| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ
|
|
|
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ДО СОЦІАЛЬНО- ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ Нові педагогічні технології підготовки фахівців-правоохоронців мають ураховувати специфіку правоохоронної діяльності, яка визначається певним набором інваріантів професійних завдань, що постають у повсякденній ро- боті працівників органів внутрішніх справ. Суттєві зміни, що відбуваються в умовах роботи правоохоронців, вима- гають не тільки спеціалізації, але й багатофункціональної, метапрофесійної підготовки фахівців. Опановуючи сьогодні основами професійної правоохоронної діяльності або її нових аспектів, курсанти повинні вміти здійснювати перенесення сфор- мованих у них раніше знань і вмінь у нові сфери діяльності. Для традиційної моделі професійної відомчої освіти МВС України типовою є проблема, коли курсанти можуть добре оволодіти набором теоретичних знань, але зазнають значних труднощів у діяльності, що вимагає використання цих знань для ви- рішення конкретних професійних завдань, зокрема щодо соціальної роботи з неповнолітніми. Здатність адаптуватися до змін соціального середовища, а не підпорядковуватися обставинам дійсності, є сьогодні не менш важливою, ніж сума вузькопрофесійних знань. Таким чином, зростають вимоги до соціально-педагогічної підготовки майбутніх правоохоронців. На цей час досить ґрунтовно розроблені теоретичні засади соціальної роботи (О.Безпалько, В.Жуков, І.Звєрєва, А.Капська, В.Петрович, О.Янко- вич та ін.), соціалізації особистості (В.Бочарова, М.Лукашевич, В.Москален- ко та ін.); напрацьовані положення щодо соціальної роботи з різними катего- ріями громадян (Л.Ваховський, Г.Лактіонова, В.Кратінова, М.Кратінов, О.Пе- соцька, С.Харченко та ін.). Проте на нинішньому етапі розвитку теорії професійно орієнтованої ос- віти потрібні переосмислення соціально-державного замовлення й побудо- ва відповідних йому моделей фахівців у галузі правоохоронної діяльності. Ми поставили перед собою мету застосувати компетентнісний підхід до реалізації особистісно орієнтованої парадигми освіти як до основного на- прямку професійної підготовки фахівця. Це дозволяє дати діагностичний опис поняття професійної компетентності як системи показників оволодіння май- стерністю в певній галузі професійної діяльності. Не викликає сумніву необхідність розвитку професійної компетентності в соціально-педагогічній діяльності працівників органів внутрішніх справ. Тільки в термінах підготовки до певної професійної діяльності мета вищої освіти може бути поставлена діагностично. Одним з цих термінів-понять є поняття «професійна компетентність» («компетентність фахівця»), що доз- воляє зробити однозначний висновок про якість реалізації мети освіти й по- будувати відповідний дидактичний процес (технологію), що гарантує її досяг- нення в заданий інтервал часу. Як зазначає О.Жук, при конструюванні нових педагогічних технологій необхідно враховувати низку теоретичних й емпіричних факторів [1, 291]. Се- ред них особливого значення набувають теоретичні моделі різнорівневої про- фесійної компетентності. Однак, на наш погляд, поняття «професійна компетентність» варто роз- глядати не тільки як один з факторів, що впливають на технологію підготовки фахівця, але і як вихідне, системоутворювальне й цілевизначальне поняття. Мета підготовки фахівця до певної діяльності передбачає досить точно ок- реслене коло професійних знань й умінь, а також рівні розвитку майстер- ності й об’єкти, на яких це все проявляється. На сьогодні в педагогічній науці немає одностайної думки щодо визна- чення змісту понять «компетенція», «компетентність», їхніх функцій стосов- но різних джерел освіти, а також визначення поняття «освітня компетенція», основних структурних компонентів компетенції, ключових компетенцій та підходів до технології конструювання освітніх компетенцій [2, 135—157]. Л.Хуторська вказує на те, що професійна компетентність виявляється як сполучення різних видів компетентностей (науково-знаннєво-професійній, інструментально-професійній, комунікативно-професійній, проектувально- професійній тощо) [3]. Термін «компетентність» запозичений з когнітивної психології [4] і засто- совується, як правило, без належного розкриття його змісту. За своєю структурою професійна компетенція багатокомпонентна, при- чому, кожен компонент включає певну сукупність елементів: професійних знань, умінь і навичок різного порядку, а також мінімально необхідний особи- стісний досвід професійної діяльності. Як свідчить досвід нашої роботи, без організації в навчальному процесі особистого досвіду майбутнього фахівця не формується його професійна компетентність, цей елемент професійної компетенції є визначальним