Главная » 2012 » Ноябрь » 17 » ТРЕНІНГ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ
|
13:27 ТРЕНІНГ ЯК ФОРМА СОЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ПЕРВИННОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ | |
|
|
|
|
На сьогоднішній день в Україні вживання наркотичних речовин є однією з найгостріших соціальних проблем, яка гостро постала перед нашим суспіль- ством. Дані Державного інституту проблем сім’ї та молоді в Україні свідчать про збільшення загальної тенденції вживання підлітками та молоддю нарко- тичних речовин за період з 1995-го по 2005 рік. Учнівська молодь активно ек- спериментує з так званими «легкими» наркотиками. Щорічно на облік береть- ся понад 10 тисяч осіб з наркозалежністю, 600 з них – підлітки [5, 49—51]. Систематичне вживання наркотичних речовин неповнолітніми є не тільки медичною, психологічною, а й соціально-педагогічною проблемою. Тому ак- туальним є надання підліткам об’єктивних сучасних знань, формування відпо- відального ставлення до власного здоров’я та розуміння його цінності, ви- корінення легковажного ставлення та певних стереотипів відносно вживан- ня наркотиків, розвиток навичок ведення здорового способу життя (далі ЗСЖ). Сучасна соціально-педагогічна діяльність потребує широкого впрова- дження інтерактивних форм соціального навчання та виховання, що перед- бачають активність усіх учасників соціально-виховного процесу. Такою фор- мою роботи в цьому контексті є тренінгові заняття [4]. Проведення тренінгів – це спосіб актуалізувати проблему наркотизації для молодого покоління із залученням їх самих до її вирішення. Вивчаючи психолого-педагогічну літературу з проблеми, ми звернулися до досліджень Н. Максимової, М. Мосьпан, В. Безпалько, С. Болтівець щодо основних форм, змісту, принципів і напрямів превентивної освіти неповнолітніх і їх батьків, психологічних аспектів асоціальної, адиктивної поведінки в се- редньому та старшому шкільному віці, розглянули системні механізми про- філактики виникнення психологічної готовності до вживання психотропних ре- човин, які охоплюють зміст і форми превентивного виховання. Ці та інші дос- лідники (Б.П. Лозаренко, Р.М. Ліщук, І.М. Пінчук, Н.Ю. Максимова, С.В. Тол- стоухова) розглядають проблему в психологічному й соціально-психологіч- ному аспекті. Аналіз і вивчення шляхів та методів ефективної профілактики, умов застосування інтерактивних методик, особливостей тренінгової прак- тики в напрямку наркопрофілактики ми знаходимо в наукових наробках дос- лідників В. Оржеховської, С. Шаргородської, А. Бойко, С. Березіної, І.Сергі- єнко, С. Болтівець, В. Безпалько, Н. Максимової, Л. Мірошниченко та ін. Роз- робкою тренінгових програм у Черкаській області займаються: Україно-Гол- ландський Центр профілактики алкоголізму, тютюнопаління і наркоманії «Еscape», ЦСССДМ, Центр реабілітації наркозалежних і ВІЛ-інфікованих «Від серця до серця» та деякі інші організації. Опрацювавши досвід їх практичної діяльності, ми підійшли до питання про вивчення умов організації тренінгової роботи з підлітками в напрямку наркопрофілактики з позицій його соціально- навчального впливу на особистість молодої людини. Тому, вивчивши теоре- тичні здобутки в галузі організації профілактичної діяльності й поєднавши їх з досвідом дослідження проблем соціального навчання, який представлений у працях В.Нікітіна, М. Галагузової, А. Капської (вивчали проблему в розрізі загального процесу соціалізації), ми спробували розглянути тренінгову фор- му роботи не стільки з позицій його інформаційно-просвітницької спрямова- ності, а визначити, яким чином можна стимулювати процес соціального на- вчання підлітків, застосовуючи тренінг у соціально-педагогічній профілактиці. Наші попередні дослідження показали, що в шкільній практиці в про- філактичному напрямку роботи частіше звертаються до традиційних форм роботи. Тренінг та інші інтерактивні заходи ще не так часто використовують- ся в значній мірі з причин незнання основ і особливостей побудови й органі- зації процесу соціального навчання в тренінгу з проблем наркозалежності чи недосконалого володіння техніками оптимізації цього процесу. Усе вищезазначене актуалізує необхідність соціально-педагогічного ана- лізу сучасних технологій первинної профілактики вживання наркотиків, а та- кож пошук шляхів оптимізації процесу соціального навчання підлітків