СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА В УМОВАХ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК СКЛАДОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ - 17 Ноября 2012 - Психология | Социальная педагогика | Психоанализ
Главная » 2012 » Ноябрь » 17 » СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА В УМОВАХ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК СКЛАДОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ
13:37
СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЮНАЦТВА В УМОВАХ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ЯК СКЛАДОВА ГРОМАДЯНСЬКОГО ВИХОВАННЯ
Україна постійно перебуває в процесі розвитку та бурхливих змін. Су-
часний етап державотворення, курс на оновлення всіх сфер суспільного життя
та стратегія Євроінтеграції України визначають актуальність, важливість
соціального виховання, соціалізації юнацтва, результат якої надасть мож-
ливість підростаючому поколінню діяти в житті свідомо, виходячи з уявлень
про громадянський обов’язок та особисту свободу, приймати самостійні
рішення, брати на себе відповідальність.
Розглядом питання про соціалізацію юнацтва  та громадянське вихо-
вання займалися: Т. Алексєєнко, В.Бочарова, І.Бех, Н.Голованова,  А.Муд-
рик, А.Рижанова, С.Пальчевський С.Савченко, О.Сухомлинська, К.Чорна
та ін. Проте виховний потенціал територіальної громади в процесі соціа-
лізації юнацтва вивчено недостатньо. Тому метою цієї статті є досліджен-
ня особливостей громадянського виховання юнацтва в умовах територі-
альної громади.
Юнацтво розпочали сприймати  як особливу фазу життя тільки на почат-
ку ХХ ст. Стимулом процесу стала світова міграція населення, коли емігран-
ти в Західній Європі заповнювали робочі місця, які до цього займали юнаки.
Зважаючи на такі обставини, юнацтво виявилося в економічному плані зай-
вим. Одночасно ускладнювалися виробничі операції, які потребували висо-
кої кваліфікації робітників. Наслідком було прийняття законів, які обмежува-
ли дитячу працю та впроваджували обов’язковою шкільну освіту, термін якої
весь час зростав. Непередбачено юнаки почали проводити значну кількість
часу в колі однолітків, окремо від дорослих, у них з’явилася специфічна суб-
культура. Наслідком такого процесу було сприйняття юнаків  як особливої
категорії людей, які вже не є по-дитячому невинними, але ще не готові до
виконання дорослих обов’язків. Це перехрестя між дитинством та дорослим
життям [3].
Період юнацтва  — це основний, визначальний період проходження про-
цесу соціалізації, перехід від залежного дитинства до самостійної та відпо-
відальної діяльності дорослого. Тому для суспільства взагалі та оточуючого
юнака середовища так важливо своєчасне впровадження громадянського
виховання, суттю якого є формування громадянськості як інтегрованої якості
особистості. Юнацтво займає проміжне місце поміж дітей та дорослих, ролі
яких чітко визначені та якісно відрізняються. Юнацтво, зберігаючи риси ди-
тинства (матеріальна залежність від батьків, вимоги до відповідної поведін-
ки, невизначеність статусу), розширює діапазон дорослих ролей (отримання
паспорта, юридична відповідальність, набуває можливість одружитися, брати
участь у виборах, розширення кола осіб спілкування, прагнення до автономії).
Юнацтво – це період усвідомленого вибору життєвих цінностей. Саме в цей
період важливо здійснювати  громадянське виховання з метою реалізації
найголовнішої потреби особистості – потреби в самовизначенні та самоствер-
дженні через інтеграцію в соціальні структури суспільства [5].
Юнацтву характерно поєднання зовнішнього та внутрішнього стрімкого
розвитку особистості. І спрямованість та ефективність цього  розвиток про-
тікає в залежності від навколишнього середовища. Саме територіальна гро-
мада як найближче до юнака середовище є прикладом діяльності, поведін-
ки, стилю життя, що співвідноситься власним досвідом і власними бажання-
ми. Найближче оточення є динамічним контекстом розвитку юнацтва, до яко-
го можна віднести сім’ю, дошкільні заклади, школу, сусідів, однолітків. Але не
тільки найближче оточення є єдиним фактором, який впливає на соціаліза-
цію юнацтва. Достатньо важливими є і зв’язки та взаємодії в оточенні юна-
ка, громадські інститути, органи місцевого самоврядування, адміністративні
установи та заклади  територіальної громади, де проходить його соціальне
виховання.
