| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИТУЛКУ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ (НА ПРИКЛАДІ МИКОЛАЇВСЬКОГО ПРИТУЛКУ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ)
|
|
|
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРИТУЛКУ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ (НА ПРИКЛАДІ МИКОЛАЇВСЬКОГО ПРИТУЛКУ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ) Проблема безпритульності неповнолітніх та соціально-педагогічної про- філактики цього явища – одна з центральних у соціальній педагогіці. Підтвер- дженням цього є численні роботи сучасних педагогів та соціологів Л.М. Ар- тюшкіної, Т.Ю. Зайцевської, А.Г. Зінченко, О.М. Панової, І.М. Пінчук, А.О. По- ляничко, С.В. Тостоухової, Є.І. Холостової, М.В. Шнурової. Термін «профілактика» трактувався В.М. Оржеховською, О.В. Безпаль- ко, Л.В. Мархадаєвим, І.В. Козубовською, І.О. Нєвським, Л.Б. Філоновим, А.О. Шатенко. Поняття «соціальної-педагогічної профілактики» досліджували такі вчені, як Т.Ф. Алексеєнко, А.Й. Капська, Д.В. Колесов, Р.В. Овчарова. Первинною ланкою здійснення соціального захисту неповнолітніх, їх пси- хологічної, медичної, соціальної реабілітації та соціально-педагогічної про- філактики безпритульності виступають притулки для неповнолітніх. Саме сюди потрапляють в першу чергу діти вулиці, тут вирішується їх подальша доля. Діяльність притулків для неповнолітніх, завдання притулку як закладу соціального захисту неповнолітніх, організація профілактичної, корекційно- виховної та психолого-педагогічної роботи з вихованцями притулків тією чи іншою мірою розглядалися в працях Л.С. Волинець, О.В. Дорогіної, Б.І. Ков- бас, І.В. Козубовської, В.М. Оржеховської, І.М.Пінчук, В.В. Сагарди, О.О. Січкар, С.В.Толстоухової, Л.І. Фуштей. На підставі наукового аналізу тлумачень термінів «безпритульність», «профілактика», «соціально-педагогічна профілактика» ми визначили понят- тя соціально-педагогічної профілактики безпритульності неповнолітніх як си- стему заходів, спрямовану на вивчення особливостей розвитку та вихован- ня неповнолітніх, умов їхнього виховання та навчання, причин аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, що призводять до безпритульності, та використання отриманих знань у діяльності з попередження поширення безпритульності неповнолітніх. З метою дослідження процесу соціально-педагогічної профілактики без- притульності неповнолітніх був проведений констатувальний експеримент, який проходив на базі Миколаївського притулку для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх Миколаївського міськвиконкому. Нами вирішувалися такі завдання: розглянути організацію життєдіяль- ності та функції Миколаївського притулку для неповнолітніх ; проаналізувати рух контингенту притулку в період 2002—2005 років; дослідити причини та обставини влаштування неповнолітніх до притулку; виробити критерії та по- казники дослідження та визначити основні положення подальшого ходу нашої експериментальної роботи. З метою вирішення завдань констатувального експерименту нами була розроблена діагностична методика, основу якої складали спеціально розроб- лені анкети, опитування, інтерв’ю, проективні методики ( методика дослі- дження «Незакінчені речення» Сакса та Леві; спеціальна версія методики Р.С. Бернса та С.Х. Кауфмана «Кінетичний малюнок сім’ї»), опосередкова- не педагогічне спостереження, психологічна методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості Т.В.Матоліна. Відповідно до Типового положення про притулок для неповнолітніх служ- би у справах неповнолітніх притулок — це заклад соціального захисту, ство- рений для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 3 до 18 років. Основними завданнями притулку є: соціальний захист позбавлених сімейного виховання неповнолітніх, які опинилися в складних житлово-побу- тових умовах, залишили навчальні заклади; створення належних житлово-по- бутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життє- діяльності неповнолітніх, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля. Діяльність притулку ґрунтується на принципах гуманності, демократич- ності, поваги до особистості. Для дослідження організації життєдіяльності