| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Етапи повернення дитини у сімейне середовище
|
|
|
Реінтеграцію вихованців інтернатних закладів потрібно розглядати як процес із чітко окресленими етапами. Зокрема, враховуючи міжнародний досвід1, можна виділити дев’ять етапів повернення дитини у сімейне середовище. Незважаючи на негативний досвід проживання в сім’ї, багато дітей прагнуть повернутися у родинне оточення. Проте цей шлях «додому» часто виявляється дуже складним. Більшість етапів процесу реінтеграції проходять ще в період перебуван- ня дитини в інтернатному закладі, а не після її повернення/ влаштування в сім’ю. Детальніше розглянемо усі етапи реін- теграції вихованця інтернатного закладу. Етап 1. По髫аткова оцінка та ухвалення рішення щодо мож- ливостей реінтеграції дитини. Всі рішення реінтегрувати ди- тину в біологічну сім’ю, сім’ю родичів чи іншу родину реалізу- ються тільки після оцінки її потреб, оскільки потрібно з’ясувати можливість і виправданість такого повернення дитини, а також відповідність цього процесу найкращим інтересам дитини. Ініціатива щодо проведення початкової оцінки потреб дитини може виходити від одного з батьків, які бажають повернути свою дитину, чи від соціального працівника/соціального педа- гога закладу, який, оцінивши сімейну ситуацію кожної дитини в інтернатному закладі, зробив висновок про доцільність спро- би розпочати реінтеграції того чи іншого вихованця. Насамперед необхідно вивчити особову справу дитини, по- знайомитися з нею, налагодити довірливі стосунки. Далі соці- альний працівник здійснює початкову оцінку потреб дитини, постійно спостерігаючи за її поведінкою, реакціями, емоцій- ною готовністю до змін. Водночас проводиться відповідна робота з сім’єю, що перед- бачає: • збір інформації про біологічну сім’ю дитини; • пошук даних про родичів, значущих для дитини; • встановлення контактів соціального працівника (педагога) з сім’єю, родичами; • вивчення сімейних проблем та причин їх виникнення; • організація позитивного інформування родичів про вихованця/вихованку інтернатного закладу. Висновок щодо можливості повернення дитини до біологіч– них батьків, родичів робиться на основі аналізу інформації про дитину і сім’ю, яку можна отримати від: вихователів інтернатного закладу, вчителів, соціального працівника гро- мади, дільничного міліціонера, сусідів, родичів, самих бать– ків і дітей. Завдання соціального працівника/соціального пе- дагога на даному етапі – провести оцінку бажання дитини повернутися додому та стану життя сім’ї (тих факторів, які покращились і відтепер сприяють реінтеграції). У випадку реінтеграції дитини у прийомну сім’ю, ДБСТ, під опіку чи усиновлення проводиться оцінка здатності батьків задовольняти потреби дитини, відповідно до мо– делі оцінки. На основі звіту соціального працівника/соціального педагога за результатами початкової оцінки рішення щодо можливос- ті реінтеграції ухвалюється колегіально (координаційною радою або іншим схожим координаційним органом). Відразу після такого рішення сім’ю доцільно взяти під соціальний супровід спеціалістів Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Етап 2. Комплексна оцінка. Комплексна оцінка потреб дити- ни, сім’ї та їхнього соціального оточення надасть повну інфор- мацію щодо всіх аспектів життя дитини та її сім’ї. Комплексна оцінка підтверджує, що процес реінтеграції справді відбуватиметь- ся в найкращих інтересах дитини. Етап 3. Міжвідом琥е засідання (міжвідомча зустріч). Міжві- домча зустріч проводиться з метою обговорення та аналізу результатів комплексної оцінки й ухвалення рішення щодо деталей реінтеграції. До роботи на таких зустрічах можуть бути запрошені представники інтернатного закладу, де вихо- вується дитина, вчитель/вихователь, соціальні працівники служби реінтеграції та служби підтримки сім’ї Центру соці– альних служб для сім’ї, дітей та молоді, лікар-педіатр чи діль- ничний лікар, спеціалісти служби у справах дітей, криміналь- ної міліції у справах неповнолітніх та ін. Якщо всі учасники засідання висловлюють згоду, що повер- нення дитини відповідає її найкращим інтересам, вносяться пропозиції до плану здійснення реінтеграції. Саме на цьому етапі