Організація взаємодії у профконсультації. Основні етапи

Встановлення контакту. Встановлення психологічного контакту між консультантом і клієнтом є першою і головною умовою взаємодії, тому що "ніякі позитивні зміни в особистості не можуть відбутися поза стосунками" (К.Роджерс,1991). Перша зустріч клієнта і консультанта — найвизначніший крок у формування цієї системи стосунків. Збалансованість і узгодженість їх дій визначають ефективність бесіди.

Передусім треба створити атмосферу взаємної довіри. Важливу роль відіграє уміння консультанта виявити свою повагу до старшокласника, чуйність і уважне ставлення до нього, готовність надати допомогу та підтримку. Для цього бажано, щоб консультант перебував у врівноваженому психологічному стані, був в гарній "формі”, своєчасно приділяв увагу власним психологічним проблемам.

Встановленню психологічного контакту також сприяє вміння консультанта помічати і правильно інтерпретувати деталі поведінки клієнта, які "сигналізують" про його психологічний стан та індивідуальні властивості. Жести та міміка, характерні інтонації, особливості поведінки, оформлення зовнішності — все це надає консультанту багатосторонню інформацію про настрій клієнта, його самооцінку, самосприймання, можливі проблеми та допомагає настроїтися на роботу з ним.

Зустріч клієнта і консультанта та встановлення контакту між ними також передбачає певний розподіл функцій. Важливо з першої зустрічі пояснити учневі, що саме він виступає активним учасником процесу професійної консультації, і саме від нього залежатиме зміст і напрям бесіди. Якщо клієнт був приведений або направлений на консультацію, а не прийшов за власним бажанням, його активність, ймовірно, буде мінімальною. Для того, щоб активізувати інтерес старшокласника до профконсультації, психолог має з`ясувати, чого той сам чекає від їхньої зустрічі, допомагає йому самостійно сформулювати проблему, яку він хотів би розв‘язати.

Формулювання проблеми. Викладання старшокласником змісту його проблеми – центральний момент в профконсультаційному процесі, від якого будуть залежати напрям та характер бесіди. На цьому етапі клієнт, як правило, пояснює консультанту причину, через яку він вирішив звернутися до профконсультанта, розкриває суть проблеми, з якою він зіткнувся у професійному самовизначенні,  намагається сформулювати її якнайточніше, висловлює свої очікування щодо профконсультації і профконсультанта.

Консультант виконує такі завдання:

Уважно слухає клієнта щоб визначити  причину звернення його до консультації. Консультант має з’ясувати у чому клієнт вбачає свою проблему, чого він чекає від консультанта. Психолог відзначає для себе "ключові" моменти у розповіді учня і намагається з’ясувати:

- що для клієнта має найбільше значення в його розповіді (виходячи, наприклад, з його емоційних реакцій);

- що він акцентує в своїй розповіді і чому ;

- які елементи проблемної профорієнтаційної ситуації найменш проявлені (відсутні важливі деталі, їх учень намагається свідомо або несвідомо обійти. Через це неможливо відтворити повну картину проблемної ситуації).

У подальшій роботі з клієнтом ці спостереження можуть виявитися дуже корисними. На їх основі у консультанта виникають здогадки і гіпотези щодо джерел проблеми клієнта. На цьому етапі взаємодії консультант також допомагає старшокласнику:

- найточніше сформулювати проблеми, які його найбільше хвилюють;

- визначити головну, суб‘єктивно найважливішу проблему (перевірити свої здібності, розібратися в своїх інтересах, обговорити перспективи різних варіантів вибору, прояснити об’єктивні та суб’єктивні причини вагань та сумнівів).

Консультант задає учневі додаткові запитання, щоб з‘ясувати суттєві аспекти його психологічної і профорієнтаційної  ситуації, звертає увагу клієнта на важливі фактори, які можуть впливати на пошук методів розв‘язання проблеми (позиція батьків, інтереси та потреби, спрямування, найближча мета, побоювання).

Таким чином, на цьому етапі, профконсультант допомагає клієнту виявити "вихідну проблему", яка не завжди очевидна на початку бесіди. Перспективнішим, на нашу думку, є підхід до класифікації профконсультаційних ситуацій з суто психологічної точки зору, так, щоб завдяки цьому охопити якомога більше різноманітних випадків.

Класифікація профконсультаційних ситуацій має виходити із структури процесу професійного самовизначення, що виявляється в психологічному змісті проблем, з якими учні звертаються до профконсультанта. Головні аспекти професійного самовизначення: проблема самореалізації і виявлення "реалізаційної спрямованості” особистості, проблема вибору і прийняття важливих рішень, а також, проблеми адаптації і узгодження об’єктивних і суб‘єктивних аспектів індивідуальної профорієнтаційної ситуації.

