Главная » 2012 » Ноябрь » 17 » СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК УМОВА СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ
|
13:39 СТУДЕНТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ЯК УМОВА СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ | |
|
|
|
|
Становлення України як самостійної незалежної держави можливо в тому числі й за умови створення якісної нової системи національної освіти. Транс- формаційні процеси охоплюють усі підсистеми суспільства, зокрема й сис- теми соціально-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Саме тому в сучасному педагогічному просторі особливої значущості набуває про- блема виховання соціально ініціативної, творчої особистості з високим рівнем сформованості тих якостей, які сприяють її успішній соціалізації. У державній молодіжній політиці, яка проводиться нині, повинні гармо- нійно взаємодоповнюватись два основні напрямки: перший передбачає за- ходи, які б полегшили молоді входження в суспільне життя, компенсувати не- достатність соціального статусу, який залишається в будь-якої молодої лю- дини навіть за наявності юридичного рівноправ’я, інший – це інвестиції в мо- лоде покоління як таке, що являє собою людський ресурс суспільного роз- витку. Зрозуміло, що інвестиції в молодь одночасно означає соціальне про- ектування майбутнього України. Успішна соціалізація молодої людини можлива за сформованих особис- тісних якостей, що мають бути адекватними мінливому сьогоденню і водно- час сприяти успішній соціалізації особистості людини. Це положення актуа- лізує проблему дослідження структури, закономірностей і механізмів соціал- ізації молоді. Як зазначив у своїй доповіді міністр освіти і науки України С. Ныколаєн- ко: «Входження України в Європейський освітній простір зумовлює не- обхідність поглиблення демократичних процесів у системі вищої освіти. Це важливий напрям сучасної освітньої політики. Однак таке завдання вирішуєть- ся непросто. Ми відчуваємо, як складно вищим навчальним закладам навча- ти і сприяти принципам чи ідеям демократизації. Розкріпачення особистості, розвиток її здібностей, відкритість і гласність із суспільством, прийняття рішень та постійний прямий діалог. Таку ситуацію можна зрозуміти, але не прийняти як норму діяльності сучасного вищого навчального закладу» [1]. В основу розробленої нами концепції соціально-педагогічних умов со- ціалізації молоді у вищому навчальному закладі покладено фундаментальні положення теорії діяльності у навчальному середовищі, що актуалізує про- цеси адаптації різних змістів (психологічної, дидактичної, особистої й соціаль- ної). Головним положенням цієї концепції є те, що, аналізуючи процес взає- модії української молоді й суспільства, необхідно враховувати соціальну неод- норідність молоді. Стає очевидним, що відокремлення української молоді як суспільної групи відбувається за іншими, ніж класоутворюючі, ознаками й кри- теріями, отже, глибокого комплексного аналізу потребує дослідження якіс- них соціальних характеристик молоді: її соціального складу, особливостей її соціального стану, специфічних форм її свідомості й соціальної діяльності. Відомо, що соціальний портрет молоді утворюють життєві плани покоління та його ціннісні орієнтири, рівень освіти, професійна підготовка молоді, рівень зайнятості молодих людей, їх місце на ринку праці. Висновки з досліджень І. Кона, В. Ядова, А. Здравомислова, С. Іконіко- вої та ін. переконують, що в життєвих планах молоді завжди переважав мо- тив продовження освіти. Трудова мотивація посідала третє або четверте місце в ціннісній шкалі. Проведені останніми роками соціологічні досліджен- ня серед молоді підтвердили це положення, зокрема близько 70% випуск- ників шкіл мали бажання продовжувати навчання [4, с. 563]. Молодь, яка навчається, має свою специфіку, власні соціальні харак- теристики [1, с. 14]. Російський дослідник І. Кон стверджує, що «ефективність інститутів соціалізації, конкретних методів виховання і навчання має оціню- ватись не тільки і не стільки за тим, наскільки успішно вони забезпечують засвоєння і відтворення успадкованих з минулого цінностей, скільки за тим, чи готують вони підростаюче покоління до самостійної творчої діяльності. Як суб’єкт історичного процесу молодь відіграє роль прогресивного пере- творювача суспільства. Проте її соціальна творчість може бути тільки тоді конструктивною та реформаторською, коли розгортатиметься на реалі- стичній духовній основі» [6, с. 64]. У той же час дослідження проблем соціалізації молоді (С. Савченко, Б. Гребенюк, Л. Міщик, С. Харченко, Н. Заверико, П. Плотніков та ін.) свідчать про залежність процесів соціалізації від історичних і соціокультурних умов, вивчення