МОЛОДІЖНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СУБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНО-
ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Загальна демократизація та гуманізація суспільного життя в пострадянських країнах обумовили офіційне визнання та стимулювання діяльності
молодіжних громадських організацій на території цих країн, закріплення їх статусу прав та можливостей, що дало можливість активізувати діяльність
цих організацій.
Результати низки досліджень російських (О.Волохов, В.Грібанов, Д.Кірш, Р.Літвак, Т.Пташко, С.Тетерський) та вітчизняних (М.Баянівська, І.Звєрєва,
Г.Лактіонова, Ю.Поліщук, С.Харченко) науковців дають підстави стверджувати, що молодіжні громадські об’єднання являють собою сформовані інсти-
тути соціалізації молодого покоління. У соціальній структурі суспільства вони стали повноправними соціальними суб’єктами. Основним завданням соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій є сприяння процесу соціалізації та соціального виховання молоді.
Тому в статті ми ставимо за мету проаналізувати різноманітні підходи в міжнародній та вітчизняній практиці до визначення, класифікації та основних
характеристик молодіжних організацій як суб’єктів соціально-педагогічної діяльності.
Розглядаючи визначення поняття «молодіжна організація», доцільно, у першу чергу, звернутися до тлумачення цього терміна в міжнародній прак-
тиці, зокрема до документів, що визначають статус молодіжних організацій у різних країнах та зарубіжних досліджень з цієї проблеми.
Аналіз стану вивчення проблеми діяльності молодіжних організацій у міжнародному контексті дає нам підстави говорити про те, що найбільш ва-
гомі напрацювання в цьому питанні є в науковців європейських країн. На нашу думку, це, перш за все, пов’язано з тим, що на початку 90-х років минулого століття при Молодіжному Директораті Ради Європи було створено потужну мережу міжнародних дослідників з молодіжних проблем. Саме підтримка діяльності цієї мережі, створення можливостей для обміну досвідом та розвитку партнерських відносин сприяли проведенню значної кількості національних та міжнародних досліджень щодо різноманітних аспектів життєдіяльності сучасної молоді.
Серед досліджень, які тією чи ншою мірою стосуються проблем діяльності молодіжних організацій на сучасному етапі розвитку суспільства, варто
відмітити роботи М. Ванадруела, Х.Вільямса, Л.Сіурала, С.Маккарти, Л.Чішолм, які мають загальноєвропейський характер і спрямовані на уза-
гальнення досвіду та визначення основних тенденцій функціонування молодіжних організацій як соціальних інститутів. Поряд з тим, існує низка дослі-
джень, які дозволяють вивчити основні принципи діяльності та стан розвитку молодіжних організацій в окремих країнах Європи.
Так, М. Ванадруел у своєму міжнародному дослідженні «Молоді люди та молодіжні об’єднання в Європі» виділив три основні підходи, які на сьогодні
покладено в основу визначення поняття «молодіжна організація»:
— функціональний підхід;
— юридично-адміністративний підхід;
— громадянський підхід [10].
Сутність функціонального підходу полягає в тому, що в характеристиці молодіжних організацій основний акцент робиться на важливості зустрічі
молодих людей.
Голландський дослідник Х. Джоле описує молодіжну організацію як соціальну «технологію», за допомогою якої групи молодих людей добровільно
зустрічаються для того, щоб «спробувати досягти певної мети» [11, 24]. В урядових документах Об’єднаного Королівства Великобританії моло-
діжна організація визначається як соціальний інститут, що створює можливості за межами системи формальної освіти для спільної волонтерської участі
молодих людей в освітній та іншій діяльності, котра підвищує рівень їхнього індивідуального й соціального розвитку [9].
Юридично-адміністративний підхід репрезентує ті визначення молодіжних організацій, які зазначені в нормативних актах та законодавчих докумен-
тах органів державної та місцевої влади.
Класичним прикладом юридично-адміністративного підходу є юридичне визначення молодіжних організацій органами державної влади Швейцарії, де
молодіжна організація характеризується як «будь-яке неприбуткове об’єднання, головною діяльністю якої є організація діяльності молоді позанавчаль-
ними закладами» [10, 328].
Окремим підходом до визначення молодіжних організацій є громадянський підхід, який базується на популяризації активної громадянської позиції
молодих людей. За цим підходом молодіжні організації розглядаються як соціальні інститути, які створюють умови для забезпечення участі молодих
людей у суспільному житті. Так, у документах Молодіжної Служби Великобританії зазначається, що саме молодіжні організації «допомагають молодим людям стати кращими громадянами через спільну діяльність» [10, 256].
