| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Особистісні моральні якості соціального працівника
|
|
|
собистісні моральні якості соціального працівника: • чесність (якщо з огляду на об’єктивні причини соціаль- ний працівник не впевнений у позитивному кінцевому результаті, він повинен попередити про це клієнта, щоб у подальшому не викликати нарікань з його боку); • совість (як моральна відповідальність за свою пове– дінку, вчинки, що виконує функцію регулятора як у професійному плані так, і в особистих вчинках: своє– рідна пересторога від формального підходу до профе- сійних дій); • об’єктивність соціального працівника полягає у без– емоційному ставленні до клієнта та його індивідуаль- них якостей; • справедливість (оцінка діяльності колег має враховувати об’єктивні та суб’єктивні фактори і ні в якому разі не пере- більшувати або применшувати заслуги й недоліки колег); • тактовність (уміння соціального працівника додержу- ватись міри, визначених моральних норм, врахувати обставини, наслідки своїх вчинків тощо); • уважність і спостережливість (ці якості дають змогу враховувати найменші зміни у настрої, самопочутті клі- єнта, що значною мірою позитивно вплине на подаль- шу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій); • терпимість (прийняття клієнта таким, яким він є: з його інтересами, нахилами, сильними та слабкими сторонами, певним способом життя); • витримка і стриманість (уміння розважливо реагу– вати на подібні емоційні прояви з метою надання клі– єнту ефективної допомоги); • любов до людей (спілкуючись із клієнтом, соціальний працівник мусить розгледіти у нього позитивні якості, на– магатися змінити думку клієнта про самого себе і таким чином сприяти позитивній трансформації особистості); Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності • самокритичність (уміння аналізувати власні вчинки, професійну діяльність, бачити помилки та шляхи їх подолання допомагає соціальному працівникові само- вдосконалюватись у своїй професійній діяльності); • терпіння (уміння коригувати свої негативні емоції та почуття, спрямувавши їх у конструктивне русло з ме- тою позитивної мотивації на подальшу співпрацю); • комунікабельність (спілкуючись із клієнтом, соціаль- ний працівник має змогу дізнатися про його проблеми, очікування та надії; • завдяки спілкуванню можна виробити план спільних дій, вчасно скоригувати можливі шляхи роз’язання проблеми, спрогнозувати очікувані результати); • оптимізм (джерело впевненості у соціальній справед- ливості, здатності людини до постійного саморозвитку і самовдосконалення); • сила волі (свідома вольова спрямованість на виконан- ня об’єктивно необхідних дій, здатність адекватно оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логічного завершення); • емпатія (здатність соціального працівника розуміти свого клієнта і співчувати йому, дивитись на ситуацію його очима); • прагнення до самовдосконалення (постійне бажання до професійного зростання, вдосконалення практич– них умінь і навичок, здобуття нових теоретичних знань, духовного та морального розвитку); • творче мислення (соціальна робота не має цілком одна- кових ситуацій та ідентичних випадків, кожне звернен- ня – це унікальний випадок) [6, с. 84-93]. Виходячи з положень Етичного кодексу спеціалістів із соці– альної роботи України, можна визначити такі норми етичної поведінки соціального працівника, наприклад, з сім’єю, що опинилася в життєвій скруті: • завжди пам’ятати про інтереси сім’ї в цілому і окремих її членів, зберігати цілісність родини; • захищати права сім’ї та її членів, надавати необхідну Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності підтримку й допомогу, сприяти розвитку сім’ї та її стабілізації; • спонукати сім’ю до самостійного і спільного ухвалення рішень; • сприяти благу сім’ї; • запобігати нерівності, дискримінації, негуманності дій у сім’ї та щодо неї, боротися з ними, постаючи захисником сім’ї; • пам’ятати про максимальний соціальний результат у роботі, справедливий розподіл зиску і витрат при збереженні пріоритету інтересів дитини у важких ситуаціях; • спонукати сім’ю та її членів до самовизначення (а не бути для неї «спонсором»), активізувати і стимулювати її потенціал; • зберігати професійні межі при виявленні почуттів та емоцій, виявляти емпатію в розв’язанні проблем сім’ї; • бути доброзичливим, уважним у роботі, вміти вислухо- вувати, передавати інформацію, здійснювати вплив на сім’ю в цілому та на окремих її членів; • враховувати структуру сім’ї, розподіл влади, гендерні, вікові, індивідуальні особливості членів сім’ї; • будувати стосунки з сім’єю на основі діалогу; • дотримуватись ідей рівності у роботі з сім’єю, захищати рівноправність жінок і чоловіків у сім’ї; • не обманювати, бути чесним; • ставити службовий обов’язок над усе, бути відданим своїй професії; • бути зразком етичної поведінки, носієм високих моральних