| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ З ПРИЙОМНОЮ СІМ’ЄЮ
|
|
|
Ігнатенко К. В. Досвід опіки над дітьми-сиротами й дітьми, позбавленими батьківсько- го піклування в Україні, доводить пріоритетність і гуманність сімейних форм опіки над інтернатними закладами. Сьогодні формуються специфічні фор- ми й методи вирішення проблеми виховання та соціалізації дітей, позбавле- них сімейного оточення, але безперечним залишається висновок, що тільки сім’я володіє такою системою подачі інформації, яка дозволяє дитині зас- воювати її з максимальною зацікавленістю, повнотою, швидкістю. Для забезпечення індивідуального підходу у вихованні дитини, форму- вання її особистості в умовах сімейної турботи в Україні створений інститут прийомної сім’ї, яка займає особливе місце серед різних моделей сім’ї та є ефективною формою виховання дітей у соціальному, економічному й вихов- ному аспектах [2, с. 44]. На перший погляд може здатися, що виховання прийомних дітей нічим не відрізняється від виховання рідних. Дійсно, завдання виховання і рідних, і прийомних однакові, особливо якщо прийомні діти – маленькі. Проте є й особ- ливі моменти, які потрібно знати та враховувати прийомним батькам. Бать- кам знадобиться вміння допомогти прийомним дітям увійти до сім’ї. А це дуже непросто – створювати умови для адаптації так, щоб діти відчули себе по- вноправними членами нового співтовариства. Саме на цю проблему вказують дослідження Г.Н. Бевз, А.Й. Капської, О.О. Яременко, які вивчали умови адаптації дитини в прийомній сім’ї. Розгля- дом особливостей прийомної сім’ї як форми опіки над дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, займалася І.В. Пєша. За да- ними досліджень Л.С. Волинець, Н.М. Комарової, дитина, яка з першого дня життя позбавлена сімейного оточення, у психічному й емоційному розвитку відрізняється від дітей, які виховуються в сім’ї. У цій статті зроблені спроби виділити найбільш важливі проблеми в підготовці соціальними службами сімей до прийому дітей на вихо- вання. Підготовка прийомних сімей соціальними працівниками ведеться на кількох рівнях і різними службами. Одна з них – служба у справах дітей — виявляє можливість кандидатів бути прийомними батьками, вирішує низку адміністративних питань, таких як: збір документів, юридичне оформлення, координація дій і налагодження співпраці фахівців різних служб. Інша – центр соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді – надає соціальні послуги безпосередньо батькам, дітям у процесі освіти й соціального супроводу сім’ї. Від того, наскільки розроблені механізми співпраці фахівців на різних етапах створення сім’ї, наскільки підготовлені й відповідають своїй роботі соціальні працівники, залежатиме ефективність функціонування нової прийомної сім’ї. Практика створення й функціонування прийомних сімей в Україні дово- дить ефективність усіх етапів роботи з такими сім’ями. Але у своїй роботі ми зупинимося на початковому етапі, який супроводить юридичному оформлен- ню прийомної сім’ї і, який, безумовно, має важливе значення [2]. Мета першої зустрічі з кандидатами – обмін певною інформацією між фахівцем, який проводить бесіду, і батьками. Коло сімей, що звертаються з проханням про усиновлення, опіку, досить широке [2, с. 58]. Різний і статус сімей: повні, неповні, бездітні, такі, що мають дітей. Усі кандидати дуже хви- люються при зустрічі. Тому фахівець служби починає свою роботу з того, що дає сім’ї можливість освоїтися, заспокоїтися, відчути себе впевненіше. Ніко- ли не можна передбачити, як проходитиме бесіда, кожного разу це індивіду- ально і за часом, і за змістом. Але в одному соціальний працівник прагне переконати відразу – подружжя повинне знати, що завдання фахівців – не відмовити, а допомогти в рішенні питання про усиновлення. Усі питання ви- рішуватимуться спільно, тільки на довірі. Звичайно, під час зустрічі нічого не записується, окрім первинних даних (П.