Поняття «громадянин» займає перше місце серед низки концепцій щодо визначення молодіжних організацій у Бельгії. Саме тут молодіжна організа-
ція асоціюється з «об’єднанням активних молодих громадян для обговорення питань та реалізації спільних дій на місцевому та національному рівнях»
[10, 330].
Поряд з тим, існує ціла низка дефініцій молодіжних організацій, які не відносяться до жодного з вищезазначених підходів, що, на нашу думку, є яск-
равим прикладом масштабності розуміння ролі молодіжних організацій у різних країнах.
Так, деякі німецькі спеціалісти тісно пов’язують молодіжні організації з поняттям громадянського суспільства, прикладом чого є наступне визначення:
«молодіжні організації (як і будь-які інші громадські об’єднання) є первісною рисою громадянського суспільства, оскільки вони є проміжною ланкою між
приватною та державною сферами» [10, 9].
Характерною рисою для багатьох молодіжних організацій Бельгії є надання різноманітних послуг молодим людям, що підкреслює відмінність цієї
країни від інших європейських країн, де надання послуг належить до компетенції держави. Саме тому експертами місцеві молодіжні організації визна-
чаються як засіб:
— доступу до різних молодіжних структур,
— отримання соціальних послуг,
— соціальної інтеграції молодих людей [10, 332].
На підставі аналізу поданого вище теоретичного матеріалу можна зробити висновок, що в зарубіжній практиці не існує уніфікованого підходу до
визначення поняття «молодіжна організація», а використання тієї чи іншої дефініції залежить від певного соціально-економічного чи політичного кон-
тексту.
Проведений нами аналіз теоретичних джерел засвідчує, що в практиці російських та українських науковців також спостерігається полісемія у виз-
наченні поняття «молодіжна організація».
Окрім характеристики молодіжної організації на основі соціологічних, політико-правових, соціокультурних підходів (Г.Головенько, О.Корнієвський,
Г.Грібанов, А.Запесоцький), існують ще визначення сутності молодіжних організацій у соціально-педагогічній теорії.
А.Мудрик у рамках розробленої ним факторної моделі соціалізації відносить деякі молодіжні організації до одного з різновидів соціальних органі-
зацій – виховних організацій, у яких існує фіксоване членство, а також системи влади, соціальних ролей та формальних позитивних і негативних санкцій.
З цього погляду молодіжна організація розглядається як спеціально створена громадська організація, основним завданням якої є соціальне вихо-
вання окремих вікових груп населення [5, 109]. У всіх молодіжних виховних організацій загальне завдання – виховання людини, але вирішується воно
кожною з організацій по-різному, що обумовлює специфіку їх діяльності. Як важливий компонент цілісної соціально-педагогічної системи суспіль-
ства, котра забезпечує входження особистості в соціальне життя на основі організованої соціальної практики, розглядає дитячі та молодіжні організації
Р.Літвак. З цієї позиції, молодіжна організація визначається як соціальнопедагогічне суспільне формування – самостійна інтеграція підлітків, моло-
дих людей та дорослих, об’єднаних на добровільній основі для спільної діяльності з метою задоволення індивідуальних та соціальних потреб, яка сприяє соціалізації особистості підлітка чи молодої людини [4, 31].
Варто зазначити, що сьогодні в літературі не існує не лише чітко визначеного поняття «молодіжна організація», але й єдиної класифікації цих орга-
нізацій. На сьогодні існує кілька підходів до визначення критеріїв класифікації: марксистський, психологічний, соціологічний, юридичний тощо.
У марксистському підході за основу береться класова приналежність членів тієї чи іншої організації. Психологічний підхід розглядає та класифікує
молодіжні структури, виходячи з ролі «peer group» у процесі виникнення організації. Юридичний підхід за головний критерій існування організації вважає її реєстрацію та статутно оформлену задекларовану мету діяльності.
Аналізуючи різноманітні цілі діяльностей молодіжних об’єднань, М. Ванадруел визначив два головні напрямки цілей, за якими можлива типологіза-
ція цих об’єднань, а саме:
— цілі та завдання, орієнтовані на активну участь молодих людей у жит-
тєдіяльності суспільства та процесу прийняття рішень;
— цілі та завдання, орієнтовані на соціальну адаптацію.
