| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
НАУКОВІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІВПРАЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З СУЧАСНИМИ ДИТЯЧИМИ ГРОМАДСЬКИМИ ОБ’ЄДНАННЯМИ
|
|
|
Возна Ю. В. Відомо, що висока ефективність роботи соціального педагога з дітьми досягається там, де вона охоплює всі сторони їхньої життєдіяльності, вклю- чаючи побут, дозвілля, сферу сімейних стосунків. Дослідження науковців (М. Баяновська, І. Валгаєва, О. Волохов, М. Окаринський, Ю. Поліщук та ін.) засвідчують високу ефективність впливу дитячих громадських об‘єднань на процес формування світогляду, моральних переконань і установок цієї кате- горії дітей і підлітків. Разом з тим і досі серйозною прогалиною в роботі з підростаючим поко- лінням залишається робота з дитячими громадськими об‘єднаннями. Гострим залишається й питання підготовки відповідних кадрів. У зв’язку з цим увагу привертає низку досліджень, зокрема С. Харченка [13], який ще на початку 90-х років розробив систему підготовки майбутнього вчителя до роботи з дитячими громадськими об‘єднаннями в школі. Цей напрям був продовже- ний у середині 90-х років Б. Ковбасом [10], який уточнив суть та основні по- казники готовності майбутнього вчителя до педагогічної взаємодії з тимча- совими дитячими об‘єднаннями. Особливо значні успіхи у формуванні теоретико-методологічної бази роз- гортання співробітництва соціальних педагогів з дитячими громадськими об‘- єднаннями досягнуті в Росії. У концепції розвитку особистості в дитячому громадському об‘єднанні (Л. Алієва, І. Валгаєва, М. Кульпедінова, Д. Лебедєв, Є. Рутковський та ін.) дитяче громадське об’єднання розглядається вченими-педагогами як спе- цифічна виховна система (за принципами створення й функціонування, со- ціально-педагогічним потенціалом, механізмами впливу на особистість, ме- тодикою організації й закономірностям життєдіяльності об’єднань), що за- безпечує розвиток особистості в процесі освоєння та реалізації ролі члена громадського об’єднання. Теоретична база дослідження й розвитку сучасного дитячого руху ство- рена зусиллями ряду науковців, серед яких необхідно відзначити як вітчиз- няних (М. Баяновська, М. Окаринський, Н. Онищенко, Ю. Поліщук, Л. Ярова), так і зарубіжних (Л. Алієва, Л. Бєляєва, С. Бобришев, Л. Борисова, Т. Верні- горова, О. Волохов, Р. Гаріфулліна, Р. Загідуллін, Н. Коробкіна, М. Кульпеді- нова, Д. Лебедєв, Л. Легошина, Р. Литвак, Л. Масльоннікова, Є. Рутковський, Г. Сабітова, В. Цепелєв, Ю. Штейнберг) дослідників. Досліджуючи соціальну й виховну діяльність дитячих громадських об‘- єднань початку ХХІ століття, ми дійшли висновку, що її цілком можна розгля- дати як одну з базових інтегративних основ у системі соціалізації підростаю- чих поколінь, яка дає змогу своєчасно діагностувати, виявляти й педагогічно доцільно впливати на стосунки в молодіжному соціумі, на розвиток різнома- нітних ініціатив, формування ціннісних орієнтацій юної особистості, її став- лення до себе, свого фізичного й морального здоров‘я, до навколишнього середовища. Відповідно, актуальною постає проблема комплексного со- ціально-педагогічного вивчення, узагальнення й осмислення суті соціальної та виховної роботи дитячих спілок, їхнього місця й ролі в процесі соціалізації та соціального виховання молодого покоління, а також участі в цьому про- цесі майбутніх соціальних педагогів. Мета статті полягає в постановці проблеми співпраці майбутніх со- ціальних педагогів з активом дитячих громадських об‘єднань; в аналізі форм роботи й методів виховного впливу на дітей та підлітків, які практикуються в зазначених об‘єднаннях, а також у висвітленні процедури організації участі студентів психолого-педагогічного факультету спеціальності «Соціальний педагог» у дослідженнях особливостей процесу соціалізації в дитячих гро- мадських об‘єднаннях. Важливо наголосити й на тому, що, за нашими спостереженнями, соціа- лізаційний процес у дитячій спілці має свої етапи. Перший – це період адап- тації до ролі члена спілки, другий розгортається у формі розвитку індивіда як члена спілки, що виводить нас на категорію саморозвитку. У процесі дослідження ми здійснили спробу виявити механізми впливу процесу функціонування дитячих громадських об‘єднань на саморозвиток і самовизначення особистості члена організації. Вважаємо, що домінуючу роль у цьому процесі відіграє соціально-педагогічна діяльність колективу дитя- чої спілки. Результати проведеного дослідження дають підстави для