| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Оцінка потреб дитини та її сім'ї
|
|
|
У реформуванні соціальної сфери державна соціальна полі- тика України спрямована на створення умов для досягнення високого рівня життя громадян шляхом підвищення якості соціальних послуг відповідно до потреб їх користувачів. З ухваленням Закону «Про соціальні послуги» помітно акти- візувалася робота щодо регулювання надання соціальних послуг державними та неурядовими організаціями. З огляду на це виникла потреба у створенні механізму встановлення та гарантування якості соціальних послуг, дотримання її на державному і місцевому рівнях. Одним із головних стратегічних напрямів реформування системи соціальних послуг є розроблення та впровадження у практику єдиної моделі оцінювання і оцінки потреб клієн- та, єдині переконання щодо факторів, які гарантують його безпеку і створюють сприятливе середовище для розвит- ку, єдині погляди щодо значення вивчення потреб людини як її «персональної концепції». оцінювання розглядається як фундаментальна техноло- гія, орієнтована на визначення потреб клієнтів, системний моніторинг процесу надання послуг (допомоги, підтримки тощо) і досягнутих результатів, аналіз фінансових витрат і прогнозування економічного ефекту, а також певний про- цес визначення базових даних, необхідних для подальшо- го планування результативної діяльності інтегрованих соціальних служб із клієнтом щодо подолання складних жит– тєвих обставин. Оцінювання базується на принципах і цінностях соціальної роботи, основними із яких є: доступність; добровільність; гуманність; індивідуальний підхід; конфіденційність; профі– лактична спрямованість; безоплатність; партнерство; сис– темність; гарантований захист прав людини/дитини, сім’ї; пріоритетність інтересів клієнтів, врахування їхньої думки. Компонентами оцінювання є різні види оцінки, які одночас- но постають його інструментом, тобто сукупністю методів, за допомогою яких визначаються нагальні потреби індивіда, групи, громади, суспільства, та частиною циклу оцінюван- ня. Розрізняють типи оцінки: оцінку потреб, оцінку процесу, оцінку результатів (впливу), економічну оцінку. Зокрема: • оцінка потреб – проводиться для того, щоб мати ви– черпну картину життєвих обставин дитини і сім’ї та ске- рувати процес добору необхідного типу втручання. Ви– діляють два рівні оцінки потреб: первинний – початкова оцінка; вторинний – комплексна оцінка. Оцінка потреб дитини і сім’ї розглядається як дії зі збору, обробки, сис- тематизації, аналізу, узагальнення та порівняння даних за певними стандартами, моделями; • оцінка процесу – досліджується відповідність заходів, що проводяться із клієнтом, індивідуальному плану дій, відстежується послідовність їх виконання. Фактич– но оцінка процесу є моніторингом (систематичним переглядом) роботи соціальних працівників. Основни- ми питання оцінки процесу, наприклад, є: чи було втру- чання прийнятним для клієнта, групи тощо; • оцінка результатів роботи (впливу) – визначають- ся результати втручання, вплив проведених заходів на якість життя клієнта, його безпосередні здобут- ки, чи відбулися позитивні зміни в поведінці клієнта, чи вдалося подолати складні життєві обставини тощо. Такі здобутки можна класифікувати як поведінкові (зміна рівня поінформованості, позицій, знань, умінь та поведінки) та не пов’язані з поведінкою (рівень орга- нізаційних, екологічних та політичних змін); наскільки успішним було втручання; • економічна оцінка – проводиться аналіз ефективності витрат, щоб переконатися у вмотивованому виділенні ресурсів на соціальну допомогу клієнтові. Оцінка – обов’язкова складова соціального супроводу/ супроводження, ведення випадку, соціального інспектування тощо. Процес оцінювання є циклічним, оскільки оцінки різних типів обумовлюють одна одну. Ігнорування або уникнення будь-якого типу оцінки порушує процес оцінюван- ня. Оцінювання – процес, що постійно перебуває у русі і є чутливим до змін потреб клієнта, інновацій соці- альної роботи, формування державної соціальної політики. Оцінювання постає важливим компонентом стандартів надання соціальних послуг, які розвиваються в Україні. Тому його здійснення має бути систематичним і базуватися на комплексному підході. Ключовим компонентом оцінювання постає оцінка потреб клієнтів, якими в діяльності інтегрованих соціальних служб є діти та сім’ї. Оцінка клієнта проводиться з метою визначення необхідних видів соціальних послуг, соціальної допомоги, методів втру- чання, спрямованих на зміну ситуації в сім’ї або поведінки її членів на краще. Тому оцінку потреб можна розглядати як: • інструмент для надання якісних послуг; • складову і першооснову ведення випадку; • процес збору, узагальнення та аналізу інформації щодо клієнта. Зокрема, інструментом надання