Порівняльний аналіз діяльності молодіжних організацій у країнах Захід-
ної та Центральної Європи дає можливість стверджувати, що сьогодні моло-
діжний рух цих країн репрезентується широким спектром молодіжних органі-
зацій, серед яких є:
— політичні молодіжні організації;
— профспілкові молодіжні організації;
— студентські організації;
— освітні молодіжні організації;
— релігійні молодіжні організації;
— сільські молодіжні організації;
— організації, що надають соціальні послуги молодим людям;
— центри місцевих громад, які орієнтовані виключно на роботу з моло-
дими людьми;
— молодіжні організації для окремих суспільних груп;
— спортивні молодіжні організації.
Розподіл молодіжних організацій за цілями діяльності є широко вживаним підходом і серед дослідників молодіжного руху в пострадянських краї-
нах.
Розглядаючи мету діяльності дитячої або молодіжної організації не лише як напрямок діяльності, але і як можливість досягнення практичного резуль-
тату, О.Волохов виокремив основні складові мети діяльності цих суспільних інститутів, що відповідають основним соціальним функціям людини в житті
та формують готовність підлітків та молодих людей до:
— цивілізованих економічних відносин;
— політичних відносин на основі норм демократичної культури;
— відносин у духовній сфері на базі загальнолюдських цінностей.
Кожна із складових реалізується в тісному зв’язку з іншими. Цей підхід
до розуміння мети діяльності дитячих та молодіжних організацій дозволяє
сформувати завдання їхньої діяльності:
— формування соціальних умінь в економічній, політичній та духовній
сферах;
— формування мотивів соціальної діяльності;
— створення умов для самореалізації підлітків та молодих людей,
відкриття їх творчого потенціалу;
— стимулювання самопізнання та самовиховання членів дитячих і мо-
лодіжних організацій [1, 156].
Російський дослідник діяльності молодіжних організацій Д.Кірш стверджує, що цілі та завдання молодіжних організацій здатні стати основою для
виявлення видових різниць між ними. Прикладом цього розділення можуть бути молодіжні екологічні організації, військово-патріотичні, фізкультурно-
оздоровчі тощо. Дослідником зазначено, що при визначенні власної мети діяльності молодіжні організації намагаються враховувати суспільно-політич-
ну та педагогічну значущість того соціального досвіду, який зможуть отримати учасники такого формування. У цьому розумінні більшість дослідників мо-
лодіжного руху роблять висновки про те, що саме соціально значуща діяльність є однією з головних ознак, що відрізняє молодіжну організацію від
інших суспільних об’єднань, таких як неформальні дозвільні об’єднання молоді чи навчальні колективи [2, 57].
З урахуванням соціально-педагогічного підходу М.Кульпєдінова розподіляє всі молодіжні організації на три групи. До першої групи відносяться
організації, що визначають своєю головною метою задоволення інтересів, запитів, потреб своїх членів; передачу їм знань, розвиток умінь та навичок, і,
як наслідок, включення їх у соціальну практику. До цієї ж категорії відносяться й ті молодіжні організації, котрі були з самого початку створені виключно з метою освіти молоді, але поступово перетворилися утворення, що знайшли соціальну значущу мету.
Організації, що здатні шляхом залучення до різноманітних видів діяльності приєднати молоду людину до соціальної практики, складають другу ве-
лику групу серед усіх різновидів молодіжних організацій. До цієї групи відносяться туристичні, спортивні, військово-патріотичні, юридичні та інші органі-
зації.
До третьої групи молодіжних організацій дослідницею виокремлюються ті організації, які з самого початку знайомства з підлітком чи молодою люди-
ною пропонують власну систему цінностей, на основі якої будується вся подальша діяльність кожної з цих організацій. До цієї групи можна віднести су-
спільно-політичні, національно-культурні, релігійні, екологічні організації тощо [3, 9].
Серед вітчизняних дослідників питанням типологізації існуючих в Україні молодіжних організацій приділяли увагу у своїх роботах М.Головатий, В.Го-
ловенько, О.Корнієвський, В.Кулик, Ю.Поліщук, В.Якушик. Досліджуючи соціально-педагогічну діяльність сучасних громадських
молодіжних об’єднань, Ю.Поліщук виокремив дев’ятнадцять різновидів цих організацій, що базуються на окремих напрямах соціально-педагогічної діяльності. Серед них: молодіжні об’єднання, діяльність яких спрямована на поглиблення в країні демократичних процесів та на побудову в Україні громадянського суспільства, молодіжні об’єднання саморозвивального й самовиховного спрямування; професійно спрямовані молодіжні об’єднання; мо-
лодіжні об’єднання, які здійснюють волонтерську діяльність; молодіжні об’єднання, в основі діяльності яких знаходиться взаємодопомога соціального
характеру тощо [7, 15].