визначається дата перегляду виконання плану реінтег- рації (наступного міжвідомчого засідання). Етап 4. Розроблення плану реінтеграції. Варто зауважити, що реінтеграція вихованця інтернатного закладу у сім’ю не може бути короткотривалим, а відповідно, недбалим про- цесом – вона триває, як правило, не менше трьох місяців. Складаючи план реінтеграції, особливу увагу потрібно звер– нути на візити дитини додому та батьків в інтернатний заклад (їх час, місце та тривалість). Мета, завдання і заходи реінтеграції викладаються письмово й погоджуються усіма сторонами. Під час планування потріб- но враховувати: • рівень прив’язаності дитини до біологічної сім’ї; • причини роз’єднання сім’ї; • можливість рідної сім’ї захистити дитину; • висловлену дитиною потребу почуватися частиною сім’ї; • її бажання залишитися у територіальній громаді; • культурну, релігійну ідентичність дитини; • взаємини з братами, сестрами, намагаючись уникнути їх роз’єднання. Розробляючи план реінтеграції, необхідно дати відповіді на такі запитання: • Кого із членів сім’ї та/або друзів варто залучити до кожного етапу процесу реінтеграції? • Які фахівці чи спеціалісти державних, неурядових орга- нізацій братимуть участь у реінтеграції? • Хто працюватиме над підготовкою дитини до перемі- щення додому? • Хто супроводжуватиме дитину, з ким вона може по- розмовляти про свої почуття чи занепокоєння під час процесу реінтеграції? • Хто супроводжуватиме батьків або членів сім’ї, і до кого вони зможуть звертатися за консультацією упро- довж процесу реінтеграції? • Хто із фахівців візьме на себе керівництво та відпові– дальність за процес реінтеграції? • Як часто спеціалісти центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи служби у справах дітей відвідувати- муть сім’ю чи дитину? • У разі виникнення непередбачуваних обставин хто зв’я- зуватиметься з сім’єю? • Короткотривалого чи довготривалого супроводу по- требуватиме дитина, сім’я після реінтеграції? • Чи потребує сім’я матеріальної допомоги? • Що станеться, якщо передбачені планом заходи реінте- грації виявляться недієвими? • Які резервні заходи варто запланувати? Етап 5. Робота з дитиною та сім’єю. Провідним компонен– том реінтеграційного процесу є безпосередня підготовка біологічної сім’ї до зустрічі дитини та спільного проживання з нею та дитини до повернення додому. Як тільки узгоджуєть– ся план реінтеграції, відразу потрібно налагоджувати і розвивати взаємодію дитини з батьками. Зокрема, робота з сім’єю вихованця інтернатного закладу може охоплювати: • спільне з батьками складання плану виходу із життє- вої скрути, його реалізацію й моніторинг; • допомогу у вирішенні житлових питань, працевлашту- ванні батьків; • направлення батьків, у разі потреби, до нарколога з питань подолання алкогольної чи наркозалежності; • допомогу у відновленні документів; оформлення та надання матеріальної/гуманітарної допомоги, виплат; • сприяння створенню позитивного психологічного мікроклімату в сім’ї; • посилення відповідальності рідних батьків щодо виховання дітей; • закріплення у батьків цінності дитини; • навчання батьків і родичів методів та прийомів ефектив– ного спілкування з вихованцем інтернатного закладу. Форми та методи роботи з сім’єю у процесі реінтеграції: • Складання сімейного плану подолання складних життєвих обставин. • Бесіда з батьками. • Індивідуальне консультування родичів спеціалістами (юрист, психолог, соціальний педагог та ін.). • Організація спільного дозвілля (свята в інтернатному закладі, похід у кіно, театр; екскурсії тощо). • Організація візитів дитини у сім’ю і спостереження за нею та батьками під час таких зустрічей. • Виконання дитиною у присутності батьків чи рідних певного практичного завдання (малюнок сім’ї, тест), що дозволяє спостерігати за реакцією батьків, їхнім став- ленням до дитини, її дій. • Організація занять школи батьківської мудрості з пи- тань розвитку дитини, особливостей її виховання. Заняття з батьками спрямовані на створення позитивного психологічного мікроклімату в біологічних сім’ях вихованців інтернатних закладів; формування відповідальності у бать- ків за виховання дітей, навичок взаємодії з ними, усвідомлен- ня дитини як цінності. На