та функцій Миколаївсько- го притулку для неповнолітніх ми звернулися до аналізу зазначених рекомен- дацій щодо порядку оформлення документів для розміщення та подальшого влаштування неповнолітніх до притулку для неповнолітніх та вивчення звітної документації притулку. У ході аналізу та вивчення документації ми розглянули статистичну інфор- мацію про життєдіяльність притулку в період з 2001 по 2005 роки. Загальна кількість неповнолітніх, що перебували в притулку за цей час, дорівнює 2698 осіб. Ми також дослідили дані обліково-статистичних карток 422 неповнолітніх, що перебували в притулку у 2005 році. У результаті нашого аналізу нами було виділено кілька категорій дітей, які знаходяться в притулку: діти, які мають повну сім’ю; діти-сироти, у яких померли батьки; діти, які тимчасово залишились без батьківського догляду (батьки в лікарні, у місцях позбавлення волі); діти, які зазнали фізичного на- силля або де нехтували їх основними потребами; діти з сім’ї, яка перебуває в кризовому стані; діти, які пішли з дому з різних причин; діти-безпритульні. Перерахування таких груп показує, що перш ніж визначити заходи щодо соціально-педагогічної профілактики безпритульності неповнолітніх, необхі- дно вивчити причини їх улаштування до притулку, обставини сімейного життя, родинні та соціальні зв’язки, уподобання та особисті якості. Значну частку цієї складної роботи виконує педагог-вихователь (соціаль- ний працівник) за активної допомоги й підтримки адміністрації, лікаря, психо- лога та інших працівників притулку. Робота персоналу з неповнолітнім, який потрапляє до притулку, розпочи- нається з: визначення соціального статусу дитини, а саме: вивчення структу- ри сім’ї дитини, оцінка матеріального стану, морального та психологічного клімату, становища дитини в сім’ї, знайомство з іншими близькими для дитини людьми; оформлення документів внутрішнього користування (соціальна кар- та дитини, яка знаходиться в притулку): дані про сім’ю, матеріали з органів опіки, міліції, акти відвідування сім’ї; аналізу інформації про соціальний ста- тус дитини, обговорення з дирекцією та персоналом притулку шляхи соціалі- зації дитини; установлення зв’язків з іншими установами, які надають допо- могу дітям з неблагополучних сімей; підготовки документів щодо усиновлен- ня дитини, опіки або переходу до іншого закладу; визначення можливості со- ціальної підтримки під час перебування в притулку (навчання в школі, у зак- ладі професійної освіти, працевлаштування, інші життєві проблеми); разом з дирекцією підготовка документів щодо порушення кримінальної справи в інте- ресах дитини (наприклад, за фактами знущання або насильства). Безумовно, вирішення таких завдань вимагає тісного контакту праців- ників притулку з працівниками інших органів і установ, зокрема міліцією (інспектором у справах неповнолітніх), прокуратурою, органами опіки й піклу- вання, закладами освіти та соціального захисту тощо. Для дослідження руху контингенту притулку ми проаналізували статис- тичну документацію притулку для неповнолітніх у період з 2001 по 2005 роки. Найбільш велика кількість неповнолітніх надійшла до притулку протягом 2002—2003 рр. (647 осіб). У 2005 році спостерігається значний спад над- ходження неповнолітніх (422 особи). Ми вважаємо потрібним зазначити, що за даними статистики 31% неповнолітніх потрапляли у притулок кілька разів. За допомогою аналізу даних про кількість вихованців, які були влашто- вані до сімей або закладів освіти, з числа тих, хто вибув протягом року, ми виявили, що в середньому протягом 2001 —2004 років менш ніж половина вихованців притулку були влаштовані до певних навчально-виховних закладів або сімей. У 2005 році спостерігається значне збільшення кількості таких дітей. Із загальної кількості дітей, які перебували в притулку в період 2001— 2005 років, 51,7% повернено в сім’ю батькам, опікунам або піклувальникам за місцем їх постійного проживання; 16,7% улаштовано до закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації; 12,8% по- вернено в заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомо- ги та реабілітації; 11,8% повернено до навчання в загальноосвітні навчальні заклади; 4,8% самовільно