щодо поглиблення інформації з проблеми наркоспоживання, вироблення навичок протистояння негативному впливу соціуму і стратегій поводження в ситуаці- ях адиктивного ризику, формування моделі безпечної здорової поведінки. Ми поставили своїм завданням у цій статті обґрунтувати й проаналізува- ти умови організації та проведення профілактичного тренінгу для підлітків з метою набуття ними соціального досвіду запобігання й протидії вживанню наркотиків, а також окреслити результати експериментальної перевірки мож- ливостей тренінгу як однієї з форм підвищення ефективності соціального навчання особистості. Зважаючи на специфіку профілактичної роботи з проблеми наркоманії, її найдоцільніше й найефективніше здійснювати на першій сходинці (первинна превенція), тобто на етапі, коли діти ще не знайомі зі смаком наркотичних речовин (це свого роду «вакцинація» виникнення проблеми) [5]. Профілактика не буде результативною, якщо підтримуватиме переваж- но інформаційний підхід. Вона має не інформувати, а навчати, і навчати не шаблонно, а пов’язуючи всі знання з досвідом і практикою, з реальним жит- тям, з соціальною картиною дійсності, практично й реалістично, тобто со- ціально навчати. Соціальне навчання – це процес передачі соціальних знань та формування вмінь і навичок, що сприяє соціалізації [3, 51]. В антинарко- тичній профілактиці соціальне навчання спрямоване на одержання підлітка- ми ключових аспектів проблеми наркотизації, на формування вмінь аналізу- вати й осмислено сприймати віяння наркокультури, приймати виважені рішен- ня й обирати найбільш безпечні моделі поведінки для себе, оволодіння пози- тивним досвідом і прагнення застосовувати його в житті; передбачає вико- ристання таких моделей антинаркотичної профілактики, як «когнітивної» та «життєвих навичок». Відповідно до сутності й завдань соціального навчання тренінг з про- філактики наркоманії має сприяти тому, щоб учасники набували певні систе- матизовані соціальні знання, уміння, навички, які доповнять стихійно отри- маний соціальний досвід і забезпечать більш успішне освоєння соціальних норм, установок, цінностей, ролей. Реалізуючи тренінгову практику в про- філактичній антинаркотичній діяльності, слід зважати на те, що: — процес соціального навчання має відбуватися із закріпленням, щоб набутий досвід і знання через певний час не були втрачені, а мотивація не перестала діяти; — результати соціального навчання будуть помітні не одразу, реакції відповіді та соціальні дії, зміни на особистісному плані суб’єктів соціально- педагогічної профілактики (підлітків) можуть проявитися набагато пізніше, як і зміни в соціальній поведінці. Перспектива соціального навчання потре- бує розмежування того, чого навчають і того, до чого прагнуть; — соціальне навчання не передбачає того, що індивід буде сліпо на- слідувати ту модель соціальної поведінки, яка демонструється на тренінгу. Скоріше, він буде коректувати свої власні реакції відносно до моделі насліду- вання або буде виробляти реакції дії, що є синтезом поведінкових моделей, які він спостерігав, аналізував, наслідував у різних сферах взаємодії з соціу- мом, адаптуючи їх до себе, своїх внутрішніх установок, стереотипів, переко- нань; — соціальне навчання з проблем уживання наркотиків передбачає на- дання можливості учасникам практично випробувати власний і набутий на тренінгу досвід, реалізовувати свій потенціал і ресурси в діяльності щодо цієї проблеми; — ефективність соціального навчання залежить від співвідношення очі- куваних результатів тренінгового навчання. Якщо очікування були реалізо- вані, то певною мірою успіх соціального навчання був забезпечений. Рушійні сили соціального навчання на тренінгу – це власний досвід підлітків; досвід інших учасників; соціальне переконання; зворотній психо- логічний зв’язок; отримання порівняльної інформації зі спостережень за іншими. У результаті проходження системи тренінгових занять учасники набува- ють вербальні та візуальні символічні уявлення про соціальну поведінку, яку можна в подальшому або проявляти, або не проявляти, або проявляти част- ково (це залежить від рівня сформованості мотиваційної сфери особистості). Соціальне навчання вважається результативним тоді, коли засвоєна модель поведінки містить у собі явні переваги іншої полярної за своїми ха- рактеристиками моделі (відповідно до тренінгу з проблем уживання