Бесіда як творча взаємодія

Бесіда як творча взаємодія

В кожній конкретній профконсультаційній ситуації клієнт може акцентувати проблеми, пов`язані з одним або кількома аспектами його індивідуальної профорієнтаційної ситуації. Можливо, він хоче розібратися в собі, дізнатися про свої здібності, досягти кращого розуміння своїх спрямувань, схильностей і потреб.

Робота профконсультанта, як правило, полягає у тому, щоб надати психологічну допомогу старшокласнику, який зіткнувся з певними труднощами в процесі професійного самовизначення. Профконсультація, таким чином, ставить перед собою досить складне завдання, виконання якого потребує індивідуального підходу до особистості і комплексного підходу до проблеми. Такий підхід забезпечується завдяки специфіці організації профконсультаційного процесу, що складається з діагностичного обстеження і бесіди. Психодіагностичне обстеження забезпечує консультанта необхідною психологічною інформацією про особистість учня, на яку він буде спиратися в подальшій роботі з ним. Бесіда сприяє покращанню саморозуміння клієнта, виявленню психологічного змісту його проблем і труднощів і допомагала йому знайти самостійне рішення. Дуже важливо в профконсультації зберігати гармонійну збалансованість її складових, не перебільшувати у використанні допоміжних методів, бути уважними до потреб клієнта, приділяти достатньо уваги його особистості.

Бесіда, як найважливіша та вирішальна складова частина профконсультації, становить собою складний процес творчої взаємодії клієнта та консультанта. Кожна сторона робить свій творчий внесок в цей процес, розкриваючись в своїй індивідуальній неповторності, підтримуючи зв`язок із своїм внутрішнім світом та чуйно сприймаючи співрозмовника. Інтуїтивне прозріння, інсайт, відкриття є незавбаченими та непрограмованими результатами цієї глибинної взаємодії. Клієнт розкриває нові сторони своєї внутрішньої реальності, більш глибоко розуміє себе. Його життєвий досвід збагачується та інтегрується в більш цілісну картину світу. Людина знаходить своє місце, щоб здійснити своє призначення, робить вибір, спираючись на духовні цінності.

Профконсультант повинен створити сприятливі умови для розвитку клієнта. Отже, консультацію ми будемо розглядати як процес, що відбувається у певній системі відносин і приводить до "конструктивних змін в особі"( К Роджерс ).

Для того, щоб такі зміни відбулися, необхідна присутність цілого ряду факторів, які являють собою досить складні елементи структури особистості кожного з учасників профконсультаційного процесу. Ці фактори формують попередні умови, необхідні для того, щоб певні стосунки в системі клієнт-консультант могли скластися. Передусім, учень повинен, тою чи іншою мірою, усвідомлювати або відчувати  наявність деякої проблеми, а консультант — мати бажання і бути здатним його зрозуміти і надати психологічну допомогу. Розглядаючи ці питання в одній із своїх праць К.Роджерс визначив шість складових, які необхідно мають бути присутні у стосунках консультант - клієнт, щоб вони сприяли розвитку особистості:

1. Дві людини перебувають у психологічному контакті.

2. Перша, яку назвемо "клієнт", перебуває у стані неузгодженості, вона збентежена та стурбована.

3. Друга, яку назвемо "консультант", урівноважена, цілісна та адекватна у стосунках.

4. Консультант має безумовно позитивне ставлення до клієнта.

5. Консультант переживає емпатійне розуміння внутрішнього світу клієнта і здатний це донести до нього.

6. Консультант здатен передати клієнтові своє позитивне ставлення та емпатійне розуміння [].

Визначені умови взаємодії клієнта і консультанта, мають відношення не тільки до психотерапевтичного процесу, а можуть бути також розглянуті в більш широкому аспекті психологічного консультування, в тому числі під кутом зору їх сприяння успішному розв‘язанню проблем, пов`язаних з професійним самовизначенням старшокласників.

Зрозуміло, що у профконсультаційному процесі взаємодії консультанта і клієнта будуть притаманні певні специфічні особливості.

Розглянемо детальніше кожний елемент профконсультаційної ситуації з боку клієнта і консультанта, а також закономірності їхньої взаємодії.