Процес соціалізації юнацтва — це процес залучення до соціального жит-
тя, який міститься в засвоєнні людиною системи знань, умінь, цінностей, норм,
установок, зразків поведінки, які властиві цьому навколишньому середови-
щу, громаді, суспільству [1]. Саме в процесі соціалізації людина стає особис-
тістю, яка набуває якостей для активного та ефективного функціонування в
суспільстві. Цьому сприяє громадянське виховання.
За «Концепцією громадянського виховання особистості в умовах роз-
витку української державності», громадянське виховання –  це виховання
громадянина, який поєднує високі моральні чесноти, громадянську зрілість,
патріотизм, професійну компетентність, самоактивність, почуття обов’язку й
відповідальності перед суспільством, Батьківщиною [2]. Такі якості грома-
дянина особливо цінні в період трансформації держави, достатньо важливі
для розбудови громадянського суспільства, відродження нації, об’єднання
різних регіонів України, розбудови демократичного суспільства.
Становлення громадянського суспільства тісно пов’язане з набуттям
державою ознак соціально орієнтованого соціуму. Процес відродження нації,
розвитку місцевого самоврядування, територіальних громад зумовлений
насамперед громадянським вихованням, яке неможливе без сформованих
та сприйнятих особистістю юнака загальнолюдських якостей, набуття пев-
них  знань, переживань, умінь та навичок емоційної складової розвитку осо-
бистості, які є характерною ознакою соціального  виховання.
 Соціальне виховання – це процес цілеспрямованої соціалізації, набут-
тя соціального досвіду, поява здібностей вирішувати життєві проблеми,
уміння робити свідомий вибір, створення умов для визначення юнацтвом
пріоритетів своїх дій, цілеспрямований процес формування соціально зна-
чущих якостей особистості, які необхідні для розуміння та прийняття голов-
них життєвих цінностей, накопичення досвіду їх емоційного переживання, зас-
воєння практики реальних соціальних дій, прояв своєї індивідуальності [1].
Як громадянське, так і соціальне  виховання поєднують у собі суспільні
та приватні сфери життя юнацтва. І тут важливе місце займають знання з
формування про права та обов’язки людини, формування соціально-політич-
ної компетентності. Це стає особливо важливим з упровадженням адмініст-
ративної реформи, проведення парламентських та місцевих виборів на
партійній основі, розвитком місцевого самоврядування, територіальних гро-
мад. Правова, політична, економічна досвідченість надасть можливість юнац-
тву керуватись відповідними знаннями в умовах демократизації суспільства.
Виховання правосвідомості в юнацтва означає, що Україна й надалі буде
стверджуватись як правова держава, яка додержується верховенства за-
кон, якому підкоряються не тільки всі органи державної влади, але й гро-
мадські організації, окремі особи. Головною суттю виховання правосвідо-
мості в юнацтва є виховання поваги  до чинного законодавства та захист
прав громадянина держави. Тому, здійснюючи громадянське та соціальне
виховання юнацтва, органи місцевого самоврядування, територіальна гро-
мада повинна приділяти рівнозначну увагу додержанню прав юнацтва і роз-
’яснюванню їм їх обов’язки. На жаль, у процесі соціалізації юнаки більш схильні
до сприйняття своїх прав, незважаючи на виконання обов’язків перед су-
спільством.
Ураховуючи специфіку муніципальної влади, чинне українське законодав-
ство визнає місцеву спільноту, – територіальну громаду, – первинним суб’-
єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повнова-
жень. Воно ставить її на перше місце в системі тих учасників муніципального
управління, які наділені владними повноваженнями. Згідно з Конституцією
України саме територіальній громаді належать фундаментальні права місце-
вого самоврядування і саме вона через встановлені законом процедури
формує систему органів місцевого самоврядування, за  допомогою яких не-
обхідно впроваджувати систему громадянського виховання на місцях. Зва-
жаючи на це, необхідним є організація виховного процесу за місцем прожи-
вання юнацтва. Організація громадянського виховання за місцем мешкан-
ня повинна сформувати в молодого покоління  почуття патріотизму, відданість
Батьківщині.