нарко- тиків це проявляється в тому, що відбувається альтернативний пошук тих моделей поводження, які спрямовані на ведення ЗСЖ і спільний аналіз його позитивних характеристик. Якщо тренер спільно з учасниками доводять одне одному, що ЗСЖ має чисельні переваги й надає неоціненні можливості для саморозвитку, то це може сформувати стійке переконання на користь певної моделі поведінки (вербальні й невербальні аргументи мають бути сильни- ми). Важливу роль у цьому відіграє стимулювання активності й свідомої са- модіяльності учасників тренінгового процесу відповідно до так званого парти- сипаторного підходу) [1, 3] («партисипаторний» від англ. participate – брати участь). Суть його в тому, щоб не пасивно споглядати, сприймати, поглинати інформацію, а бути дійсно учасником тренінгу, активним, умотивованим, суб’- єктом діяльності, динамічною, ініціативною особистістю, яка охоче засвоює знання, аналізує, самостійно планує свої подальші дії, знаходить найкращі спо- соби й форми поведінки для себе, основуючись на власному та набутому досвіді. Це важливо враховувати при проведенні тренінгу антинаркотичного спрямування, у процесі якого слід опиратися на такі характеристики актив- ності суб’єкта соціального навчання: мобільність особистості, активна взає- модія, усвідомлюваність здійснюваних вчинків та дій, використання досвіду інших суб’єктів, творчий потенціал особистості, його установка (мотивація) на інноваційний пошук. Відповідно до партисипаторного підходу тренінгова робота в напрямку профілактики наркоманії в підлітковому середовищі має бути побудована так, щоб спонукати суб’єкта до рефлексії, самоаналізу, представлення власної точки зору та особистого соціального досвіду, формування пріоритетних осо- бистісних позицій, до особистісного зростання в усіх напрямках, що активізу- ватиме формування в суб’єкта ставлення до життя як до найвищої цінності, до спілкування й діяльності як до незамінних джерел задоволення, енергії, творчості, які мають утвердитись у свідомості підлітка як щось вище за штуч- но створювані відчуття «кайфу», викликані наркотичними засобами. Лише за таких умов ми можемо говорити про соціально-навчальний ефект тренінго- вої профілактичної роботи. Тренінгові заняття мають створити умови для: [2] — цілеспрямованого, вільного, не ізольованого від реалій життя інфор- мування підлітків про шкідливі наслідки вживання наркотиків, про чинники адиктивного ризику, їх виникнення й механізми впливу в соціальному середо- вищі; — оволодіння навичками аналізу своєї поведінки, розширення діапазону можливих варіантів поведінки людини у складних ситуаціях схиляння до вжи- вання наркотиків, подолання стандартності поведінки в ситуації відмови шля- хом навчання підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки; — розвитку самосвідомості підлітка, почуття відповідальності за своє здоров’я та поведінку, яка впливає на це здоров’я, уміння чинити опір асо- ціальному впливу близького оточення, протистояти негативному впливу со- ціального середовища, з яким постійно так чи інакше взаємодіє підліток, впли- ву кіноіндустрії та ЗМІ, що часто популяризують, пропагують пріоритети нар- кофільної поведінки, уміння сказати «Ні» наркотикам, інформаційна й со- ціальна резистентність особистості); — формування в підлітків позитивних установок щодо недопущення вжи- вання наркотиків, пошуку й реалізації альтернатив активної поведінки, вихо- вання пріоритету ведення ЗСЖ і переконання в реальних перевагах, які дає твереза, природна, здорова, свідома життєва активність; — формування в підлітків навичок аналізу й критичної оцінки інформації, що фокусуються на підвищенні в підлітка стійкості до негативних соціальних впливів завдяки ціннісним установкам спрямованості на ведення ЗСЖ. Отже, тренінг з проблем підліткової наркозалежності сконцентровує увагу на соціальному навчанні молодих людей, що стає продуктом їх власної актив- ної діяльності та інтенсивної взаємодії. Нам удалося провести дослідження завдяки активній тренінговій прак- тиці, яку ми реалізовували в тісній співпраці з Україно-Голландським Цент- ром профілактики «Escape». Учасниками тренінгової програми стали підлітки Черкаських шкіл. Ця практична діяльність дозволила апробувати розробле- ну нами систему тренінгових занять і сфокусувати свою увагу на тих змінах, які відбулися в процесі соціального навчання