і динамічність інноваційної освіти передбачає постійний розвиток особистості, її становлення й саморегуляцію. Функціонування пе- дагогічної системи взаємодії соціальних інститутів суспільства у викладено- му аспекті ми пов’язували з реалізацією основних її функціональних компо- нентів, а саме: · психолого–педагогічною діагностикою фізичного, психологічного, со- ціального й духовного розвитку учнів; · постановкою педагогічних завдань; · організацією діяльності учнів; · психолого–педагогічним моніторингом динаміки рівнів і їх соціальної активності; · регулюванням, корекцією та компенсацією відхилень у фізичному, пси- хічному, соціальному й духовному розвитку та поведінці учнів; · формуванням позитивної мотивації в учнів до здорового способу жит- тя; · профілактикою в учнів шкідливих звичок, девіантної поведінки; · аналізом (рефлексією), прогнозуванням виховних, навчальних, оздо- ровчих мотиваційних ситуацій міжсуб’єктивної взаємодії в педагогічних підси- стемах на індивідуальному та груповому рівнях; – розвивальний характер навчально-оздоровчої діяльності передбачає саморозвиток і самоактуалізацію особистості учня й вимагає переорієнтації педагогічного процесу з предметного змісту на процесуальні й мотиваційні аспекти освіти. Розвивального є виховна, фізкультурно-оздоровча робота, що забезпечує якісні зміни в цілісній системі особистості – інтелектуальній, емоційно-вольовій, дієво-практичній та моторно-вісцеральній сферах. – індивідуалізація та диференціація формування в учнів здорового спо- собу життя вимагає найповнішої реалізації творчого розвитку кожної дити- ни з урахуваннями різниці в інтелектуальній, емоційно-вольовій, дієво-прак- тичній та моторно-вісцеральній сферах, особливостей статевого, психіч- ного, фізичного розвитку та віку. Викладені положення реалізуються через профільне та спеціальне навчання, створення різноманітних оздоровчих програм, методик, педагогічних технологій і підручників різної складності й розподіл на групи класів на основі достатнього матеріального забезпечен- ня, через варіативність фізкультурно-оздоровчого навчання, розгалуженість та оптимальну взаємодію соціальних інститутів формування в учнів здоро- вого способу життя; – єдність загальнолюдських і національних цінностей, що забезпечують у навчальному, виховному та оздоровчому процесах органічний зв’язок і ду- ховну єдність української національної культури з культурами народів світу; сприяння усвідомленню пріоритетності загальнолюдських цінностей над гру- повими, класовими; інтегруюча роль належить таким поняттям «Україна – природа», «Україна – етнос», «Україна – держава», «Україна – культура», «Україна – екологія», «Україна – ментальність», «Україна – здоров’я нації». Система взаємодії соціальних інститутів суспільства у формуванні в учнів здорового способу життя повинна виховувати в кожної дитини ставлення до свого здоров’я як до особистісно-соціальної цінності. Систему соціальних принципів моделювання інноваційної педагогічної системи ми використовували як комплекс теоретичних і методичних положень, які відображають базові закономірності розробки оптимальних технологіч- них моделей у цілісній структурі концептуальної моделі взаємодії соціальних інститутів формування в школярів здорового способу життя. Аналіз педаго- гічної практики й наукових досліджень у цій галузі [6; 17] дозволив встанови- ти, що практично всі моделі формування здоров’я і здорового способу життя людини відрізняються певною статичністю, бо їх зображення на площині є двомірним, у наслідок чого автори [5; 7] змушені наголошувати на наявності між окремими компонентами системи вертикальних та горизонтальних зв’язків, удаватися до схем. Причому вертикальні зв’язки вказують на на- явність у системі різних рівнів, тобто ієрархії структурних параметрів систе- ми. Способом регулювання відносин у середині ієрархії рівнів системи вис- тупає управління, яке є новою властивістю педагогічних систем. Ідея тримір- ності, що лежить в основі концептуальної моделі, що нами розроблялася, підкреслює динамізм системи, наявності у останньої потенціалу розвитку, що проявляється в системних ефектах. Ознакою системних ефектів є виникнен- ня в системи таких властивостей, як адиктивність, інтегративність, інно- ваційність, відкритість. Отже, на підставі визначення мети та завдань діяльності системи взає- модії соціальних інститутів суспільства у формуванні в учнів здорового спо- собу життя, науково обґрунтованого соціально-психологічного портрета шко- ляра в контексті здорового способу життя, діагностики рівня здоров’я та здо- рового способу життя учнів, а також з огляду на спеціальні методологічні принципи щодо трактування педагогічної системи інноваційного типу ми от- римали можливість побудувати означену модель взаємодії соціальних інсти- тутів у вигляді вербально-графічної структури та певної сукупності ієрархіч- но підпорядкованих її елементів. Література 1. Бехтерев В.М. Личность и условия ее развития и здоровья. – 2-е издание. – СПб., 1905. – С. 43. 2. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний ас- пект). – Х.: Скорпіон, 2002. – 120 с. 3. Гессен С.И. Основы педагогики. — М.: Школа-Пресс, 1995. — 447 с. С. 20. 4. Горащук В.П. Формирование культуры здоровья школьников (тео- рия и практика). – Луганск: Альма-матер, 2003. – 376 с. 5. Григоренко В.Г. Логические аспекты обоснования понятия диффе- ренционально-интегральный потимум педагогических факторов в психо-фи- зическом совершенствании человека: Теоретико-методолгические вопросы понятийного аппарата в сфере физического воспитания и спорта /Мат-лы Всесоюз. филос. симпозиума. – М.: МОГИФК, 1991. – С. 42–48. 6. Григоренко В.Г. Теория мотивированных дифференциально-интег- ральных оптимумов педагогических факторов в физическом совершенство- ваний человека. – М.: Фонд социальных изобретений России, 2000. – 226 с. 7. Дильман В.М. Четыре модели медицины. – М.: Медицина, 2002. – 287 с. 8. Докучаєва В.В. Проектування інноваційних педагогічних систем у су- часному освітньому просторі: Монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 304 с. 9. Катков А.Л. Управление здоровьем населения через формирования психического и психологического здоровья //Валеология: Медико-психоло- гические аспекты формирования здорового образа жизни. — К., 1999. — С. 82—83. 10. Ковалев С. Психология современной семьи: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1988. 11. Круцевич Т.Ю. Модельно-целевые характеристики физического состояния в системе программирования физкультурно-оздоровительных занятий с подростками //Наука в олимпийском спорте. – 2002. – № 1. – С. 23–30. 12. Матвієнко П.В., Огієнко С.О. До питання про сучасні педагогічні парадигми в системі вищої школи //Педагогіка і психологія. – К., 2003. – № 2. – С. 63–72. 13. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. — М.: Ап- рель Пресс, ЭКСМО–ПРЕСС. 14. Maslow A.H. (1987) Motivation and personality [3 rd ed] New York: Harper and Row. 15. Новиков В. Соціальне партнерство //Соціальна політика і соціаль- на робота. – 2000. – № 1. – С. 47–62. 16. Постовий В.Г. Ціннісні орієнтації української сім’ї //Педагогіка і пси- хологія. – 1997.– №1.– С. 8. 17. Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ століття: Наук-метод. зб.: У 2 ч. — Ч.1 / Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), І.Г.Єрма- ков (наук.ред.). — К.: ІЗМН, 1998. — 520 с. 18. Трохий В.С. Психологическое здоровье семьи и пути его изучения // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. — № 3. —1996. — С. 36—44.
|
|
|
|
|
|
| |