соціальних послуг оцінка допомагає визначити: • потреби дитини та здатність батьків їх задовольняти; • складні життєві обставини, які клієнт не може подола- ти самостійно; • межі втручання соціальних працівників; • перелік необхідних послуг; • коло спеціалістів для супроводу сім`ї. Таким чином, оцінка потреб дитини – це гнучкий процес збору, узагальнення й аналізу інформації щодо стану та жит- тєвих обставин клієнта з метою визначення необхідних видів та обсягів послуг, їх впливу в ході подолання складних життє- вих обставин. Підхід до надання соціальних послуг на основі з’ясу– вання індивідуальних потреб клієнта потребує від прак- тиків соціальної роботи визначення унікальних ха– рактеристик потреб кожної окремої особи й розробки ін- дивідуальних, а не стереотипних, заходів у відповідь на ці потреби в межах узгодженої місцевої політики та Позитивні характеристики системи надання соціальних послуг клієнтам на основі оцінки очевидні: • поглиблюється взаємодія і партнерство соціальної служби та клієнта; • підвищується самооцінка клієнта і його самоповага; • клієнт усвідомлює і реалізує право вибору; • якісно надані послуги, визначені на основі оцінки потреб клієнта, стають доброю рекламою, підносять імідж організації, соціального працівника. Таким чином, потреби клієнта є предметом оцінки, а сам клієнт – його об’єктом. Оцінка передбачає повне дослідження стану здоров’я клієн- та, його соціального статусу, психологічного стану, особли- востей функціонування його потреб, а також взаємодію і за- лучення до роботи тих, хто зможе здійснити вплив на життя клієнта, та вивчення взаємодії клієнт – оточення. Якісно про- ведена оцінка дає більш повну інформацію для визначення мети і завдань щодо: • зміни поведінки клієнтів; • досягнення більш важливих змін у стосунках, в умовах соціального оточення, знаннях, цінностях; • розробки стратегії процесу втручання; • здійснення процесу втручання; • аналізу результатів впливу. Принципами оцінки потреб є: комплексність; розуміння людини та її потреб у контексті її соціальних зв’язків і життя в громаді; проведення оцінки на ранньому ета- пі виникнення проблеми або розвитку ситуації з метою запобігання їх погіршенню; активна участь клієнтів (дитини, дорослого, громади) у процесі оцінки й ухвалення певних рішень тощо. Оцінка починається, як правило, після звернення клієнта або зацікавленої особи, організації, громади. Її охарактеризували експрес-оцінкою, завданнями якої є: • з’ясування основної інформації про клієнта, його проблеми та потреби, причини звернення; • уточнення (в разі потреби) інформації про клієнта та його оточення в інших відомствах; • заповнення форми, яка містить інформацію про клієн– та, місце його проживання, склад сім’ї, стислий опис основної проблеми; організації/особи, залучених до роботи; • ухвалення рішення щодо подальшої роботи з клієнтом чи переадресації звернення. Професійною компетентністю соціального працівника є його здатність проаналізувати звернення і здійснити підготовку до проведення початкової оцінки. Стадія підго- товки охоплює: забезпечення ресурсів здійснення оцінки, а саме: хто може провести оцінку конкретного випадку, в які строки, де проводитиметься оцінка, які матеріали для цього потрібні тощо. Етап початкової оцінки передбачає збір та аналіз первинної інформації, отриманої з різних джерел (люди, організації, установи, які працюють з дорослими та дітьми або співпра- цювали з ними в минулому, а також представники громади, родичі, сусіди). Предметом інформації може бути не тільки загальна інформація про умови проживання, соціальний статус, матеріальні можливості клієнта, а й його знання, вмін- Оцінка потреб дитини та її сім’ї ня, позиції, поведінка тощо. Однак важливо не покладатися цілковито на отриману інформацію, оскільки вона може бути застарілою або викладеною суб’єктивно. До питань початкової оцінки належать: значні події (позитивні – негативні) в житті клієнта; стосунки клієнта з найближчим оточенням; прояви неадекватної поведінки тощо. Соціальний працівник з’ясовує: • чи дитина, сім’я насправді потребують допомоги, соціального супроводу; • чи є необхідність негайних дій; • основні проблеми розвитку дитини, здатності батьків реагувати на них та інші фактори, що негативно впли- вають на дитину; • які послуги необхідно надати клієнтам; • чи доцільно проводити комплексну оцінку потреб дітини та її сім’ї. Взаємодія різних факторів у житті клієнта (потреби, здат- ність оточення відповідно задовольняти ці потреби, вплив родини та довкілля на розвиток особистості тощо) потребує уважного дослідження, оскільки не завжди є прямою і відкри- тою. Саме тому необхідно: • з відповідальністю і точністю проводити збір інформа- ції та її запис; • перевіряти інформацію і обговорювати її з