такі заняття можуть запрошувати- ся і вихованці інтернатного закладу. Робота з дитиною задля підготовки її до повернення у сім’ю передбачає відновлення, розширення та зміцнення контак- тів дитини з батьками, родичами, формування у неї позитив– ної мотивації до змін. Одним із її напрямів є організація і проведення взаємних візитів дитини до батьків і батьків до дитини. Для обох сторін важливо, щоб взаємні візити ставали деда- лі частішими і якіснішими. Це сприятиме розвитку їхніх сто- сунків, а також визначить здатність батьків до батьківства та схильність дитини визнавати їхніх настанови, життєві орі- єнтири, стиль виховання. У випадках, якщо дитина тривалий час перебуває в інтернат– ному закладі або реінтегрується під опіку, усиновлення чи у прийомну сім’ю, перші візити мають відбуватися в інтерна- ті, знайомому й безпечному для дитини місці. Візити можуть охоплювати конструктивні ігрові заняття, що відповідають рівню розвитку дитини та дають можли- вість їй досягати певних позитивних результатів, а доросло- му висловлювати задоволення (захоплення) з приводу цих досягнень. Таким шляхом стосунки дитини з опікуном (при- йомним батьком) розвиватимуться на ґрунті емоційного під- кріплення, схвалення та позитивних емоцій. Якщо дитина повертається у біологічну сім’ю, контакти з якою підтримувалися, візити мають відбуватися щотижня. Їх тривалість потрібно поступово збільшувати і, врешті-решт, дозволити дитині переночувати вдома. За таких обставин доцільно подбати про транспорт для переміщення дитини у напрямку із/до школи. Візити не мають бути обмежені святами, вихідними днями чи відбуватися лише в атмосфері спеціальної підготовки, то- му що така практика не відображає звичайного життя. Варто розуміти, що дитина повертається додому назавжди, а в жит- ті більше буднів, аніж свят. На початку реінтеграції зустрічі відбуваються у присутності соціального працівника, який несе відповідальність за безпе- ку дитини. Упродовж усього періоду реалізації плану реінте– грації поруч із дитиною має бути особа, якій вона довіряє, тоб- то людина, яку дитина найкраще знає та в присутності якої почувається упевнено. Цей самий працівник спостерігатиме за поведінкою дитини до, під час та після візитів, щоб виз– начити, чи боїться вона наступних зустрічей, або, можливо, засмучена, пригнічена після них. Мета спостережень за візитами полягає не в тому, щоб зада- вати дитині запитання, чим вона займалася; потрібно з’ясу- вати загальне ставлення дитини до стосунків із батьками, і чи бажає вона продовжувати візити. Одночасно соціальний працівник проводитиме бесіди з до- рослими та іншими членами сім’ї, аби дізнатися про їхні погляди на візити і про почуття щодо повернення дитини. Варто порозмовляти і з іншими дітьми у сім’ї, якщо такі є. Це, по можливості, краще зробити не в присутності батьків. Якщо упродовж візитів дитина, член сім’ї або спеціалісти висловлюють занепокоєння, що дитина не почувається щас– ливою з приводу повернення додому, відразу ж потрібно скликати міжвідомче засідання. Той факт, що реалізацію пла- ну реінтеграції було розпочато, зовсім не означає, що цей процес не можна зупинити. На даному етапі реінтеграції разом із дитиною корисно складати її власну книгу життєвих історій «Літопис мого життя», що допоможе вихованцю інтернатного закладу зрозуміти події, що відбулися чи відбуваються (чому, коли та де їх розлучили з біологічними батьками, що сталося потім); розвиває у дитини почуття ідентичності, оскільки фіксує важливі деталі, що стосуються розвитку в ранньому віці (перші кроки, перше слово, уподобання щодо їжі, ігор, свят) тощо. Це чудова можливість для соціального працівника проана- лізувати причини, чому дитина потрапила до інтернатного закладу. Проте при цьому не можна негативно висловлювати- ся про біологічних батьків дитини. Наскільки це можливо, у «Літописі мого життя» мають бути поміщені фотографії та якомога більша кількість деталей, що стосуються біологічної сім’ї (батьків, братів чи сестер, родичів). Навіть якщо фотографій немає, доцільно деталь- но описати зовнішність, таланти, інтереси батьків, родичів, бо все це може стати невід’ємною складовою формування у дитини прив’язаностей до