залишили притулок; 1,7% улаштовано під опіку та піклування; 0,5% улаштовано в іншу сім’ю (прийомну, ДБСТ). Однією з важливих характеристик контингенту притулку є їх статеві та вікові характеристики. За нашими даними, 88% від загальної кількості не- повнолітніх мають вік від 7 до 18 років. Найбільш значущу частину станов- лять підлітки у віці 7—14 років – 70%. Неповнолітні віком 15—18 років ста- новлять 18 %, а діти віком 3—7 років становлять лише 12 % контингенту притулку. Тобто підлітки віком від 7 до 14 років виявляються, безперечно, найбільш незахищеною категорію, яка потребує допомоги й підтримки. Цей факт потребує особливої уваги тому, що виховна робота в притулку прово- диться за програмами, орієнтованими на дошкільників. За гендерною ознакою співвідношення дітей чоловічої й жіночої статі досить нерівне: хлопчики й юнаки складають 70%, дівчатка й дівчата – 30%. Це підтверджує той факт, що хлопчики частіше опиняються в кризових ситуа- ціях, частіше знаходяться в стані прояву готовності вийти на вулицю. Дослідження розташування контингенту притулку за місцем проживання довело, що найбільша частина вихованців притулку проживали до влашту- вання в притулок у Миколаївській області (93%), 6% проживали в інших регіо- нах України і лише 1% в країнах СНД. 55% із загальної кількості неповнолітніх – міські жителі, 45% — сільські. Ці дані свідчать про те, що діти з міської та сільської місцевості мають спільні проблеми та однаковий ризик потрапити в кризову ситуацію. Для того, щоб отримати інформацію, чому діти, які мешкають у притулку, опинилися у складній життєвій ситуації, ми проаналізували основні відомості про їхню соціальну характеристику та дані про біологічних батьків: більшість неповнолітніх мають неповні сім’ї — 43%, 35% із загальної кількості — це діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, 20% неповнолітніх мають повні сім’ї та лише 2% — це діти, які перебувають під опікою або піклуванням. Відомості про біологічних батьків дітей, які перебували в притулку в пе- ріод 2001—2005 років, свідчать, що 54% неповнолітніх проживають у рідних сім’ях, у 11% помер батько, у 8% — мати, у 2% дітей померли обидва бать- ки, 10% неповнолітніх покинув батько, 7% — покинула мати (місце їх перебу- вання невідоме), у 2% дітей батько перебуває в місцях позбавлення волі, у 1% — мати і ще у 1% дітей мати – інвалід та перебуває на лікуванні. Ми проаналізували, хто саме проживає в сім’ях дітей, котрі потрапили до притулку для неповнолітніх. Родичі, які проживають у сім’ях дітей, що мешкають у притулку За отриманими даними, 80% дітей мешкають з мамами. У 20% дітей, тобто в кожній 5-й сім’ї, мами немає. Батьки є в 45% дітей, тобто більше половини дітей мешкають без батька. Кожна 5-а дитина має бабусю (20%), кожна 9-а – дідуся (11%), 10% дітей мешкають з близькими родичами – дядь- ками й 10% мешкають з тітками. 12% неповнолітніх проживають з вітчимом. Найбільш несподіваний висновок, зроблений після аналізу даних про ро- дичів, що проживають у сім’ях мешканців притулку, полягає в тому, що серед цих дітей нема тих, котрі виховуються нерідними мамами (мачухами). Аналіз обліково-статистичних карток неповнолітніх, що перебувають у притулку, та усне опитування персоналу притулку дозволили дослідити, у якій мірі різні негативні прояви в поведінці членів сімей впливають на становище дитини. Відповіді на запитання «Які прояви в поведінці мають члени сімей дітей, що негативно впливають на виховання?» розподілилися таким чином: агресія батьків (62%), з них 28% схильні до фізичного насильства; агресія тіток (50%), матерів (43%), дідусів (41%); фізичне насильство матерів (20%); дратівливість стосовно дітей у батьків (78%), матерів (70%), вітчимів (67%). Найбільш розповсюдженим проявом негативної поведінки родичів є ал- коголізм. Це свідчить, що алкоголізм є головною ознакою соціального не- благополуччя сімей, у котрих діти потребують допомоги. У 83% дітей, які пе- ребувають у притулку, як мінімум один член сім’ї зловживає алкоголем. Тоб- то факт алкоголізму хоча б у одного з членів сім’ї можна розглядати як фак- тор ризику стосовно дітей, які проживають у цій сім’ї. Дослідження показало, що наркотики меншою