у змісті соціально-педагогічної підготовки. Саме створення професійно-цілеспрямо- ваних навчальних програм у сукупності з необхідним тренінгом курсантів у формуванні особистого професійного досвіду визначає стратегію форму- вання професійної компетентності в соціально-педагогічній роботі. Професійні компетенції можуть розглядатися як на загальнопредметних, так і на внутрішньопредметних рівнях. Вони являють собою ієрархію інтег- ральних характеристик якостей особистісно орієнтованого навчання, оскільки спрямовані безпосередньо на розвиток особистості курсанта й проявляють- ся, а також перевіряються тільки в процесі виконання ним певним чином комплексу професійних дій. При цьому засвоєння професійних знань відбу- вається одночасно з їхнім перетворюючим застосуванням у тих професійних ситуаціях, які конструюються при вивченні конкретного предметного й мета- предметного змісту. З метою вдосконалення навчально-виховного процесу доцільним, на наш погляд, є впровадження проективної технології виховання, яка органічно по- єднується з компетентнісним підходом до соціально-педагогічної підготовки майбутніх правоохоронців. Ця технологія представлена низкою активних методів виховання, які максимально спрямовані на розвиток особистості курсанта, його соціаліза- цію, формування вмінь соціально-педагогічної діяльності. В.Докучаєва, Л.Твердохліб цілком справедливо вважають, що проектив- на технологія допоможе вирішити низку завдань, а саме: · сприятиме пробудженню суб’єктивного потенціалу особистості курсан- та та набуттю нею потреби в послідовному й неперервному саморозвитку в різних напрямках, зокрема – у соціально-педагогічній діяльності; · дозволить розширити сфери спілкування курсантів, актуалізувати по- треби в набутті соціально корисних, конструктивних психологічних якостей; · надасть можливість стимулювати міжособистісну взаємодію курсантів; · сприятиме соціалізації особистості курсантів; · полегшить процес набуття навичок співпраці, груповій роботі — у спосіб: а) зміцнення, згуртування курсантського колективу під час колективної діяльності; б) стимулювання колективних та індивідуальних соціально корисних ініціа- тив курсантів; в) запровадження нових традицій у колективі [5]. Упровадження проективної технології передбачає систематичне й по- слідовне моделювання тренінгового розв’язання проблемних соціально-пе- дагогічних ситуацій, що вимагають від курсантів пошукових зусиль, спрямо- ваних на дослідження та розробку оптимальних шляхів їх розв’язання (про- ектів), і формування низки спеціальних умінь щодо проведення останніх, пуб- лічного захисту та аналізу цих проектів. Проективна діяльність — це прак- тичний шлях здобуття навчального та соціального досвіду, активного засвоє- ння вмінь соціально-педагогічної роботи. Будь-який проект вимагає від його керівників кількох вимірів уваги до: · формування й розвитку курсантського колективу; · перспектив природовідповідного розвитку кожної особистості; · прогресу в дослідженні проблеми. Дещо змінюється роль педагога в проективній діяльності, який за тако- го підходу перетворюється на консультанта, порадника, який переконує кур- сантів у власній правоті силою досвіду, мудрості, аргументу, а не наказу. Раціональна проективна діяльність мобілізує механізми конструктивної соціалізації особистості, навчає курсантів поважати альтернативну думку, шанувати власну й чужу працю, бачити своє місце в спільній справі, тамува- ти агресію, краще розуміти один одного, розвивати комунікативні та органі- заторські вміння. Розробка та захист колективних проектів створюють сприятливі умови для розвитку творчих обдарувань особистості курсантів, виявлення та по- глиблення її нових інтересів, нахилів, уподобань, здібностей. Досвід колек- тивного пошуку розширює обрії професійного вибору, активізує праце- здатність, інтерес до здобуття нових знань, посилює міру їх усвідомлення, готує до розв’язання актуальних проблем соціально-педагогічної діяльності. Література 1. Жук А.И. Технологизация в системе повышения квалификации // Тех- нообраз 2001: Материалы ІІІ Междунар. конф. «Технологии непрерывного образования и творческого саморазвития личности». Ч. 3. — Гродно, 2001. 2. Хуторской А.В. Ключевые компетенции как компонент личностно ори- ентированной парадигмы образования // Ученик в обновляющейся школе: Сб. науч. тр. / Под ред. Ю.П. Дика, А.В.Хуторского. — М., 2002. 3. Хуторская Л.Н. Избранные педагогические труды / Под ред. А.В.Ху- торского. – М., 2005. 4. Андерсон Дж. Когнитивная психология. — СПб., 2002. 5. Докучаєва В.В., Твердохліб Л.В. Інноваційний заклад освіти: досвід управління розвитком Луганського обласного правового ліцею: Наук.-метод. посібник. — Луганськ, 2002. | |
|
|
|
| Просмотров: 660 | Рейтинг: 0.0/0 | |