факторів, що призводять до порушень і дисфункцій цих процесів. Певну роль у розвитку процесу суб’єкт – суб’єктних взаэмин повинно відіграти студентське самоврядування, адже «студент і надалі залишається заручником викладача» [3, с. 2]. Нерозуміння ролі студентства в діяльності університету – це ігнорування демократичних засад вищої школи, але треба відзначити й те, що сучасному студентству також бракує сміливості, само- стійності, соціальної активності. Результати останніх опитувань свідчать, що тільки 48% респондентів самостійно вирішили питання щодо вибору спеціальності, а 24% позитивно ставляться до суспільно корисної роботи. Більшість же респондентів порівня- но слабко усвідомлюють користь суспільної роботи в університеті за для демократичних перетворень становлення й розвитку вищих навчальних зак- ладів та для саморозвитку й самореалізації. З погляду соціальної педагогіки в процесі й у результаті соціалізації люди- на опановує сукупністю рольових очікувань і подань у різних сферах життєді- яльності (професійної, соціальної й ін.) і розвивається як особистість, задо- вольняючи свої потреби й інтереси [5, с. 43]. Ось чому важливим моментом у професійній підготовці майбутнього молодого фахівця має програмне поло- ження в доповіді міністра освіти України, де звертається увага на таке: «Про- шу вас віднести розвиток студентського самоврядування до одного з важли- вих пріоритетів демократизації вищих навчальних закладів і створювати всі умови для діяльності студентського самоврядування» [3, с. 31]. Традиційно поняття самоврядування тлумачиться як право на внутрішнє управління своїми справами, зокрема словник сучасної української мови дає трактування самоврядування як форми управління, за якою суспільство, певна організація, господарська чи адміністративна одиниця тощо має пра- во самостійно вирішувати питання внутрішнього керівництва. Словник со- ціально-психологічних термінів трактує самоврядування як частину системи управління трудовим колективом, у якій у якості суб’єкта управління висту- пає сам колектив. Самоврядування, підкреслюється в Законі України «Про місцеві ради народних депутатів» – це самоорганізація громадян для самостійного вирі- шення безпосередньо або через органи, які вони обирають, усіх питань жит- тя в межах чинного законодавства [1, с. 4]. Отже, самоврядування у вище- зазначених джерелах трактується і як «право», і як «форма», і як «участь». Ми вважаємо, що проблему студентського самоврядування необхідно розглядати як розгортання громадянського самоврядування у вищих навчаль- них закладах. Сучасні педагоги виходять з того, що поняття «студентське самоврядування» відбиває особливості взаємодії студентства як соціаль- ної групи, сприяє задоволенню молодіжних потреб, реалізації студентських інтересів, є середовищем спілкування. Ми вже згадували, що процес соціалізації — усебічний і залежить від різних чинників, пов’язаних з навчанням і побутом студентів, а тому для планування виховної роботи зі студентами слід ураховувати і їх, а також той факт, що сту- дентська молодь схильна до самоконтролю й самовиховання. Питання само- врядування вузівської молоді нині як ніколи актуальне, саме тому останнім часом так багато уваги приділяється студентському самоврядуванню. Функції самоврядування різноманітні: це соціальний захист молоді, праг- нення студентів до самореалізації, самовираження, а також розвиток їх ко- мунікативних, організаційних потреб, прагнення бути в контакті з суспільством. Раціонально організоване студентське самоврядування, де, не засто- совуючи психологічного тиску на особистість з метою формування її для ви- конання певної соціальної ролі, забезпечується спрямована соціалізація сту- дентів під час навчання у вищому навчальному закладі. Практика вищої шко- ли переконує, що парадигма виховання в умовах студентського самовряду- вання набуває нового соціального змісту. Сьогодні склались протиріччя між суспільною потребою в розвитку студентського самоврядування, потребою самих студентів і реальним станом та його впливом на ідеї та ідеали студент- ського соціуму. Реформа вищої школи України покликана створити об’єктивні соціально- педагогічні умови для реалізації вимог з боку суспільства до студентської молоді, забезпечити поступовий перехід від кількості до якості підготовки спеціалістів. Студентське самоврядування – це не самоціль, а кращий засіб виконан- ня завдань з виховання молодих спеціалістів, що визначає певне коло прав і обов’язків, відповідальності, можливості багатогранно охопити діяльність, яка стосується всіх сторін студентського життя. Це засіб, який виховує дійсну самостійність та активність. Відтак, щоб зрозуміти, як впливає студентське самоврядування