використання поняття «соціально-педагогічний потенціал». Зокрема, Р. Загідуллін вважає, що «для динамічної реалізації соціально-педагогічного потенціалу спільної діяльності підлітків у дитячому об’єднанні необхідно визначити творчі зав- дання, проблеми для розв’язання самими суб’єктами діяльності; здійснити інтеграцію підлітків у творчу діяльність об’єднань; створити умови для са- мовизначення суб’єктами спільної діяльності своєї ролі, характеру поведін- ки» [8, c.160]. На думку зазначеного дослідника, «для формування дитячого співтовариства як творчого середовища розвитку особистості підлітка по- трібно досягти створення цінностей, спільних ідеалів; домінування мети роз- витку індивідуальності й реалізації особистості у спільній творчій діяльності; організувати оцінку результатів, аналіз спільної діяльності з точки зору само- розвитку особистості; здійснити оцінку стосунків у об’єднанні з позиції дієвої співпраці з ним соціального педагога» [8, c.160]. Дитячі громадські об’єднання можна розглядати як структури, у яких про- цес виховання дітей і підлітків є домінуючою складовою в їхній діяльності. Науково-педагогічне осмислення та узагальнення процесу виховання в заз- начених формуваннях дозволяє стверджувати, що виховання в дитячому об’- єднанні є процесом передачі керівним активом об’єднання своїх знань, жит- тєвого досвіду, ціннісних орієнтацій, моральних переконань своїм молодшим товаришам по спілці, а також організацією колективних творчих справ вихо- вуючого характеру. Виходячи із зазначеного, вважаємо, що процес виховання в дитячому об‘єднанні – це організація психолого-педагогічного впливу на особистість, що виникає в результаті створення виховних ситуацій. Виникнення останніх, на нашу думку, є наслідком складної психолого-педагогічної взаємодії членів об‘єднання в процесі реалізації акцій і заходів соціально значущого та су- спільно корисного характеру, а також міжособистісних стосунків і спілкуван- ня. Базуючись на концепції діяльнісного підходу, ми дійшли висновку, що фор- мування дитячого громадського об’єднання є процесом створення «вихову- ючого середовища», що, у свою чергу, породжує феномен «виховуючої діяль- ності», унаслідок функціонування якої відбувається процес виховання й са- мовиховання членів дитячих організацій. На нашу думку, етапи організації процесу виховання в дитячому гро- мадському об’єднанні мають такий вигляд: «формування виховуючого мікро- середовища» – «організація й реалізація виховуючої діяльності»– «інте- ріоризація та ідентифікація цінностей та ідеалів дитячого громадсь- кого об’єднання». У цілому, дитячі об’єднання характеризуються цілеспрямованістю в організації різноманітних акцій і заходів, різновіковим складом учасників, ав- тономністю існування, циклічністю функціонування, різноманітністю і свобо- дою вибору діяльності, формалізованим і неформалізованим характером стосунків між членами об‘єднань. Незважаючи на беззаперечний виховний потенціал дитячих громадсь- ких об’єднань, усе ж їхня діяльність залишається дещо хаотичною та не зав- жди продуктивною. Одним зі шляхів упорядкування їхньої діяльності є нала- годження дієвої співпраці соціальних педагогів із зазначеними структурами. Проблема теоретичної та методичної підготовки майбутніх соціальних пе- дагогів до професійної діяльності є однією з центральних у теорії соціально- педагогічної роботи. Підходи до її вирішення знаходимо в роботах М. Галагу- зової, І. Звєрєвої, А. Капської, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченка та ін. Незва- жаючи на певні напрацювання, розроблена теорія й методика роботи со- ціальних педагогів з дитячими громадськими об’єднаннями потребує подаль- шого вдосконалення. У цьому зв’язку увагу привертають праці таких дослід- ників, як Л. Пундик [12] і М. Шакурова [14]. Так, зокрема, Л. Пундик стверджує, що соціальний педагог може бути залучений до таких сфер роботи дитячих об’єднань, як педагогічна (педагогічна терапія, педагогічне консультування і захист, сприяння розвитку обдарованих дітей та підлітків тощо), правоохо- ронна (профілактика правопорушень), соціальна (соціальна підтримка різних категорій та груп членів дитячих спілок, соціально-реабілітаційна діяльність), психологічна (консультативно-посередницька, охорона здоров’я та пропа- ганда здорового способу життя, медико-реабілітаційна допомога), культур- но-дозвіллєва (організація змістовного відпочинку й дозвілля, спортивно-ту- ристична діяльність, робота гуртків за інтересами