І.Б., вік, адреса, телефон), щоб вийш- ла жива, довірча розмова. У подальшій роботі фахівцями соціальних служб використовуються такі методи, як бесіда, анкетування, психологічне тестування, техніки сімейного консультування (техніки рефлексії спілкування, активного слухання), елемен- ти ігрової, сімейної психотерапії. Будувати бесіду допомагає карта первинної консультації кандидатів на усиновлення, опікунство або створення прийом- ної сім’ї, розроблена фахівцями. Вона включає кілька блоків, що характери- зують сім’ю з різних боків, – соціальний (відомості про кандидатів, їх умови життя), психодіагностичний блок (використання тестів), рекомендації й вис- новки. Пізніше з кандидатами проводиться індивідуальне анкетування та інтер- в’ю, за яким складається детальніший портрет кандидата в батьки: сімейний стан, житлові умови, професія й рід занять, інформація про членів сім’ї, інфор- мація про спосіб життя, з’ясовуються побажання по статі й віку дитини, став- лення членів сім’ї до рішення дитини, з’ясовується вид виховання (опіка або піклування, прийомні батьки, усиновлювач), яке буде ставлення до біологіч- них родичів дитини. Одночасно необхідно з’ясувати такі питання, як дійсна мотивація канди- дата та його очікування, серйозність намірів і ступінь його готовності до прийому дитини в сім’ю, характер і особистісні особливості потенційних батьків (гнучкість, терпіння, готовність до співпраці з органами опіки). Один з найбільш складних моментів у роботі з сім’єю – виявлення свідомих і не- свідомих мотивів усиновлення. Для бездітних пар це задоволення природної потреби – мати дитину, створити повноцінну сім’ю. Можливо, це бажання за- повнити порожнечу (смерть когось з близьких), бажання під старість мати опору й рідну людину поряд. У когось – це прагнення за допомогою дитини зміцнити сім’ю, що розпалася, самоствердитися і змінити ставлення з оточу- ючими, змінити майнове й житлове становище (майновий інтерес), релігійна спрямованість. Фахівець повинен розглянути правильність мотивів рішення. Іноді при- ходить подружжя, що зневірилося, які пройшли не одну програму дорогого лікування від безпліддя, зважилися на штучне запліднення й не отримали по- зитивного результату. У таких пар закладено відчуття неповноцінності, перш за все, вони потребують корекції помилкового відчуття, провини за себе. Коли звертаються сімейні пари, які мають дітей, тим більше необхідно з’ясувати мотиви їх вчинку. В одних випадках це бажання реалізувати себе ще раз як батьків, великий виховний, педагогічний потенціал, бажання мати дівчинку (якщо в сім’ї хлопчик) і, навпаки, іноді це спроба вирішити проблеми взаємин з рідними дітьми за рахунок прийомної. Правильно виявлений мотив допомагає оцінити ситуацію й дати реко- мендації сім’ї. Ще раз наголосимо на тих нюансах, які необхідно враховувати в процесі роботи з сім’єю: · сімейний стаж (облік кризових періодів сімейного життя); · вік кандидатів (припускає певний вік дитини); · освітній рівень (велике значення в питаннях виховання дитини відіграє загальна обізнаність у питаннях педагогіки, медицини, психології); · уміння швидко перебудовуватися, реагуючи на поведінку дитини; · бажання займатися самоосвітою, заповнюючи недолік знань з педаго- гіки, психології та інших наук; · інформація про батьківську сім’ю (місце, яке кожний з подружжя зай- має серед братів і сестер, для прогнозу передбачуваного стилю поведінки з урахуванням чинників сьогоднішнього соціального оточення – складається генограма