на процес соціалізації студентської молоді, необхідно роз- крити такі поняття, як «соціалізація», «соціалізація студентської молоді», «са- моврядування», «студентське самоврядування». У підручнику із соціології поняття «соціалізація» розкривається як процес інтеграції особистості в сус- пільство, у різні типи соціальних спільнот, що супроводжується засвоєнням елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси. Соціалізація неможлива без активної участі самої людини в процесі засвоєння широкого кола цінностей, понять та навичок, на ґрунті яких складається її повсякденне життя. Таким чином, сутність соціалі- зації полягає в тому, що вона є процесом і результатом розвитку змін людини під час набуття нею соціального досвіду. Теоретико-методологічний аналіз поглядів на процес соціалізації знахо- димо в педагогіці, психології, філософії, зокрема в працях І. Кона, Ю. Ча- банського, С. Савченка, В. Троцько, А. Капської, Ф. Звєрєва, П. Плотнікова та ін. На сьогодні ці та інші вчені дослідили такі аспекти проблеми, як орга- нізація навчально-виховної діяльності, посилення ролі педагога як керівни- ка процесу соціалізації. Це коло питань дістало подальший розвиток у пра- цях таких педагогів, як А. Макаренко, С. Шатський, В. Сухомлинський. У дос- лідженнях цих авторів подано теоретичні засади організації педагогом про- цесу соціалізації (шляхи, форми, методи як такі, що проходять під впливом обставин, факторів соціалізації: суспільство, держава, ЗМІ, сім’я, школа і т.п.). Але оскільки ці фактори динамічні, то вони змінюються і в процесі соціалі- зації молоді, і в русі суспільних змін. Соціалізація студентської молоді – багатогранний процес, який скла- дається з педагогічних та соціальних аспектів. Ці компоненти тісно пов’язані між собою і впливають на студентів як безпосередньо, так і опосередкова- но. Проблемам соціалізації студентства присвятили свої роботи Л. Балоба- нова, С. Горбунова, О. Сахань, С. Шашенко, А. Яковенко. Ці вчені вважа- ють, що розв’язання потребує не тільки проблема уточнення теоретичних позицій, але й конкретних практичних дій, методів впливу на процес соціалі- зації в цілому. Сучасна вища школа повинна як ніколи керувати процесом соціалізації, а не констатувати численні стихійні факти, які негативно впливають на мо- лодь. Керувати виховним процесом означає не лише вдосконалювати зак- ладне в людині природою, запобігати небажаним соціальним відхиленням у її свідомості й поведінці, а формувати в неї потребу в постійному самовихо- ванні, саморозвитку та самореалізації духовних сил з огляду на те, що індивід в кінцевому підсумку стане господарем своєї долі, долі суспільної. Необхідною умовою активізації самовиховання студентів є свідоме кон- струювання такої ситуації, що вимагала б від них відповідальних дій і вчинків. Сьогодні триває пошук ефективної та дієвої системи виховання, що ґрунтуєть- ся на демократичних методах і засобах управління, педагогіці співробітниц- тва, студентському самоврядуванні. Значення студентського самоврядуван- ня для формування особистості спеціаліста, його громадської відповідаль- ності за доручену справу важко переоцінити, проте донині немає єдиної дум- ки про можливості та межі самоврядування, а виховні процеси послаблені та й в основному залежать від волі й майстерності педагогів, кураторів, ініціа- тиви адміністрації та традицій навчального закладу. У процесі розвитку суспільства змінюється зміст виховання, але завжди суб’єктом виховання є молода людина і той виховний вплив, що спрямовуєть- ся на її вдосконалення. Саме це дає підстави визначити феномен виховання в умовах студентського самоврядування як перетворювальну діяльність студентів і педагогів, спрямовану на зміни свідомості, світогляду, психології, ціннісних орієнтацій, знань і способів діяльності особистості, що сприяє її якісному зростанню й удосконаленню. Література 1. Закон України «Про загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 – 2008 роки» від 18 листопада 2003 р. — № 1281 – ІV. – К., 2003. — 14 с. 2. Кон Н. С. НТР и проблемы социализации молодёжи.– М.: Знание,1998. – 64 с. 3. Освіта України. — 2006. — №13 (706) 17 лютого. 4. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – М., 1988. 5. Основи демократії / За заг. ред. Антона Колодія. – К., 2002. 6. Положення про студентське самоврядування у вищих навчальних зак- ладах // Інформаційний вісник вищої освіти. – 2002. — №7. 7. Социология / Под ред. акад. РАН Г.В. Осипова. — М., 1990. 8. Савченко С.В. Социализация студенческой молодёжи в условиях ре- гионального образовательного пространства. – Луганск, 2004. 9. Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. А.Й. Капської. – К., 2003. |
|
|
|
|
|
| |