| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
КОНЦЕПЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ В УМОВАХ ШКОЛИ-ІНТЕРНАТУ
|
|
|
Овчиннікова М. М. Постановка проблеми в загальному вигляді. Однією з важливих функцій сучасних шкіл-інтернатів стала соціальна адаптація й реадаптація. Висуваються нові завдання в управлінні школою в напрямі формування загальношкільного інтернатного колективу та нові про- цесуальні цілі у вихованні. Порушення адаптивних механізмів у дітей-сиріт цілком залежить від невпорядкованості всіх сфер життєдіяльності шкіл інтер- натного типу, що призводить до ослаблення здатності до адаптації й виник- нення реакції дезадаптації з різними ступенями вираження – від особистіс- них до клінічних. Дитинство – це період інтенсивного фізичного, психічного та соціально- го розвитку. Більшість відхилень у розвитку та поведінці неповнолітніх сиріт ґрунтуються на соціальній дезадаптації. Соціально дезадаптована дитина, підліток знаходиться у важкій життєвій ситуації і є жертвою суспільства, у якому порушили його права на повноцінний розвиток. Адиктивна поведінка дітей-сиріт розкриває причини їх соціальної дезадаптації: індивідуальні особ- ливості (вікові, психічні, характерологічні); наявність навчально-виховної де- задаптації, вплив асоціального середовища на дитину та дисфункціональність школи-інтернату [1, с. 7]. Порушення взаємодії індивіда з середовищем сприяє неможливості здійснення ним у конкретних соціальних умовах своєї позитив- ної соціальної ролі залежно від його можливостей [5]. Тому необхідно забез- печити цілісність організації соціального досвіду у всьому комплексі процесів життєдіяльності дитини в школі-інтернаті. У практиці соціально-педагогічної роботи технологія регулювання адап- тивних процесів має особливе значення в установах для дітей-сиріт і зале- жить від детермінантів психологічної, моральної та фізіологічної адаптації вихованців. Результати аналізу існуючої практики соціальної адаптації дітей-сиріт свідчать про існування суперечностей, розв’язання яких вимагає обґрунто- ваної розробки спеціальної концепції соціальної адаптації дітей-сиріт в умо- вах школи-інтернату. Тобто існує загальна проблема наукового забезпечен- ня процесу соціальної адаптації вихованців школи-інтернату, які не мають батьків. Аналіз останніх досліджень та публікацій, у яких започатковано розв’я- зання цієї проблеми. У школах-інтернатах ця проблема розглядалася: О. Ващенко (Формування вмінь і навичок здорового способу життя учнів 1–4 класів шкіл-інтернатів), К. Хлєбцевич (Соціальна адаптація дітей-сиріт засобами фізичного виховання і спорту), П. Джуринським (Фізична реабілі- тація дітей зі сколіотичними вадами хребта в системі навчально-оздоровчої роботи школи-інтернату). У роботах В. Яковенко [1, с. 92] досить ґрунтовно розглянуто сирітство як соціальне явище, його вплив на формування особистості, проблеми реа- білітації та адаптації дітей-сиріт. Зазначається, що процес соціальної адап- тації дітей-сиріт складається з трьох найважливіших етапів: реабілітація пси- хіки та відновлення «Я»; адаптація до навколишнього середовища, сім’ї; адап- тація до самостійного життя. У результаті аналізу показників адаптованості дітей (Н. Ватутіна, Т. Жаровцева, О. Кононко, С. Нечай, Ж. Юзвак) визначено критерії адапто- ваності старших дошкільників: емоційний стан та емоційне ставлення до відвідування дошкільного закладу, мотиваційна готовність до відвідування дитячого садка, активність в ігровій діяльності. Аналіз досліджень з проблеми ресурсів соціальної адаптації дав мож- ливість визначити адаптивні можливості ігрової діяльності. Гра для дитини є посильною формою участі в суспільному житті, засобом пізнання дійсності, взаємин дорослих, соціальних ролей та функцій. Ігрова діяльність є способом активного засвоєння дитиною людської культури, системи соціально виробле- них знаків (мови, форм спілкування тощо). Вибір гри як засобу адаптації ґрун- тується на розумінні гри: як провідного виду діяльності в дошкільному дитинстві; як способу включення дитини в соціальні відносини та організації ефективно- го освітньо-виховного простору (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, Л. Артемова, О. Усова, К. Щербакова та ін.). Здоровий спосіб життя учнів навчальних закладів був предметом науко- вого пошуку таких дослідників, як: С. Кириленко, О. Вакуленко, О. Жабокриць- ко, О. Федорович, А. Сватьєва. Соціальну адаптацію учнів засобами ігрової та фізкультурної діяльності в допоміжній школі досліджували: В. Грицюк (Активізація корекційно-вихов- ної роботи в допоміжній школі засобами рухливих ігор), О. Коган (Формуван- ня здорового способу життя старшокласників допоміжної школи), М. Козлен- ко (Теорія і методика корекційно-розвивальної роботи в системі фізичного виховання учнів допоміжної школи). За результатами аналізу зазначених праць робимо висновок, що немає шляху швидкого соціального становлення підростаючого покоління, крім як використання системи фізичного виховання та відродження здорових відно- син у дитячому суспільстві. Уся проблема полягає в тому, як це здійснити в сучасних інтернатних умовах, оскільки епоха А. Макаренка вже пройшла. Формулювання цілей статті. У цій статті ми будемо спиратися саме на зазначені наукові наробки щодо соціальної адаптації дітей-сиріт як системо- утворювального чинника самоствердження вихованця й саморегулювання ним соціального статусу. Нас цікавить насамперед аспект теоретичного роз- гляду детермінантів соціальної адаптації дітей-сиріт у школі-інтернаті засо- бами фізичного виховання. Отже, цілями статті є: 1) визначити основні детермінанти соціальної адаптації дітей-сиріт у школі-інтернаті засобами фізичного виховання; 2) розкрити зміст моделі детермінантів соціальної адаптації дітей, поз- бавлених батьківського піклування; 3) розглянути концепцію педагогічного забезпечення соціальної адап- тації дітей-сиріт та рівні функціонування детермінантів і їх специфіку. Виклад основного матеріалу дослідження. Розглянувши сутність загальнонаукових та конкретно-педагогічних підходів, ми пропонуємо педагогічну модель детермінантів до забезпечення соціальної адаптації дітей-сиріт у школах-інтернатах засобами фізичного ви- ховання (Див. Рис.1). Усі структурні компоненти моделі безпосередньо по- в’язані один з одним, взаємозумовлюють один одного, але при цьому збері- гають свою автономність. Розробка педагогічної моделі соціальної адаптації дітей-сиріт у закла- дах інтернатного типу здійснювалася на основі різних підходів до наукового пошуку в їх єдності. Розкриття сутності дослідження основ адаптації є зав- данням компонентів моделі, яка висвітлює основні напрямки до організації наукового пошуку. Аналіз наукової літератури дає можливість визначити де- термінанти соціальної адаптації. Надана модель соціальної адаптації засобами фізичного виховання зас- нована на трьох детермінантах: основних факторах впливу на особистість дитини-сироти; провідних педагогічних умовах; соціальних умовах. Серед основних факторів впливу на особистість дитини-сироти ми виді- ляємо такі детермінанти, як діяльнісний в аспекті організації навчання й ви- ховання; психологічний, з опорою на психологічний механізм адаптації; мо- ральний; генетичний; самотворчий. Психологічний, моральний, генетичний фактори залежать від важливої психічної категорії — характеру дитини. Діяльнісний фактор в аспекті організації навчання й виховання припус- кає повноцінне використання вільного часу вихованця школи-інтернату з метою стимулювання його загального розвитку. Фактор самотворчості є орієнтаційний фактор, який є основним протя- гом усього процесу соціальної адаптації, оскільки під його впливом формуєть- ся особистість, здійснюється її самоусвідомлення. Важливим детермінантом соціальної адаптації дітей-сиріт у школі-інтер- наті є комплекс провідних педагогічних умов, до яких належить: · особистісна орієнтація навчально-виховного процесу в інтернаті і, зок- рема, фізичного виховання; · наукове забезпечення процесу адаптації дітей-сиріт; · кадрове забезпечення працівниками-професіоналами процесу адап- тації дітей-сиріт у ході фізичного виховання; · методичне забезпечення фізичного виховання дітей-сиріт як засобу соціальної адаптації; · наявність гарного психологічного клімату в колективі педагогів і дітей. Педагогічна модель детермінантів соціальної адаптації