Отже, розглянемо типи профконсультаційних ситуацій, що пов‘язані з проблемою професійного самовизначення. 1. Старшокласнику важко визначитися і обрати напрям майбутньої діяльності. Він недостатньо усвідомлює психологічний зміст власної профорієнтаційної проблеми та причини труднощів, які виникли у нього у зв‘язку з професійним самовизначенням. Він відчуває себе невпевнено, його хвилює ця нез‘ясованість. Йому, можливо, не вистачає необхідної інформації, або важко вирішити що для нього найважливіше і з яких причин. 2. Сфери діяльності, а можливо декілька професій вже розглядалися учнем самостійно. Він має певні інтереси і певне уявлення щодо своїх здібностей. Він хоче прийняти рішення та зробити вибір, але не знає, як саме це зробити. Суперечливі переживання можуть стосуватися самого факту вибору, ставлення до різних видів діяльності або можливих наслідків прийнятого рішення. 3. Старшокласник майже обрав сферу  майбутньої діяльності або професію, але у нього залишилися сумніви. Він недостатньо уявляє собі ситуацію, в якій він має реалізувати свої плани. Він хоче перевірити правильність свого рішення або з’ясувати  причини своїх помилок.

Після того, як клієнт виклав суть проблеми та ясно її сформулював, консультант повинен переконатися, що він його вірно зрозумів. Він може викласти зміст проблеми клієнта, розставити акценти, переформулювати проблему. Після цього консультація переходить до наступної фази — розгляду проблеми та пошуку рішень.

На етапі розгляду проблеми консультант повинен:

-  висловити своє розуміння проблеми клієнта (що допоможе запобігти непорозуміння, точніше сформулювати  суть проблеми);

- звертати увагу клієнта на важливі, з його точки зору, аспекти профорієнтаційної ситуації, обговорити з ним головні проблемні моменти (це сприяє систематизації аспектів проблемної ситуації у свідомості клієнта, допомагає йому визначити головну, на даний момент, проблему);

- допомогти клієнту побачити ситуацію більш цілісно або подивитися на неї по-іншому (усвідомити додаткові факти, знайти їм пояснення).

Нерідко в профконсультації трапляються ситуації першого типу, коли клієнту потрібно виявити основний напрям подальшої самореалізації, а для цього – розібратися у собі, у своїх переживаннях, думках, мотивах, інтересах, стосунках. Іноді у таких випадках старшокласнику важко сформулювати проблему, особливо, якщо він не має досвіду самоаналізу.

Робота з таким випадком пред`являє досить високі вимоги до профконсультанта, оскільки тут необхідно не тільки вміння якісно і уважно проводити психодіагностичне обстеження, але й мати певний професійний і життєвий досвід, розвинуте психологічне чуття, щоб правильно зрозуміти клієнта і відчути, яка саме допомога йому потрібна.

Розглянемо список типових ситуацій і проблем, що найчастіше "пропонують" учні у зв‘язку з проблемою професійного самовизначення.

До профконсультаційних ситуацій першого типу відносяться такі, що характеризуються найменшою з'ясовністю. Певні психологічні причини ускладнюють процес індивідуальної самореалізації, визначення його напряму. Наведемо декілька профконсультаційних ситуацій, які можна віднести до першого типу.

1. Відчуття розгубленості і безпорадності, відсутність ясних уявлень про підходящі сфери діяльності, про свої нахили, про свої здібності. Причиною таких складнощів може бути авторитарне виховання в сім’ї, несформованість навичок самостійних рішень, знижена самооцінка.

2. Сумніви можуть бути пов‘язані з недостатньою усвідомленістю своїх провідних інтересів, потреб і цінностей. Можливо, що людина не має досвіду самоаналізу, не звикла звертатися до внутрішніх критеріїв оцінки, або такі критерії ще не сформовані. Консультант у бесіді повинен прояснити  спрямування клієнта, його актуальні потреби, з’ясувати чого той взагалі прагне. Важливо, також, прояснити позицію батьків, їх роль і участь у прийнятті учнем важливих рішень. Тут може допомогти детальне обговорення з юнаком його інтересів до різних сфер знання і діяльностей, його ставлення до різних життєвих ситуацій і подій його життя, його ставлення до ситуації професійного вибору. У даному випадку непрямі запитання і проективні методи можуть дати корисну інформацію як консультанту, так і самому учню, прояснити недостатньо усвідомлені цінності, нахили і потреби.

Пасивність, відсутність зацікавленості,  негативне ставлення до консультації, замкненість.