тощо) [12, c.65]. У свою чергу, російська дослідниця М. Шакурова вважає, що можливи- ми напрямами співпраці соціальних педагогів і лідерів дитячих громадсь- ких об’єднань можуть бути такі: допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем зазначеної спілки; створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу; привернення уваги державних органів влади та управління до вирішення різноманітних проблем, пов’яза- них з процесом соціалізації й виховання дітей та підлітків; налагодження дієвої співпраці між дитячими та молодіжними громадськими організація- ми; спрямування дитячих громадських об’єднань на соціально значущу та суспільно корисну діяльність; здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки й соціальних зв’язків; здійснення профілактики асоціальної по- ведінки [14, c.196—197]. Незважаючи на певні успіхи в розробці теорії співпраці соціальних пе- дагогів з дитячими об’єднаннями, прогалиною й досі залишається розробка технологій соціально-педагогічної роботи соціального педагога із зазначе- ними громадськими організаціями. Вважаємо, що до процесу дослідження виховного потенціалу дитячо-підліткових формувань, а також розробки відпо- відних технологій роботи повинні залучатися й майбутні соціальні педагоги. Зокрема, у м. Хмельницький уже два роки реалізується проект «За гармо- нійну співпрацю і співробітництво», у ході якого до роботи дитячих громадсь- ких об`єднань долучилося 30 майбутніх соціальних педагогів. Зазначений про- ект містить у собі практичну й науково-дослідну складові. У ході реалізації практичної частини проекту проаналізовано перспек- тивні й поточні плани роботи дитячих громадських об‘єднань, за погоджен- ням з активом внесено відповідні зміни. Це дозволило надати діяльності заз- начених формувань більш цілеспрямованого характеру, усунути хаотичність і несистематичність у діях активу. Важливе значення в підвищенні виховного впливу дитячих громадських об‘єднань відіграли проведені семінари й тре- нінги. Проводились вони викладачами й студентами Хмельницького націо- нального університету. Про ефект проробленої роботи свідчать і зняті показ- ники проведеного соціально-педагогічного експерименту, у ході якого, зок- рема, було виявлено виховні функції, притаманні дитячим спілкам. У якості найважливіших назвемо такі: — когнітивна функція. У діяльності дитячих спілок знаходять зас- тосування засвоєні знання, формується світогляд, виробляється потре- ба і здатність до самостійного здобуття знань; — компенсаторна функція. Сприяє формуванню спроможності до соціального самозахисту й пристосуванню до реалій життєдіяльності в умовах сучасного суспільства; — регулятивна функція. Формується як наслідок специфіки діяль- ності дитячого громадського об‘єднання, а також відносин і спілкуван- ня між його членами; — активно реалізується й організаційна функція, яка впливає на роз- виток організаторських здібностей і потреб дітей та підлітків; — комунікативна функція реалізується на підставі ідеї колектив- ного характеру виховання в дитячих громадських об‘єднаннях; — функція соціальних зв’язків. На нашу думку, вона виконує роль по- середника між дитячою організацією й суспільством, підтримуючи кон- такти між світом дорослих і дитячо-підлітковою спільнотою. Відомо, що важливою педагогічною умовою успішного функціонування процесу професійної підготовки соціальних педагогів є оптимальне поєднання теоретичного й практичного компонентів. У процесі дослідно-експеримен- тальної роботи ця ідея була реалізована у вигляді участі студентів Хмель- ницького національного університету в діяльності дитячих громадських об‘- єднань. Відповідно, ми розглядаємо зазначену роботу майбутніх соціальних педагогів як неперервний процес, що охоплює: — систему різних видів соціально-педагогічної діяльності з посту- повим ускладненням завдань, змісту, форм і методів її організації; — сферу практичного застосування теоретичної підготовки, а саме: використання інноваційних технологій соціально-педагогічної ро- боти; — процес залучення студентів до пошуково-дослідницької діяль- ності, до вирішення конкретних соціально-педагогічних проблем і роз- в’язання конкретних ситуацій, з якими вони зіткнулися в процесі робо- ти з членами дитячих громадських об‘єднань; — виконання лабораторних завдань, практичних і курсових робіт, присвячених організації роботи дитячих спілок. У процесі вдосконалення навчального процесу було розроблено програму практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з