дітей, поз- бавлених батьківського піклування, розроблена з урахуванням проблем на- вчання та виховання дітей-сиріт, де головну роль організатора соціального виховання виконує фізичне виховання, яке характеризується: універсальні- стю, доступністю, надійністю, гнучкістю, інтеграційністю, забезпеченням кад- рами, здатними реалізувати розроблений проект соціальної адаптації. Діяльність у цих напрямках здійснювалась у рамках моделі соціальної адап- тації дітей-сиріт через валеологічну освіту. Концепція педагогічного забезпечення соціальної адаптації дітей-сиріт засобами фізичного виховання в установах інтернатного типу спрямована на досягнення мети – формування особистості дитини-сироти, яка не тільки асимілюється в суспільство, але й прагне до здійснення в ньому виконавчих, професійно-творчих функцій. Концепція розглядає соціальну адаптацію осо- бистості як систему організації діяльності дитини-сироти в напряму соціаль- но-ціннісних орієнтацій. За останні 5 років здоровий спосіб життя в наших школах-інтернатах не тільки не сформувався, але й деформувався майже зовсім. Тому основним завданням виховання в школі-інтернаті має бути чітка організація здорово- го способу життя вихованців на наукових засадах. Ми розглядаємо концепцію педагогічного забезпечення соціальної адап- тації дітей-сиріт у школі-інтернаті як регулятора управлінської діяльності у сфері фізичного виховання, засіб соціального становлення особистості кож- ного вихованця. Сучасні вимоги й міжнародні стандарти фізичної підготовленості люди- ни потребують від учнівської молоді знецінення соціального престижу здо- ров’я, фізичної культури і спорту. Тому наша Концепція базується на Консти- туції України, Законах України «Про освіту», «Про фізичну культуру і спорт», «Концепцію фізичного виховання в системі освіти України» [2—4] та інших законодавчих актах держави. Концепція, складовою якої є відповідні соціальні, організаційно-педа- гогічні засади; програмне, нормативне, наукове, методичне, кадрове, мате- ріально-технічне і фінансове забезпечення; система управління життєдіяль- ністю дітей-сиріт у інтернаті. Учні загальноосвітніх шкіл-інтернатів та вихо- вателі є об’єктами та суб’єктами фізичного виховання. Кожна соціальна струк- тура дитячого сирітського закладу має свою систему органів управління та самоуправління (легальне та нелегальне). Наявність гарного психологічно- го клімату в колективі педагогів і дітей-сиріт є основою виховання в дітей і молоді моральних та інших соціально значущих цінностей. Концепція щодо активізації соціальної адаптації дітей-сиріт засобами фізичного виховання та спорту в установах інтернатного типу заснована на таких основних прин- ципах: 1. Принцип урахування дії детермінації процесу соціальної адаптації дітей- сиріт у фізкультурно-оздоровчій діяльності. 2. Принцип алгоритмізації соціальної адаптації дітей-сиріт засобами фізкультури та спорту. 3. Принцип гармонізації конкретно-наукових підходів до управління со- ціальною адаптацією дітей-сиріт як суб’єктів фізичного виховання в інтер- наті. 4. Принцип інтеграції цілей соціальної адаптації вихованців-сиріт на різних рівнях їх фізичного виховання в школі-інтернаті. 5. Принцип культивування й домінування емпатії в міжособистісних сто- сунках педагогів і дітей-сиріт у ході спортивних тренувань та в позаурочний час. Запропонована концепція реалізується через такі процесуальні компо- ненти діяльності, які послідовно змінюють один одного, утворюючи єдиний цикл. До них відносяться: 1) діагностика, що припускає оперативне вивчення й оцінку фактичного стану ситуації (здорового способу життя колективу); 2) цілепокладання, пов’язане з постановкою мети та її конкретизацією в зав- даннях (соціального здоров’я дітей-сиріт, психічного здоров’я, соматичного здоров’я (біологічного та фізичного)); 3) планування, тобто визначення шляхів, способів, оптимальних термінів досягнення мети; 4) організація, яку можна розглядати як активізацію або координацію зусиль, спрямованих на вико- нання цілей програми; 5) контроль і корекція результатів діяльності (со- ціальної якості життя дітей-сиріт). Критеріями ефективності використання засобів фізичного виховання щодо