них. Складання «Літопису мого життя» має проходити у формі набуття активного досвіду взаємодії між дитиною та соціаль- ним працівником. Та варто пам’ятати: чим старшою є дити- на, тим більше часу потрібно, щоб "писати” книгу її життєвих історій, тим складніше це робити. Етап 6. Розширене міжвідом鸽е засідання (за участю членів сім’ї, громади та дитини). На таку зустріч, окрім учасників попереднього міжвідомчого засідання, можуть бути запро- шені дільничний міліціонер, активні представники громади, батьки та сама дитина. Усі зацікавлені сторони збираються разом для здійснення спільного огляду розвитку подій. Якщо все йде за планом і дитина висловлює бажання повернутися до сім’ї, якщо не- має професійних заперечень, що базуються на фактах, тоді визначається дата повернення дитини у сім’ю – таким чином, щоб забезпечити можливість здійснення усіх намічених у пла- ні заходів. Зокрема: • судові заяви щодо поновлення батьківських прав мають бути розглянуті; • соціальний працівник та батьки мають відвідати загальноосвітній чи дошкільний навчальний заклад із приводу влаштування туди дитини; • необхідні документи з інтернатного закладу, в т.ч медична картка, мають бути передані відповід- ним органам влади, адміністрації закладів тощо. Окрім цього, на засіданні обговорюються питання подаль– шого супроводу сім’ї, у разі потреби визначаються спільні заходи, відповідальність за які із соціальним працівником поділяє представник тієї чи іншої організації. Етап 7. Поміщення дитини додому 㰊и у нову сім’ю. Дити- на переїжджає назад до своєї домівки чи у нову сім’ю. Після переміщення варто підтримувати звичний для дитини розпорядок, щоб допомогти їй відчувати себе безпечно і комфортно. Змінювати розпорядок дня потрібно поступово, коли дитина крок за кроком, усе більше й більше, звикатиме до нового середовища чи «нових» батьків. На цьому етапі важливо допомогти дитині адаптуватися у школі чи в дитсадку, а також інтегруватися у колектив гуртка, творчого об’єднання, спортивної секції тощо. Голов– ним чином це належить до відповідальності батьків, проте, у разі потреби, соціальний працівник має надати їм відповід- ну пораду, допомогу. Етап 8. Соціальна підтримка та допомога сім’ї. Здійснен- ня моніторингу благополуччя та розвитку дитини в сім’ї. Невід’ємною частиною гарантування, що реінтеграція прой- шла успішно, є забезпечення «пост-транзитного» соціаль- ного супроводу. Важливо, щоб соціальний працівник, який готував дитину до повернення у сім’ю, регулярно здійснював візити і за потреби активно залучався до життя дитини після її переміщення з інтернатного закладу. Мета візитів – переконатися, що реінтеграція пройшла успіш– но, а стосунки, що розвивались упродовж виконання плану реінтеграції, залишаються позитивними. Якщо у дитини були близькі друзі чи склалися щирі товариські стосунки з вихователем у закладі, цим особам теж варто надати можли- вість відвідувати її. Кількість візитів зменшуватиметься відповідно до того, як зміцнюватиметься прив’язаність дитини до батьків (опі- кунів). Це залежить від обставин кожного окремого випадку, від рівня хвилювань, які відчуває дитина, та від зацікавленос- ті у візитах дорослих, їхньої стурбованості. Окрім індивідуальної роботи із членами сім’ї та дитиною, не– обхідно проводити зустрічі та бесіди з учителями дитини, її дру- зями, сусідами щодо емоційного стану дитини, її поведінки. Етап 9. Закриття випадку. Виведення сім’ї з-під соціально- го супроводу. Якщо сім’я навчилася долати складні життє- ві обставини, стосунки з дитиною стабільні, її потреби задо- вольняються, то справу потрібно закрити. Не виправдовує себе практика тривалого соціального супроводу сім’ї, якщо в цьому немає потреби. У разі виникнення труднощів сім’я завжди зможе звернутися до центру соціальних служб для сі- мей, дітей та молоді з проханням про допомогу й підтримку. Таким чином, реінтеграція має відбуватися як поступовий контрольований процес. Постійні зміни в умовах надання опі- ки, формах влаштування шкодять розвитку дитини, форму- ванню прив’язаностей, тому під час реінтеграційного процесу потрібно уникати раптових перемін і суперечливих рішень.
| |
|
|
|
| Просмотров: 2454 | Рейтинг: 0.0/0 | |