Національна безпека держави неможлива без національної самосвідо-
мості громадян, почуття патріотизму, яке виховується не на загальних при-
кладах та поняттях, а на тому, що хвилює юнака в цей час, знайоме та звичне
з дитинства. Тому основне місце, де фактично виховується почуття патріо-
тизму,  є сім’я, місце проживання, навколишнє середовище, територіальна
громада. Визнання пріоритету загальнолюдських та національних цінностей
у громадянському вихованні надає можливість проводити процес соціалі-
зації юнацтва на педагогічних засадах. Це надає підтримку нового в  освіті
не як певного складу спеціально педагогічно адаптованих знань, умінь та
навичок, але як певного соціального досвіду, який надає можливість вклю-
чити юнаків у реальне життя.
 Уся сукупність сил, які спрямовує громада на соціальне та громадянсь-
ке виховання юнацтва, працює на процес соціалізації. Це й середовище  жит-
тєдіяльності та виховання (сім’я, державні установи, освітні заклади, місце
проживання, групи однолітків), середовище безпосереднього та опосеред-
кованого впливу на юнаків (ЗМІ, мистецтво, література, комп’ютер), соціаль-
но-психологічні фактори середовища (групові очікування, референтна гру-
па, взаємодопомога та взаємопідтримка, авторитетна особистість тощо). Усі
ці рушійні сили соціалізації юнацтва є складовою частиною територіальної
громади. Тому організація соціально-виховного процесу так важлива саме
в територіальній громаді [6].
Особистість громадянина формується, якщо він бере реальну участь у
діяльності, яка на практиці ставить акценти на відповідні громадянські
цінності. Тому так важливо залучати юнаків до участі в діяльності громадсь-
ких організацій, створювати молодіжні об’єднання, які функціонують безпо-
середньо за місцем проживання.
Дбайливе ставлення до довкілля є складовою частиною громадянсько-
го виховання. Як підростаюче покоління ставиться до навколишнього сере-
довища, у таких природних умовах й будуть  жити наступні покоління. Вихо-
вання бережливого ставлення  до природи — важливий напрямок роботи і
виховних структур територіальної громади.
Системність громадянського й соціального виховання має велике зна-
чення в організації роботи за місцем проживання юнацтва. Для організації
цієї роботи необхідна координація всіх причетних до цього процесу: сім’я,
школа, громадські організації, установи та організації органів місцевого са-
моврядування, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, благодійні,
громадські організації та меценати. Як і для організації соціального вихо-
вання в територіальній громаді необхідна система, яка б являє собою су-
купність планомірно створюваних умов для розвитку та соціалізації  юнацт-
ва. Така система дозволила б  органам місцевого самоврядування послідов-
но вивчати позитивні й негативні фактори та виховні можливості територі-
альної громади та на його основі створювати стратегічні та тактичні плани
розвитку громади [4].На жаль, поки що, така координація має місце лише у
випадках, коли необхідно докладати значних зусиль для запобігання тих нега-
тивних процесів, які вже сталися.
Морально-етичні засади покладено в основу «Концепції громадянсько-
го виховання особистості в умовах розвитку української державності». Мо-
ральність особистості є найважливішою складовою громадянської свідо-
мості. З моральних якостей складається культура поведінки, яка визначає ті
умови суспільного буття, які жителі громади відчувають на собі постійно.
Соціалізація юнацтва  спрямована на формування  соціально значущих яко-
стей особистості, засвоєння положень, що регулюють та контролюють вчин-
ки підростаючого покоління. Місцеве самоврядування, територіальна гро-
мада повинна формувати моральні вимоги суспільства, які закріплені в  нор-
мах, принципах, законах. Чим більш різноманітним у культурному відношенні
стає суспільство, тим більш життєспроможним воно стає. «Культура відоб-
ражає, передає та зберігає індивідуальне  в суспільстві. Саме культура виз-
начає засоби реагування суспільства на різноманітні інновації, можливості
пристосування до умов, які змінюються» [1]. Важливо поєднати громадянсь-
ке виховання з історією та культурою народу, особливостями тієї територі-
альної громади, де впроваджується громадянське виховання. Виховання по-
винно бути засновано на загальнолюдських цінностях культури та будувати-
ся  відповідно до специфічних цінностей, норм та традицій, які притаманні
територіальній громаді. Важливою складовою змісту громадянського вихо-
вання  є розвиток політичної культури. Особливе значення це набуває при
переході до багатопартійної виборчої системи депутатів усіх рівнів. За таких
умов важливо знати принципи та процедури суспільної взаємодії, досконало
розбиратися  у виборчиі системі, знати, яким чином громадяни мають мож-
ливість брати участь у прийнятті рішень, впливати на владу. Незважаючи на
те, що вік тих, хто бере  участь у виборах,  починається з 18 років, необхідно
готувати юнацтво бути активними членами місцевої громади, володіти пев-
ними знаннями в державотворенні, виховувати активну життєву позицію.