на тренінгу. Щоб зацікавити підлітків узяти участь у ньому, ми запропонували оригінальну його назву: «Здо- ров’я чи кайф – it’s your choice and your life!» Тренінг складався з чотирьох модулів: Модуль 1. «Життя і наркотик – це різні світи! /Дізнайся про це трохи більше і ти!» Мета: надати загальну інформацію про проблеми наркотиків, відшукати різні точки зору на це явище, визначити групове ставлення до проблеми. Модуль 2. «Наркотики вживаю, та я не наркоман» / Це дійсно так на- справді, чи це самообман?» Мета: розглянути проблему наркотичної залеж- ності, стадії її формування, проаналізувати ситуації ризику й виробити шляхи опору та протидії. Модуль 3. «Кайф від наркотиків зникає, / Що далі? Що попереду чекає?» Мета: визначити й проаналізувати наслідки вживання наркотиків для різних сфер життя особистості, торкнутися проблем дискримінації наркоза- лежних. Модуль 4. «Я обираю життя!/Здорове світле майбуття!» Мета: надати інформацію про ЗСЖ і визначити шляхи його формування, переваги й недо- ліки здорової поведінки, сформувати пріоритети повноцінного життя. З метою отримання діагностичного матеріалу було сформовано 10 тре- нінгових груп по 12 осіб (9-ті класи в кількох ЗОШ м. Черкас) за допомогою попереднього анкетування. Діагностика й спостереження за учасниками проводились не лише під час дотренінгового й післятренінгового спілкування та за допомогою опиту- вальників і методик, а й у процесі самого тренінгу при виконанні кожної вправи. Учасникам пропонувались опитувальники, діагностичні анкети, діагностичні картки учасників, які були розроблені нами для реалізації завдань дослідно- го експерименту. Серед методик: методика оцінки сформованості мотива- ційної сфери особистості, методика визначення спрямованості особистості на ведення ЗСЖ, тестові запитання на оцінку рівня володіння теоретичною базою з проблеми вживання наркотиків та наркозалежності, запропоновані центром «Escape». Для визначення рівня результативності соціально-на- вчального впливу тренінгової діяльності з досліджуваної проблеми ми виді- лили такі діагностичні ознаки: ефективність соціального навчання в процесі тренінгу; задоволеність тренера своєю роботою; задоволеність учасників процесом тренінгу. Відповідно до першої ознаки ми визначили такі діагнос- тичні параметри оцінки: 1. Поінформованість: розуміння причин уживання наркотиків молодим покоління; вплив реклами й оточення на початок уживання, фізіологічні, психічні й соціальні наслідки зловживання наркотичними речовинами; бачен- ня шляхів і способів відмови від уживання наркотику, пошук альтернативи; рівень обізнаності з питань залежності від психоактивних речовин, видів і стадій її формування; особливості періоду експерементування й шляхи допо- моги; обізнаність у питаннях здоров’я і ЗСЖ як загальної альтернативи нар- котичному потягу тощо. 2. Уміння й навички протистояння та протидії: наявність уміння чинити опір згубному впливу соціального середовища й однолітків; сформованість мотиваційно-вольових установок на невживання; протистояння популяризації наркокультури й спокусі доступності наркотичної речовини; критичне ставлення до впливу ЗМІ; уміння робити правильний вибір у ситуаціях адиктивного ризи- ку тощо. 3. Бачення (сприйняття) проблеми наркозалежності в цілому: міркуван- ня й осмислення того, наскільки реальне подолання проблеми; емоційне сприйняття проблеми, внутрішнє ставлення й оцінка рівня загрозливості яви- ща наркотизації. 4. Ставлення до людей, які є наркозалежними: сформованість особис- тісної позиції в ставленні до споживачів наркотиків, до їх проблем, життєвих труднощів, способу існування; рівень готовності надати допомогу наркоза- лежній людині; сприйняття такої людини на фоні інших членів суспільства че- рез призму особистих і сучасних суспільних проблем, суспільної розпороше- ності тощо. 5. Сформованість мотивації на ЗСЖ і відмова від уживання наркотиків: упевненість у власній можливості протистояти тиску групи й комплексній дії інших суспільно-важливих факторів ризику; характер стійкості стереотипних, моральних, етичних установок, емоційно-вольових якостей особистості, і в якій мірі вони здатні сформувати бар’єр між наркотиком і повноцінним жит- тям; цінність власного здоров’я і прагнення до його збереження, зміцнення; рівень переконаності в перевагах ведення ЗСЖ; сформованість пріоритетів здорової безпечної поведінки на основі мотиваційного компонента і т.