Як правило, у таких випадках треба відокремити проблему ставлення клієнта до профконсультації (профконсультанта) і проблему ставлення до професійного вибору. Якщо учня привели на консультацію батьки проти його бажання, можливо, що консультант має працювати скоріш з батьками. Можна спробувати зацікавити клієнта з точки зору користі, яку може дати йому профконсультація (самопізнання, інформація про професії).

Може виявитися, що професійна діяльність не виступає для старшокласника важливою сферою життя. Він лише хотів би знайти оптимальну  професійну "нішу", що відповідала б його найбільш розвиненим здібностям, і де б він міг спокійно існувати.

Пасивність і відсутність зацікавленості можуть мати і інші причини: знижений рівень активності через перевтому, або негативний емоційний стан, висока емоційна значущість інших проблем (самоставлення,  емоційні стосунки, сімейна ситуація). Важливо виявити психологічні причини професійної невизначеності і допомогти учневі конструктивно підійти до розв’язання проблеми в його конкретній життєвій ситуації.

Інтенсивне відчуття тривоги у зв`язку з невизначеністю майбутнього, страх перед майбутнім.

Клієнт, вірогідно, не готовий до вибору професії і має труднощі у здійсненні самостійних кроків. Нерідко він переживає також відчуття безнадійності, втоми, невпевненості, нереалізованості. На відміну від попереднього випадку, де клієнт, на перший погляд, байдужій до свого майбутнього, тут емоційна реакція на труднощі у професійному самовизначенні занадто інтенсивна. Це ускладнює адекватне розв'язання проблеми, виявлення основних її чинників. Так, наприклад, неусвідомлені аспекти у самоставленні і самооцінці можуть вступати у суперечність з більш чи менш стійкими стереотипами поведінки, що формувалися у певних умовах і, стають неадекватними у нових обставинах.  Уявлення про свої можливості можуть суперечити переконанням щодо своїх зобов`язань перед іншими людьми. Нерідко виявляється, що здатність особистості відчувати і розуміти саму себе блокована внаслідок психологічної травмованості. Це нерідко призводить до почуття розгубленості, або навіть байдужості перед вибором. Такі випадки потребують систематичної роботи, цілої серії спеціально спрямованих профконсультаційних бесід, які мають на меті психологічно підготувати клієнта до самостійного професійного самовизначення.

До профконсультаційних ситуацій другого типу можна віднести такі, що пов‘язані з проблемою вибору. Випадок, коли учню необхідна допомога у прийнятті певного рішення щодо вибору однієї з декількох професій, які його цікавлять, теж нерідко трапляється в профконсультації. У такій ситуації важливо з'ясувати характер труднощів, що виникли у старшокласника і прояснити, яка попередня робота була ним зроблена, які варіанти вибору він має.

Клієнта може непокоїти те, що маючи розмаїття інтересів та захоплень, він все ж не може виявити серед них головного, обрати "свою справу".

У даному випадку, можливо, недостатньою була попередня робота клієнта, спрямована на узагальнення та диференціацію власних інтересів. Тут може допомогти додатковий аналіз інтересів учня, виявлення його цінностей і потреб, що знаходяться в основі тих або інших інтелектуальних та практичних інтересів. Ефективним може бути виявлення і обговорення спільних рис, притаманних різним професіям, а також проектування найбільш виразних інтересів старшокласника на сфери професійних діяльностей.

Якщо учневі складно раціоналізувати причини віддання переваги тим або іншім професійним виборам, варто скористатися допоміжними методами, що допоможуть виявити емоційні, неусвідомлені особистісні ставлення (проективні малюнки: "автопортрет", "я і професія", "образ професії"). Нерідко клієнт відчуває тривогу у зв‘язку з необхідністю вибору, побоювання зупинитися на чомусь і, таким чином, позбавити себе інших можливостей.

Страх припустити помилку нерідко пов'язаний із сприйманням вибору, як обмеження. Тут має сенс обговорити із старшокласником багатоплановість професійної освіти і різноманітні можливості подальшої професійної спеціалізації і додаткового навчання. Можна запропонувати клієнту самостійно скласти схематичний "план-проект" майбутнього професійного розвитку, виявити у ньому позиції, "відкриті" для розширення можливостей подальших виборів.

Проблема може полягати у тому, що учневі важко обрати один з декількох варіантів, які його однаково цікавлять. Невпевненість може бути пов’язана з існуванням неусвідомлених суперечливих мотивів. Тому важливо виявити значущі суб'єктивні критерії вибору, а також зміст можливого мотиваційного конфлікту. Може виявитися, що для кожного, з переглянутих варіантів вибору критерії були різні. Критерії, що визначають вибір клієнта, зумовлені його потребами, індивідуальними якостями і глибинними смислами. Деякі з них він здатний сформулювати, а деякі фактори, що визначають його вибір, можуть не усвідомлюватися учнем, але вони впливають на процес прийняття рішення.