мірою популярні в сім’ях дітей, які потрапили до притулку: зокрема, уживають наркотики 5% матерів, 8% батьків, 9% братів та 11% сестер. Несподівано актуальною для неповнолітніх стала проблема їхніх психіч- но хворих родичів. Психічні захворювання притаманні кожній 10-й матері, кожній 9-й сестрі та кожній 13-й бабусі тих дітей, що потрапили до притулку. Аналіз негативного впливу сімей на дітей, котрі перебувають у притулку, виражається не лише у відсотках, а й у становищі дитини в цій сім’ї. Саме тому ми проаналізували дані про основні місця проживання неповнолітніх до того, як вони потрапили в притулок: 5, 39% дітей офіційно проживають у рідних сім’ях, 15% — у сім’ях родичів або друзів, 12% — в інтернатах, 7% — перебувають у лікарнях; 27% мешканців притулку постійно мешкають на ву- лицях, а саме: у покинутих будівлях, підвалах тощо. Дослідження кількісної характеристики складу сімей, у яких проживають діти, що потрапили до притулку для неповнолітніх, не підтвердило існуючі дані про те, що на вулицю, як правило, виходять діти з багатодітних сімей. Лише 15% дітей-мешканців притулку мають сім’ї із 6 і більше членів. 55% проживають у «нормальних» за чисельністю сім’ях, які складаються з 4—5 осіб. 30% проживають у сім’ях з 2—3 осіб. З матеріалу, викладеного вище, видно, що більшість неповнолітніх ма- ють складні стосунки у сім’ї, негативні приклади поведінки членів сімей. Усе це зумовлює їхню поведінку, стиль життя, ставлення до своєї сім’ї та інших людей, життєву компетенцію. Для виконання наступного завдання нашого експериментального дослі- дження, тобто виявлення головних причини та обставини влаштування не- повнолітніх до притулку, ми провели опосередковане педагогічне спостере- ження, яке полягало у використанні даних, отриманих з аналізу звітної доку- ментації притулку за період 2001—2005 років. Наша гіпотеза полягає в тому, що успішність соціально-педагогічної про- філактики забезпечується наявністю знань щодо певних потреб та проблем, усвідомлене ставлення до цих проблем, високим рівнем мотивації та діяль- ності ( зусиль, які дитина використовує на самозміну). Таким чином, ми виробили наступні критерії, які є складовими структури провідного поняття: 1. Когнітивний: розуміння власної соціальної ситуації, її наслідків; розу- міння власних потреб і проблем; знання про цінності сімейного життя; знання про свої права та обов’язки; проінформованість про шкідливі звички та їх наслідки. 2. Мотиваційний: мотиви до самозміни; найближчі та віддалені цілі щодо самозміни. 3. Діяльнісний: навички та вміння життя в соціумі, адекватної поведінки й вирішення життєвих проблем. У ході нашого дослідження ми дійшли таких висновків: · діяльність притулку для неповнолітніх засновується на принципах гу- манності, демократичності, поваги до особистості; · основні категорії дітей, які знаходяться в притулку: діти, які мають по- вну сім’ю, діти-сироти, діти, які тимчасово залишились без батьківського дог- ляду, діти, які зазнали фізичного насилля, або де нехтували їх основними по- требами; діти з сім’ї, яка перебуває в кризовому стані; діти, які пішли з дому за різних причин; діти-безпритульні; · найбільша кількість неповнолітніх потрапили до притулку внаслідок бро- дяжництва та бездоглядності; · найбільш незахищеною категорію, яка потребує допомоги й підтримки, є підлітки віком від 7 до 14 років, томі існує необхідність у впровадженні програм, орієнтованими саме на неповнолітніх цього віку; · діти з міської та сільської місцевості мають спільні проблеми та одна- ковий ризик потрапити в кризову ситуацію; · більшість неповнолітніх мають складні стосунки в сім’ї, негативні при- клади поведінки членів сімей, що, безперечно, зумовлює їхню поведінку, стиль життя, ставлення до своєї сім’ї та інших людей, життєву компетенцію. Отже, ми вважаємо за потрібне спрямувати нашу подальшу роботу на виділення цільових груп неповнолітніх, які перебувають у притулку, та надан- ня їм психолого-педагогічної характеристики, а також на виявлення індивіду- альних проблем та потреб дітей, які перебувають у притулку, визначення труд- нощів адаптації неповнолітніх до нових умов життя. | |
|
|
|
| Просмотров: 1808 | Рейтинг: 0.0/0 | |