п. 6. Розуміння проблеми: рівень усвідомлення й осмислення проблеми; за- цікавленість у цій проблемі та пошуку шляхів її вирішення; бачення тенденцій поширення цього явища, масштабів розповсюдження, спрямованості робо- ти, що проводиться в цьому напрямку; розуміння причин початку експери- ментування з наркотиками й наслідків уживання тощо. 7. Рівень сформованості навичок активної дії щодо популяризації ЗСЖ серед оточення: готовність до ведення роботи щодо зміни адиктивних уста- новок однолітків пріоритетами здорового й діяльнісного життя; бажання об- говорювати цю проблему, щоб дізнаватись більше та інформувати інших; уміння й навички переконання на користь здорової поведінки; готовність впли- вати власним позитивним прикладом; прагнення залучати друзів до участі в русі за ЗСЖ і т.п. Ми також спробували продіагностувати й проаналізувати рівень задо- воленості тренера процесом тренінгу, його організацією й протіканням за такими параметрами: реалізація очікувань, адекватність затрат і результатів, відповідність мети досягнутому результату, забезпечення активності учас- ників, контроль над процесом навчання, рівень володіння професійною тре- нерською діяльністю, власна активність тренера і вміння застосовувати інно- ваційні форми й методи взаємодії, адекватність темпу подачі та викладу ма- теріалу, дотримання схеми заняття, доцільність вибору змісту інформацій- но-освітнього матеріалу. А також визначили рівень задоволеності учасників процесом тренінгу за такими параметрами: реалізація очікувань учасників, сприйняття, ставлення до запропонованого матеріалу (задоволеність впра- вами, інформацією, побудовою занять і т.п.), забезпечення новизни й прак- тичної спрямованості інформації, рівень зацікавленості учасників, адек- ватність обсягу і способів подачі інформаційно-практичного матеріалу, рівень власної активності учасника та його залучення до процесу тренінгового на- вчання, ступінь комфорту в процесі взаємодії, реалізація можливості про- аналізувати власний соціальний досвід у ході тренінгу. Кожний з параметрів оцінювався за визначеними критеріями, за якими були оформлені результати попередньої діагностики (констатувальні показ- ники) та отримані дані в ході поточного й кінцевого аналізу діяльності (фор- мувальні показники). У результаті проведення запланованої системи тренінгових занять фор- мувальні показники рівня соціальної навченості набули деяких позитивних змін. В учасників підвищився рівень обізнаності з цієї проблеми, бажання форму- вати в собі вміння й навички активної діяльності й залучення до пошуку шляхів виходу з суспільно наркотичної кризи. Дослідження дало можливість визна- чити рівень задоволеності учасників процесом тренінгу, що, на наш погляд, є важливим показником ефективності соціального навчання. За всіма ознака- ми спостерігається достатньо високий рівень показників. Також визначення нами параметрів оцінки діяльності тренера і власне її оцінка акцентує увагу теоретиків і практиків на важливості обізнаності тренера в теорії соціально- го навчання, дотримання ним визначених нами вище вимог до проведення профілактичного тренінгу з проблем наркоманії, наголошує на безпосередній залежності результату соціального навчання від рівня професійної майстер- ності й тренерської компетентності спеціаліста. Отже, тренінг, побудований із забезпеченням ситуації комфорту та необ- хідних засобів навчання, з дотриманням вимог організації процесу соціаль- ного навчання, положень партисипаторного підходу, методично правильно організований, підвищує його ефективність і результативність профілактики в цілому. Література 1. Методичні рекомендації до проведення тренінг-курсу для підлітків з питань просвітницької роботи щодо здорового способу життя. – К., 2002. 2. Нові підходи в профілактиці залежності від психоактивних речовин в Черкаській області: інформ. бюлетень по тренінгам. – Черкаси, 2003. 3. Социальная педагогика: курс лекций / Под общ. ред. М.А. Галагузо- вой. – М., 2001. 4. Технологія проведення тренінгів з формування здорового способу життя молоді / Г.М. Бевз, О.П. Главник. – К., 2004. – Кн.1. 5. Тютюн, алкоголь, наркотики в молодіжному середовищі: вживання, залежність, ефективна профілактика / О.О. Ярмоленко, О.М. Балакірєва, О.О. Стойко та ін. – К., 2004. – Кн.7.
|
|
|
|
|
|
| |