Нарешті, у третьому випадку клієнт може звернутися до консультанта з метою визначити і обрати можливі способи і засоби реалізації своїх планів, впевнитися в правильності свого рішення.

Невпевненість у своїх здібностях, у тому, чи відповідають вони обраному напряму професійної діяльності може ускладнювати процес професійного самовизначення. Проблема може приховуватися у неадекватності самооцінки, пов‘язана з неповним, або хибним образом "Я”. Інша причина може полягати у невірному уявленні щодо професій та їх вимог. Тут буде доцільним провести психодіагностичне обстеження, а також виявити у бесіді причини невпевненості з метою корекції негативного ставлення клієнта до себе і підвищення його самооцінки. Старшокласника може також хвилювати, чи буде майбутня діяльність задовольняти його потреби. Отже, необхідно, надати клієнтові додаткову і якомога детальнішу інформацію про професії, що знаходяться у сфері його інтересів.

Учень може чекати від профконсультанта підтверджень і схвалення прийнятих рішень, або, підсвідомо, аргументів проти. Це типово для ситуацій, коли рішення не було цілком самостійним, було нав'язано батьками або вчителями. За нашаруваннями засвоєних і інтеріоризованих  клієнтом зовнішніх оцінок і порад консультант повинен виявити його власні ставлення, його точку зору. Тут може несподівано виявитися, що ситуація відноситься до першого або другого типу.

Причина хвилювань може полягати в невдачах, з якими учень зіткнувся, здійснюючи перші кроки в обраному напрямі. У даному випадку, актуальна проблема – координація внутрішнього і зовнішнього, своїх можливостей і об’єктивних обставин, здібностей і реальних вимог професії, своїх прагнень і прийнятних способів їх реалізації у конкретній ситуації.

У процесі обговорення і розв’язання проблемних ситуацій консультант допомагає старшокласнику зрозуміти причини сумнівів, розкрити джерела невпевненості, звертає увагу на відчуття, які він переживає відносно прийнятих рішень. Рішення не обов'язково буде остаточним, іноді учень може визнати за необхідне відкласти на деякий час розгляд проблеми. Важливо, щоб консультант добре відчував, що потрібно клієнту, не спонукав його прискорити процес пошуку, не підштовхував його до рішень, які на даний момент, передчасні.

Підведення підсумків консультації. По закінченні профконсультації часто корисно разом з учнем підвести підсумок спільної роботи. Бажано ще раз коротко переглянути :

- які проблеми обговорювалися у бесіді, який результат,  з точки зору учня, має бесіда. Чи вдалося йому розв'язати проблеми? які зміни трапилися в результаті бесіди у ставленні старшокласника до проблем, що обговорювалися, у сприйманні себе, що нового він узнав про професії і про себе? що робити далі, чи з’явилися будь-які конкретні плани, чи змінилися плани попередні?

Це дозволяє клієнту і консультанту побачити нові перспективи у профконсультаційній ситуації. Консультант також має можливість оцінити результати роботи, визначити власні помилки.

Результатом профконсультаційної бесіди може стати прийняття учнем самостійного рішення, підвищення рівня з’ясовності щодо проблемної ситуації і готовності зробити вибір, деяка зміна його уявлень про себе, покращання саморозуміння, підвищення  самооцінки і впевненості у собі.

Інколи консультанту може здатися, що він краще знає, що потрібно клієнту, ніж сам клієнт. Таке переконання може спонукати його до зайвих і наполегливих порад, до спроби переконати клієнта, підштовхнути його до "більш правильного", як йому здається, висновку, рішення або поведінки. Поради і рекомендації консультанта не повинні суперечити потребам клієнта і мають враховувати його можливості. Наприклад, обговорюючи особистісні якості старшокласника і його характерологічні риси, консультант повинен правильно оцінити, яку саме психологічну інформацію про себе той здатний правильно сприйняти, усвідомити та використати. Здібності, що виявлені в результаті психодіагностичного обстеження, як правило, різнобічні і різноманітні. Важливо щоб учень сам вирішив, на які з них слід спиратися як на головні, які в собі розвинути, а які для нього другорядні. Рекомендації консультанта не повинні мати характер вказівок, остаточних висновків, прямих порад. Бажано, щоб вони відповідали запитам клієнта і щоб їх не було дуже багато.