різними категоріями дітей і молоді, чільне місце в якій зайняла співпраця з лідерами дитячих громадських об‘єднань. Узагальнена мета зазначеної програми полягає у: — поглибленні та вдосконаленні теоретичних знань; — засвоєнні цінностей майбутньої професійної діяльності; — оволодіння професійними вміннями й навичками, сучасними тех- нологіями роботи з членами дитячих громадських об‘єднань; — засвоєнні студентами досвіду соціально-педагогічної діяльності сучасних дитячих громадських об‘єднань, осмисленні особливостей заз- наченої діяльності на мікро-, мезо- та макрорівні; — формуванні професійно важливих особистісних якостей; — оволодінні етичними нормами професійної поведінки; — створенні умов для розвитку здібностей і самореалізації студен- та, для формування його власного стилю діяльності; — психологічній адаптації студентів до обраної професії; — сприянні вибору студентами майбутньої спеціалізації й майбут- нього працевлаштування. У процесі підготовки до організації співпраці майбутніх соціальних пе- дагогів з дитячими громадськими об‘єднаннями було розроблено пакет на- вчально-методичної документації для проходження неперервної соціально- педагогічної практики. Програма цього виду практики охоплює такі розділи: — мету, завдання початкового етапу співпраці; — права, обов’язки, завдання й програму роботи студента; — оцінювання результатів роботи (як, за якими параметрами, які види завдань будуть оцінюватись). Таким чином, проведений експеримент засвідчив необхідність і доцільність організації співпраці майбутніх соціальних педагогів з членами дитячих громадських об‘єднань, сприяв формуванню в студентів творчого та дослідницького підходів до майбутньої професійної діяльності. Література 1. Айсмонтас Б. Б. Психолого-педагогические условия использования форм и методов обучения руководителей детских и юношеских объединений : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01. – М., 1991. – 156 с. 2. Беляева Л. А. Педагогические условия развития познавательной де- ятельности школьников в детских объединениях : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. – Томск, 2004. – 221 с. 3. Бобрышов С. В. Взаимосвязь теоретической и практической подго- товки студентов к работе с детскими общественными объединениями : дис. … канд. пед. наук : 13.00.07. – СПб., 1992. – 179 с. 4. Борисова Л. А. Воспитание в детских и молодёжных общественных объединениях : учеб. пособие. – Чебоксары : ТМКЦ, 1998. – 81 с. 5. Вернигорова Т. П. Социально-педагогические условия формирова- ния культуры демократических отношений у старшеклассников в деятельно- сти детских организаций : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.05. – Ярославль, 1994. – 157 с. 6. Волохов А. В. Теория и методика социализации ребёнка в детских общественных организациях : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01. – Ярославль, 1999. – 467 с. 7. Гарифуллина Р. С. Нравственное воспитание подростков в детских творческих объединениях : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. – Казань, 2003. – 251 с. 8. Загидуллин Р. Р. Педагогические условия развития творческой дея- тельности подростков в процессе совместной деятельности в детских сооб- ществах : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01. – Ульяновск, 2003. – 229 с. 9. Кирш Д. В. Социальное воспитание и практика студентов факультета социальной работы в молодёжных общественных объединениях : учеб. по- собие. – Тамбов : ТГУ, 2000. – 140 с. 10. Ковбас Б. І. Підготовка майбутнього вчителя до роботи з тимчасо- вими об’єднаннями : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. – Івано-Франківськ, 1998. – 192 с. 11. Поліщук Ю. Й. Соціально-педагогічна діяльність сучасних громадсь- ких молодіжних об‘єднань в Україні : монографія. – Тернопіль : ТНПУ, 2005. – 432 с. 12. Пундик Л. Є. Теоретичні засади підготовки майбутнього соціально- го педагога до роботи з дитячо-молодіжними громадськими організаціями України // Соціальна робота в Україні на початку ХХІ століття: проблеми теорії і практики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 29—31 жовт. 2002 р.). – К., 2002. – С.65. 13. Харченко С. Я. Социально-педагогические основы подготовки учи- теля к работе с детскими общественными объединениями : дис. … д-ра пед. наук : 13.00.01. – М., 1993. – 335 с. 14. Шакурова М. В. Методика и технология работы социального педа- гога : учеб. пособие. – М. : Академия, 2002. – С.196—197. | |
|
|
|
| Просмотров: 1051 | Рейтинг: 0.0/0 | |