якостей; • виявляти довіру до сім’ї, водночас враховувати всі позиції, погляди, думки; • вміти не піддаватися впливам, залишатися об’єктивним, діючи в межах своєї компетентності; • не давати обіцянок від імені інших працівників; • виходити з позиції милосердя, виконуючи різні ролі; • виконувати свої обов’язки якнайкраще; • прагнути до самовдосконалення, підвищення своєї професійної майстерності; Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності • нести персональну відповідальність за свої дії; • інформувати сім’ю про мету, зміст, методи, засоби, ре- зультати своїх досліджень, здійснювати їх за згодою сім’ї; • не брати платню за дії, які є функціональними обов’язками; • зберігати і захищати гідність, честь і права своїх колег; • мати бадьорий настрій, уміти зацікавлювати перспек- тивами, переконувати; • нагадувати сім’ї про її можливості, потенціал, а не про її недоліки; • працювати з опорою на позитивне в сім’ї та в людині; • схвалювати і попереджати, застосовувати якомога менше осуду і критики, переконувати, а не забороняти; • активно співпрацювати з іншими особами, організація- ми, від яких залежить добробут сім’ї. Відповідно до зазначеного, соціальна робота базується на засадах: конфіденційності; індивідуального підходу до кожної сім’ї та кожного її члена з урахуванням їхніх потреб та особливостей; важливості відновлення та розвитку сімей- них зв’язків; урахування результатів наукових досліджень, досвіду та кращої практики соціального супроводу сімей, що перебувають у життєвій скруті; системності, комплекс– ності, безоплатності соціальних послуг; постійному підвищен– ні професійної компетентності соціальних працівників тощо. На етичних нормах та принципах базуються переконання соціального працівника. Переконання – це тверда, міцно уста- лена думка про що-небудь, погляд на щось. У Великому тлу– мачному словнику української мови під редакцією В. Т. Бусе- ла це поняття визначається як «система, сукупність поглядів, світогляд». Переконання соціального працівника формуються на основі особистих моральних якостей і життєвого досві- ду, досвіду і знань попередніх поколінь, етичних принципів, цінностей, стандартів соціальної роботи, наукових досягнень, практики дії нормативно-правових актів. Наприклад, вислів «сім’я – найкраще середовище для вихован- ня дитини» фактично є аксіомою для кожного пересічного гро- Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності мадянина. Коли ж мова йде про сім’ю, яка перебуває у складних життєвих обставинах, то переважає інша думка: «кра- ще інтернат, ніж така сім’я». Проте опитування вихо- ванців інтернатних закладів свідчать, що більшість ді- тей, незважаючи на всі негаразди їхнього перебування в біологічній сім’ї, мріють і бажають жити з рідними батьками. Такі переконання значної частини українських громадян зумов– лені тривалим досвідом інституалізації дітей із проблемних сімей, нерозвинутою системою соціальних послуг для них, браком сімейних форм виховання дітей-сиріт, недосконалим законодавчо–нормативним забезпеченням превентивної ро– боти із сім’ями. Соціальний працівник, який дотримується переконання «ін- тернат – краще, ніж такі батьки», не зможе надати ефективну, результативну допомогу сім’ї, зберегти залишки домашнього тепла, а потім і відновити сімейне благополуччя, покращити умови виховання дитини. Переконання у професійній діяль- ності соціального працівника є не менш важливими, ніж «клят– ва Гіппократа» в діяльності медичного працівника [14]. Тому людина, яка планує обрати чи вже обрала професію соціального працівника, повинна відверто звірити свої етич- ні принципи з етичними принципами соціального працівни- ка, дати відповідь на запитання, чи готова вона діяти відпо- відно, наприклад, до визначених переконань: у сім’ї завжди є позитивні резерви; кожна сім’я має право на допомогу; сім’я має можливість вибору виду потрібної їй допомоги; робота соціального працівника спрямована на захист дитини, збере- ження сімейного благополуччя; ніякі обставини не можуть стати причиною жорстокого поводження з дитиною; кожна дитина має право на свій дім і своїх батьків; розвиток дитини в домашніх умовах є найкращим; дитина потребує стабільнос– ті стосунків; робота з сім’єю по можливості має здійснюва– тись у домашніх умовах; роботу з сім’єю слід розпочинати, коли повністю впевнений, що знаєш її достеменно; не можна формувати негативне ставлення дітей до батьків; вилучати дитину із сім’ї можна тільки тоді, коли до сім’ї застосовані всі інші можливі профілактичні методи роботи; вилучена Характеристика соціальної роботи як професійної діяльності із сім’ї дитина має можливість підтримувати контакти з біологічними батьками (якщо ці контакти не загрожують її життю і здоров’ю), має право бути повернутою до біоло– гічної сім’ї, родичів, бути усиновленою чи виховуватися у прийомній сім’ї тощо [14]. | |
|
|
|
| Просмотров: 4310 | Рейтинг: 2.0/1 | |