Україна на цей час є достатньо багатонаціональною державою. У тери-
торіальних громадах компактно мешкають представники різних національ-
ностей. Для нормальної життєдіяльності важливе місце у виховання посідає
формування культури міжетнічних відносин з метою запобігання в суспільстві
міжетнічних конфліктів, небезпечних для мешканців територіальної громади
й для суспільства в цілому. Соціальний мир у державі залежить від уміння та
підготовленості особистості до свідомого життя в суспільстві (громаді), го-
товності йти на компроміси з різними етнічними, релігійними групами за місцем
проживання.
«Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української державності» має за мету формування свідомого громадянина,
патріота, професіонала, людину, спрямовану на саморозвиток. І територі-
альна громада повинна створювати такі умови, за яких можливе формуван-
ня такої особистості. Ця мета збігається з метою соціально-педагогічної
діяльності. Тому фахівці соціальної педагогіки повинні працювати і в школі,
бути сімейними консультантами, працювати за місцем проживання юнацтва,
здійснювати методичну допомогу в структурах органів місцевого самовря-
дування.
Для вирішення завдань як громадянського,я так і соціального вихован-
ня необхідне створення організаційно-педагогічних умов соціалізації юнацт-
ва в умовах територіальної громади. Залучення до цього процесу органів
місцевого самоврядування, державних установи, громадських, приватних
організацій, закладів освіти, культурно-дозвіллєвих дозволить мобілізувати
та сконцентрувати матеріальні, фінансові, духовні, особистісні засоби для
забезпечення соціалізації юнацтва в територіальній громаді  [4].
На цей час не існує діючої системи соціалізації юнацтва в територіальній
громаді. Це поясняється відсутністю розумінням суті та значення соціальної
педагогіки, важливості соціального та громадянського виховання для нор-
мальної життєдіяльності територіальної громади. Створення науково-мето-
дичного центру соціально-педагогічної роботи надасть можливість упровад-
жувати наукові педагогічні досягнення в практику, застосовувати єдині підхо-
ди, методи, технології, надавати соціально-педагогічні консультації фахівця-
ми, які працюють у виховних організаціях і установах, постійно підвищувати
кваліфікацію соціальних педагогів, забезпечить сприйняття соціального ви-
ховання в територіальній громаді всіма її членами.
Створення центру дозволить включити інтереси юнаків у процес соціал-
ізації, створити  для них дружнє середовище в територіальній громаді. Про-
цес соціалізації — це індивідуальний процес співпраці з кожним окремим
юнаком. Центр дозволить постійно створювати стратегії нових форм, ме-
тодів, програм соціалізації, зважаючи на простійне спілкування з сім’єю та
обізнаністю стосовно  їх нагальних потреб. Одним з головних завдань науко-
во-методичного центру соціально-педагогічної роботи буде своєчасне інфор-
мування міського голови, депутатів міської ради про потреби юнацтва, що
дозволить корегувати соціальну політику виконавчих органів міської влади,
привернути увагу громадськості, засобів масової інформації.
 Мешканці територіальної громади поки що не мають інформації про
можливості соціальної педагогіки у виховному процесі. Значна кількість орган-
ізацій та установ,  що працюють з юнацтвом, не мають у своєму штаті соц-
іального педагога.  Опитування експертів показало, що існує значна потреба
в соціальних педагогах (3 місце згідно з опитування). Поінформованість меш-
канців громади та посадовців надасть можливість розширити сферу засто-
сування соціально-педагогічної діяльності виховних установ та закладів у те-
риторіальній громаді.
Завдання, які повинен вирішувати науково-методичний центр соціаль-
но-педагогічної роботи в територіальній громаді:
· розширення мережі організацій, що надають соціально-педагогічні по-
слуги в територіальній громаді;
· удосконалення законодавчої бази з питання прав юнацтва;
· забезпечення координації організацій та установ, що працюють з юнац-
твом;
· запровадження в практичну діяльність наукових досягнень;
· розробка єдиних методик, систем, технологій здійснення процесу со-
ціалізації юнаків;
· інформування громадськості, керівників міста, депутатів про те, як
прийняті рішення впливають на соціальну ситуацію в територіальній громаді;
· сприяння розвитку партнерства державних, громадських та наукових
організацій у галузі соціального та громадянського виховання;
· апробація нових методів соціально-педагогічної роботи;
· вивчення потреб юнацтва для впливу на процес їх соціалізації;
· залучення науковців та фахівців до розробки методичних матеріалів;
· видання методичних матеріалів;
· проведення навчання фахівців установ та організацій, що працюють з
юнацтвом.