активізації процесу соціальної адаптації дітей-сиріт в установах інтер- натного типу є рівень психосоціального здоров’я, рівень морального та фізич- ного вдосконалення дитини-сироти, уключеність у процес фізичного виховання з умінням використовувати основні засоби й форми фізичного виховання та дотримання здорового способу життя. Висновки та рекомендації: 1. Спираючись на надані підходи до вирішення проблеми соціальної адап- тації дітей-сиріт, здійснюється конструктивно-технологічна функція процесу педагогічного втручання, виробляються ефективні способи впливу на яви- ща й процеси соціальної адаптації, які моделюються, здійснюється пошук «поля» використання об’єктивних властивостей і закономірностей у відпові- дності з освітніми, розвивальними й виховними цілями, а також потребами особистості дитини-сироти в розвитку в процесі засвоєння нею соціального досвіду. 2. Основні детермінанти соціальної адаптації дітей-сиріт у школі-інтер- наті засобами фізичного виховання (педагогічні умови, соціальні умови та фактори впливу на особистість дитини-сироти) – це багатовимірні фактори, які розглядаються на різних рівнях їх функціонування. 3. Кожний з рівнів функціонування детермінантів має свою специфіку щодо забезпечення процесу соціальної адаптації дітей-сиріт, яка полягає в їх зв’язку з найвищими педагогічними цілями (готовності до самоствердження вихованця інтернату, саморегулювання ним соціального статусу), а також ціннісно-смисловими педагогічними орієнтирами — надбання психосоціаль- ного здоров’я та його моральної й фізичної досконалості. 4. Педагогічна модель детермінантів соціальної адаптації робить мож- ливим застосування висунутих теоретичних положень на практиці, допома- гає усвідомити певні тенденції пов’язаного з практикою наукового пошуку, інтегрує конкретно-наукові знання зі світоглядними підходами щодо дітей-сиріт. 5. Концепція педагогічного забезпечення соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, засобами фізичного виховання, без- посередньо пов’язана з реалізацією таких напрямів діяльності, як: система- тичність дій; оновлення засобів та методів удосконалення фізичних якостей і форм організації; тісний контакт і співпраця в розв’язанні проблеми між чле- нами колективу школи-інтернату і, особливо, у взаєминах «учитель — учень». 6. Особливість специфіки детермінантів соціальної адаптації дітей-сиріт у школі інтернатного типу – цільова інтеграція особистісних, внутрішніх та зовнішніх факторів за умови активного включення членів колективу у фізич- но-соціальну сферу діяльності, яка забезпечує здоровий соціальний і мораль- ний клімат навчального закладу та суспільства в цілому. Оновлення системи психолого-педагогічного супроводу дітей-сиріт у зак- ладах інтернатного типу має за мету підвищення рівня соціальної адаптації її вихованців. У рекомендаціях працівникам освіти запропоновано корекцію навчальних та виховних програм, розробку перспективних організаційних дій щодо соціальної адаптації дітей-сиріт як на рівні закладу освіти, так і на ре- гіональному рівні. Перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Подальшу діяльність щодо соціальної адаптації вихованців школи-інтер- нату необхідно спрямовувати на визначення проблем кожної дитини-сироти в соціальних установах інтернатного типу та засобами фізичного виховання підвищити рівень соціальної активності дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать- ківської опіки. Здоровий соціальний і моральний клімат навчального закладу та суспільства в цілому забезпечується активним включенням її членів ко- лективу у фізкультурно-розвивальну та спортивно-соціальну сферу діяль- ності. Література 1. Яковенко В. С. Дитина сирота: розвиток, виховання усиновлення. – Кіровоград, 1997. – 173 с. 2. Закон України «Про загальну середню освіту» // Інф. зб. Міністер- ства освіти України. — 1999. — №15. – С. 6–31. 3. Закон України «Про фізичну культуру і спорт», 4. «Концепція фізичного виховання в системі освіти України». 5. Соціальна педагогіка: теорія і технології : підручник / за ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр навч. л-ри, 2006. – 316 с. | |
|
|
|
| Просмотров: 4502 | Рейтинг: 0.0/0 | |