Вважаємо також за доцільне розглянути соціально-педагогічні принципи діяльності дитячих та молодіжних організацій.
У якості пріоритетів діяльності молодіжних організацій А.Кірпічник пропонує такі принципи:
— самореалізація як основна мета залучення особистості підлітка чи молодої людини в організацію;
— самоорганізація як механізм, що створює громадське об’єднання дітей та молоді;
— самодіяльність як засіб існування об’єднання;
— самоврядування як засіб, що забезпечує функціонування об’єднання;
— соціальна реальність як змістовне джерело організованої дитячої та молодіжної діяльності, а також сфера реалізації дитячої та молодіжної ак-
тивності;
— участь та підтримка діяльності організації з боку дорослих, відповідальність дорослих за педагогічні наслідки організованої дитячої чи молоді-
жної самодіяльності;
— зростаюче залучення дітей та молодих людей у суспільні відносини як засіб становлення особистості в дитячому чи молодіжному об’єднанні [8, 66].
Досліджуючи педагогічні умови організації молоді в молодіжних об’єднаннях, В.Поддубна виокремлює три основних принципи діяльності молодіжних
організацій:
— принцип орієнтованості організації на реалізацію гуманних цілей, що дозволяє сформувати ціннісні стосунки в системі «людина-людина», та ос-
новною нормою якого є гуманність;
— принцип соціального загартовування молоді в процесі соціально значущої діяльності, який передбачає залучення членів молодіжної організації в
ситуації, що потребують виховання зусиль, волі, характерних якостей, особливої позиції особистості, здібностей долати негативний вплив соціуму;
— принцип створення виховного середовища, який потребує створення таких відносин всередині молодіжної організації, котрі б формували со-
ціальність кожного члена організації.
Особливістю діяльності молодіжних організацій, на думку дослідниці, є: свобода вибору видів діяльності; добровільність прийняття своїх обов’язків
в організації; соціально-педагогічна спрямованість діяльності її членів; самоврядування об’єднання як засіб функціонування, що націлене на успішність
процесу соціалізації молоді [6, 71].
Проаналізувавши різноманітні підходи в міжнародній та вітчизняній практиці до визначення, класифікації та основних характеристик молодіжних орга-
нізацій, можна зробити висновок про те, що на сьогоднішній день:
— молодіжні організації забезпечують безпосередню участь молодих людей у вирішенні власних проблем, сприяють їхньому становленню, самореа-
лізації та соціалізації, залученню до соціально-економічного, політичного та культурного життя суспільства;
— діяльність молодіжних організацій охоплює різні сфери: освіту, працевлаштування, дозвілля, вирішення житлових проблем, політику, культуру,
спорт, соціальну підтримку тощо;
— принципи діяльності молодіжних організацій орієнтовані на пріоритет особистості молодої людини в організації, особистісно-діяльний підхід в орга-
нізації життєдіяльності підлітків та молодих людей, оптимізацію інтересів особистості та суспільства.
Література
1. Волохов А.В. Теория и методика социализации ребенка в детских
общественных организациях: Дис. … д-ра пед. наук: 13.00.01. – Ярославль,
1999.
2. Кирш Д.В. Организационно-педагогические условия социализации лич-
ности в деятельности молодежных общественных организаций: Автореф.
дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. – Тамбов, 2002.
Гулевська-Черниш А.
26
3. Кульпединова М.Е., Ковров В.В. Детское движение – объект науч-
ных исследований. – М., 1995.
4. Литвак Р.А. Педагогические основы деятельности детских обществен-
ных объединений в современных условиях: Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01.
– Екатеринбург, 1997.
5. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учебник для студ. высш. пед.
учеб. заведений. – М., 2000.
6. Поддубная М.В. Педагогические условия организации молодежи в
деятельности общественных объединений: Автореф. дис. … канд. пед. наук:
13.00.01. – Магнитогорск, 2003.
7. Поліщук Ю.Й. Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадсь-
ких молодіжних об’єднань в Україні: Автореф. дис. … д-ра пед. наук: 13.00.05.
– Луганськ, 2006.
8. Чугунова О.Д. Детское общественное объединение как способ педа-
гогического влияния на социальную активность подростков: Дис. … канд.
пед. наук: 13.00.01. – Кострома, 2000.
9. Department of Education and Science (DES) Circular No. 1/85: Youth
service
10. Vanadruel M. Young people and associations in Europe, Council of
Europe, Youth Directorate, 1996.
11. Van der Linden F J, Adolescent world, theoretical and empirical
orientations in socialisation process of Dutch youth, Swets en Zeitilinger,
Amsterdam /Lisse, 1991.