Створення науково-методичного центру соціально-педагогічної роботи
в територіальній громаді забезпечить здійснення контрольованого процесу
соціалізації юнацтва в територіальній громаді.
Створення науково-методичного центру соціально-педагогічної роботи
в територіальній громаді надасть можливість застосовувати в процесі ви-
ховання особистісно орієнтований підхід — центральна ідея освітньо-вихов-
ного процесу юнацтва. У Концепції зазначено, що процес громадянського
виховання зумовлюється   освітніми  предметами, які сприяють оволодінню
системою знань про людину та суспільство, особливо предмети соціально-
гуманітарного, художньо-естетичного циклів. Організація роботи науково-
методичного центру соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді
дозволить застосовувати форми й методи громадянського виховання, які
формують у особистості когнітивні, нормативні та поведінкові норми, що
передбачають уміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні
відповіді, критично розглядати проблему, робити висновки, брати участь у
громадському житті, адаптуватися до нових суспільних відносин, самореа-
лізуватися тощо. Стимулювання самоорганізації, самоуправління юнацтва є
основою громадянського самовизначення, що збігається із завданнями со-
ціалізації юнацтва. Нарешті  суспільство визнає право юнацтва бути самим
собою, накопичувати свій особистий соціальний досвід, шукати свою індиві-
дуальність, відчути потребу виразити себе прийнятними суспільством засо-
бами.  Значущим як у процесі соціалізації юнацтва, так і в громадянському
вихованні є розвиток мотивації до праці, розуміння економічних законів сус-
пільства, готовності до соціальної творчості, конкурентоспроможності в рин-
кових відносинах.
Зазначимо, що зміст громадянського виховання збігається із змістом
соціального виховання підростаючого покоління в умовах територіальної гро-
мади. На жаль, у «Концепції громадянського виховання особистості в умо-
вах розвитку української державності» не приділяється уваги вихованню в
юнацтва здібностей самовизначення  до самого себе. Значна увага в Кон-
цепції приділяється  вихованню високого рівня компетентності стосовно сус-
пільства, але не будівництва  власного життя як суб’єкта цього процесу. Со-
ціалізацією юнацтва в широкому розумінні цього процесу є здобуття влас-
ного соціального досвіду, ціннісних орієнтацій, власного стилю життя в нових
умовах розвитку суспільства разом із засвоєнням готових форм та засобів
соціального життя.
Таким чином, особливістю громадянського виховання юнацтва в Україні
щодо засад є переважання морально-етичних цінностей порівнянно з по-
літичними та правовими в Європейських країнах. Специфічною можливістю
територіальної громади є підвищення ефективності громадянського вихо-
вання через гармонізацію виховних впливів усіх соціальних інститутів: роди-
ни, освіти, культурно-дозвілєвих, громадських, державних, соціальних, органів
місцевого самоврядування тощо. Зважаючи на те, що всі ці соціальні інсти-
тути, заклади та установи мають різне  відомче підпорядкування, нагальною
потребою для активізації та узгодження їх виховного потенціалу є соціально
педагогічний центр територіальної громади.
Перспективою подальших розвідок у цьому напрямі стає розробка по-
ложення про організацію діяльності соціально-педагогічного центру терито-
ріальної громади.
Література
1. Голованова Н.Ф. Социализация и воспитание ребенка: Учеб. посо-
бие для студ. высш. учеб. завед. — СПб., 2004.
2. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвит-
ку української державності // Шлях освіти. – 2000. — №7.
3. Дети и подростки: психология развития / Д.Шэффер. – 6-е изд. – СПб.,
2003.
4. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учебник для студ.пед.вузов /
Под ред. В.А.Сластенина. – 5-е изд., доп. – М., 2005.
5. Возрастная и педагогическая психология: Учебник для студентов пед.
ин-тов / В.В.Давидова, Л.Б.Ительсон и др.; Под ред.. А.В. Петровского. – 2-е
изд., испр. и доп. – М., 1979.
6.  Мардахаев Л.В. Социальная педагогика: Учебник. – М., 2005.

Просмотров: 419 | | Рейтинг: 0.0/0