Основні принципи проведення клієнто-орієнтованої профконсультаційної бесіди

Профконсультаційна бесіда може бути розглянута з точки зору основних правил, закономірностей її організації, а також, з точки зору загального підходу  до її цілісного сприймання. Хоча істотну роль відіграє засвоєння профконсультантом різних технік і прийомів, першочергове значення має основна "ідея", якою він керується у своїй роботі. Вона відбивається у його підході, переконаннях, в тому, як він сприймає клієнта і консультаційну ситуацію, які цілі ставить в своїй діяльності, який смисл вкладає в неї. У безпосередньому контакті консультанта і клієнта проблеми конкретної особистості не можуть бути вирішені на теоретичному рівні. Конкретність проблеми у профконсультації завжди виступає на перший план порівняно з будь-якими узагальненнями, але концептуальний підхід психолога-консультанта до проблем психології особи та її розвитку, його розуміння суті процесів особистісного, життєвого, професійного самовизначення людини, особисте ставлення до людей і до себе самого будуть виконувати основну роль у практичній роботі з людьми, передусім, для самого психолога, і зумовлювати ефективність допомоги, яку він здатний надати іншим.

Отже, життєві і професійні установки консультанта, які виходять "за межи" його професійної діяльності, істотно впливають на неї. Як правило, консультант надає перевагу і використовує на практиці ті технічні прийоми і методики, які відповідають його підходу, світогляду,  загальній ідеї.

Цілісність, врівноваженість та адекватність консультанта  у стосунках з клієнтом означає що у взаємодії він відвертий і щирий (К.Роджерс), завжди залишається самим собою, цілісною особистістю, а не виконує певну роль. Для юнацького віку характерні загострена чутливість до нещирості і фальші, категоричність суджень, максималізм. Очевидно, що в психологічній взаємодії яка відбувається у профконсультації, учень відчує душевний стан консультанта, його ставлення до себе і, залежно від цього, або виявить довіру і розкриється перед психологом, або замкнеться у собі.

Типовими помилками профконсультантів-початківців нерідко бувають надмірна активність і говірливість, намагання відповісти на всі питання клієнта, схильність до зайвих рекомендацій. Профконсультантові може здаватися, що сама ситуація консультації і виконувана роль ставлять його в певні рамки і чинять "тиск", вимагаючи "все знати" і завжди мати відповідь на будь-яке запитання. Причина найчастіше полягає у побоюванні консультанта мати вигляд некомпетентного спеціаліста, в намаганні уникнути ситуації невизначеності. Усупереч очікуванням профконсультанта така поведінка не викликає у старшокласника довіри і не призводить враження високого професіоналізму і обізнаності. Профконсультант часто, особливо на початку своєї діяльності, намагається уникнути ситуацій невизначеності, що найчастіше є певною формою психологічного "захисту" від почуття дискомфорту і невпевненості у собі, які виникають у нього під час консультації, коли ситуація йому незрозуміла. Найчастіше засобами такого "захисту" є опора, головним чином, на отримані з літератури теоретичні знання, занадто активне і не завжди творче використання досвіду минулих консультацій, а також, перевантаженість профконсультації тестами і опитувальниками, зловживання інтерпретаціями результатів тестування. Внаслідок цього, консультант виходить із того, що теоретично більш вірогідно і запропоновано робити в тих або інших випадках. Це дозволяє йому відчути "ґрунт під ногами" та скласти стереотипний алгоритм дій, але разом з тим, формалізує стосунки з клієнтом, руйнує психологічний контакт. 

Перше і головне завдання консультанта – уважно вислухати клієнта. Нажаль, у психологічній літературі з питань профконсультації цьому аспекту не приділяться належної уваги. В джерелах, присвячених проблемам психотерапії і психологічного консультування часто використовується термін "активне слухання". Активне слухання (або "глибинне слухання") є слуханням уважним, але не напруженим. Активність консультанта має внутрішній характер, а його глибинність полягає в умінні проживати зміст консультаційної ситуації.

Друга важлива умова, що забезпечує адекватну взаємодію у бесіді — емпатійне розуміння клієнта консультантом. Професійна консультація спрямована на надання допомоги старшокласникам у вирішенні життєво важливого питання. Людина намагається визначити своє призначення, обрати напрям майбутньої діяльності. Цей вибір залежить від її потреб, цілей, переконань, які вона має усвідомити, оцінити, проаналізувати для прийняття вірного рішення. Вміння консультанта слухати і чути, відчувати і розуміти відіграє тут найважливішу роль. Відтінки почуттів, характер емоційних реакцій та їх інтенсивність, інтуїтивні здогадки являють собою той "тонкий інструментарій", яким "користується" психолог-практик.

Третьою важливою настановою консультанта є позитивне, неоцінююче ставлення до клієнта, його безумовне прийняття і повага до нього. Позитивне,  неоцінююче ставлення, і безумовне прийняття клієнта забезпечують необхідний "життєвий простір" для його вільного самопрояву, і дозволяють консультанту краще відчути і зрозуміти його проблеми, відкинувши упередження і "штампи" сприймання.

Юнаки та дівчата, на порозі самостійного життя, в період активного формування власних поглядів, прагнуть незалежності. Намагання профконсультанта впливати, змінювати клієнта, робити його "більш правильним", нав`язувати "необхідні" рекомендації і рішення, можуть привести до руйнування психологічного контакту.

Профконсультант має пам`ятати, що для клієнта він є авторитетною особою, і йому іноді важко протистояти "натискові" спеціаліста. Адже, клієнтами профконсультації є учні та випускники шкіл. Тут суттєвими виявляються не тільки відмінності в статусах і рівнях компетентності, але й різниця у віці. Профконсультант опиняється перед досить складною дилемою тому, що має справу з особистістю, яка знаходячись у процесі активних пошуків свого "Я", сенсу свого існування, стилю і ціннісних основ у взаємодіях із світом. Старшокласник може мати потребу у певних порадах і відчувати "внутрішній запит" щодо відповідей на життєво важливі питання. Саме у цей період особистість найбільш "відкрита" для певних впливів і, сприймаючи консультанта як авторитетну особу, легко може потрапити під його вплив і навіть, у психологічну залежність, якщо консультант не дуже добре відчуває межи допустимого вторгнення в особисте життя клієнта. Дотримання консультантом "правила мінімального втручання" полягає у тому, що поради, які надаються учневі, мають бути зведені до мінімуму. Консультант повинен відчути, чого саме потребує клієнт у даній ситуації, яку інформацію він може сприйняти, а яка інформація буде для нього несвоєчасною, зайвою або другорядною. Дотримуючись у профконсультаційній бесіді "правила мінімального втручання" профконсультант спирається на почуття відповідальності обох її учасників: клієнта — за свої рішення, консультанта — за наслідки своїх висловлювань.