клієнтом; • чітко фіксувати розбіжності в поглядах щодо інформації і її важливості тощо. Наявність такої інформації сприятиме більш чіткому розумін- ню потреб клієнта, його життєвої ситуації і подальшому пла- нуванню індивідуальної роботи з ним. Результатом початкової оцінки може бути: • завершення роботи з клієнтом (якщо зміст його звер- нення не відповідає критеріям діяльності служби); • переадресація в іншу службу/організацію; • термінове реагування на звернення і відкриття випад- ку (якщо, наприклад, є загроза життю дитини); • ініціювання проведення комплексної оцінки (тобто рішення щодо відкриття випадку, здійснення соціаль- ного супроводу тощо). З досвіду Великобританії та Ірландії: початкова оцінка ма тривати не більше 7 робочих днів. Залежно від обста- вин (передусім, тих, що потребують термінового реагуван- ня) вона може проводитися й у значно коротший термін – упродовж дня. Під час початкової оцінки соціальний працівник уважно вислуховує клієнта. Якщо людині потрібна лише порада, соціальний працівник надає відповідні рекомендації, що при- водить до успішного завершення взаємин із клієнтом. Якщо клієнт потребує лише переадресації, соціальний пра- цівник допомагає йому усвідомити проблему і спрямовує (скеровує) до іншої служби, організації, фахівця. Для цього соціальний працівник і клієнт спільно визначають, куди краще звернутися. У ході початкової оцінки потреб клієнта може з’ясуватися, що він уже на цьому етапі потребує представлення його інте- ресів. У такому разі соціальний працівник може виступити для клієнта у ролі посередника між іншими організаціями, установами, надавачами послуг. З метою сприяння клієнтові у зборі певної інформації йому доведеться провести перего- вори з відповідними інстанціями, службами чи конкретними особами. У деяких випадках соціальні працівники самі домов- ляються про прийом людини в іншій установі, допомагають у налагодженні першого контакту, готують супроводжуваль- ний лист. Для переадресації знадобиться: карта соціальної мережі (або база даних) – перелік організацій, що діють на території району чи міста, із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові конкретних осіб, до яких можна звернутися за інформаці戠ю, допомогою чи залучити їх до роботи у складі мультидисциплінарної команди, що проводити- ме комплексну оцінку. Щоб полегшити процедуру звернення до іншої інстанції, соці- альний працівник може: • надати клієнтові повну письмову інформацію (назву, адресу, телефон установи, до якої краще звернутися; вказати ім’я спеціаліста, його посаду); пояснити, як туди дістатися (краще запропонувати план-карту); • домовитися про візит клієнта; • якщо проблема складна або клієнт нездатний її викласти, – записати її стисло. За проханням клієнта і потребою можна провести поведінко- ву репетицію (що і яким чином зробити). Слід уникати фаль- шивих обіцянок щодо дій і можливостей іншого спеціаліста. Невиправдані очікування можуть розчарувати клієнта. Доцільно попросити клієнта поінформувати соціального пра- цівника про результати відвідування спеціаліста, до якого він був переадресований, або самому соціальному працівни- кові з часом зателефонувати у відповідну організацію і дізна- тися про послуги, надані клієнтові [7, c. 148]. За потребою соціальний працівник, який здійснює початко- ву оцінку, може залучити фахівців інших установ, організацій до збору первинної інформації; проконсультуватися із керівни- ком підрозділу / супервізором щодо подальших дій тощо. Обо- в’язковою умовою початкової оцінки є її документування: за- повнення відповідних форм, ведення журналу звернень тощо. Виявлення під час початкової оцінки порушень чи відхи- лень у будь-якій із сфер і потреб людини, необхідних для її гармонійного розвитку, є сигналом соціальному працівни- кові ініціювати проведення комплексної оцінки та надання клієнту необхідних соціальних послуг. Прикладами таких фактів можуть бути: • дитина виявляє ознаки девіантної поведінки; • батьки нездатні повною мірою забезпечувати деякі аспекти здоров’я та розвитку дитини; • дитина нерегулярно відвідує школу; • прийняті правила виховання в сім’ї непослідовні, але розвиток і стан дитини не погіршується тощо. Саме комплексна оцінка створює реальну можливість роз- робити стратегію втручання в існуючу ситуацію з метою за- безпечення найкращих інтересів клієнта. Вона спрямована на глибше вивчення усіх аспектів потреб дитини та спромож- ності її батьків/опікунів відповідно реагувати на ці потреби через призму ресурсів родини як мікросередовища та грома- ди як мезосередовища. Змістом комплексної оцінки є деталь- ний аналіз індивідуальних потреб клієнта, потенціалу його найближчого оточення, можливостей громади, суспільства змінити стан справ на краще
| |
|
|
|
| Просмотров: 7743 | Рейтинг: 4.0/3 | |