сім’ї, визначається комплементарність шлюбу, хто в сім’ї займає лідируючі позиції); · стиль виховання в батьківській сім’ї; · ціннісні орієнтації подружжя тощо. Змістовну інформацію про взаємини в сім’ї, тобто гармонійність сімей- них стосунків, можна отримати, спостерігаючи поведінку подружжя: хто пер- ший зайшов, почав розмову, як і куди сіли подружжя, жести, міміка. У бесіді з кандидатами фахівець прагне відчути внутрішній світ сім’ї, їх інтереси, тоді спілкування проходить набагато легше й ефективніше. Серед питань, що за- даються при зустрічі, є питання про досвід виховання дітей. У випадку, якщо є сумніви в педагогічних можливостях сім’ї, пропонується попрацювати з пе- дагогічними ситуаціями. У результаті першої зустрічі у фахівця складаються перші конкретні уяв- лення про кандидатів у прийомні батьки, про їх сім’ю. На першому етапі відсіва- ються ті, хто шукає роботу або прагне до матеріальної вигоди, хто не сприй- має необхідності співпраці з соціальним працівником, хто заперечує користь контактів з біологічними родичами. Друга зустріч з кандидатами направлена на поглиблення знань клієнтів про особливості дитини з дитячого будинку. Більшість уявляють рожевих, пух- ких, усміхнених малят, старших дітей – милих, з бантиками (краватками) дітей, обов’язково ввічливих, таких, що вміють говорити «добрий день» і «дякую». Кандидати, звичайно, розуміють причини сирітства, але не усвідомлюють, як відбивається на розвитку дитини відсутність батьків. Тому фахівці центрів повинні сказати про те, що більшість дітей, які зазнали відлучення від матері до дворічного віку, у більш старшому віці переходять у розряд «важких», але з цим можна справитися, якщо знати вікові особливості дитини. Характерні ситуації, що повторюються, при влаштуванні дитини в сім’ю, дозволяють говорити про «синдром відторгнення» або в іншому варіанті «синдром прийомної дитини». У загальних рисах, це наслідки емоційної трав- ми, занижена самооцінка, втрата відчуття захищеності, труднощі в спілкуванні, як з однолітками, так і з дорослими, безпорадність, погана успішність тощо [3, с. 29]. Прийомні батьки не уявляють, як буде поводити себе дитина, потрапля- ючи в нові умови. Виявляючи обмежені знання про особливості розвитку ди- тини в різні вікові періоди, не знаючи особливостей психофізичного розвитку взагалі, батьки часто розгублюються й не бачать виходу зі скрутної ситуації, пропонуючи дитині замість мудрої поради й вирішення питання тільки добре ставлення й любов (хоч це й немало). Спадковість також часто хвилює батьків. Необхідно правильно ставити- ся до цієї проблеми. Ніхто не заперечує, що спадковість є. Важливо спокійно прийняти той факт, що спадковість (мається на увазі неблагополучна) зали- шиться нереалізованою при позитивному соціальному оточенні, якщо дити- на не буде відчувати частих емоційних стресів і перевантажень. Багато що залежить від того, хто поряд. У зв’язку з цим, батькам пропонуються мето- дичні матеріали на цю тему. Важливо обговорювати й медичні проблеми дітей. Не секрет, що в дитя- чих будинках і будинках дитини здорових дітей практично немає. Треба бути готовими при необхідності проводити обстеження й лікування дитини, орга- нізовувати правильне харчування, режим, заняття спортом. Важливо й те, що сама дитина «здоровіє», відчувши підтримку, увагу й любов з боку прийом- них батьків, і на цьому фоні відбувається часткова компенсація порушень психічного й фізичного розвитку. Протягом усього процесу підготовки сім’ї до ухвалення дитини необхід- но використовувати кілька зустрічей. На жаль, з багатьох причин це не завж- ди вдається. Тому не потрібно обнадіювати кандидатів про позитивне рішен- ня питання про створення прийомної сім’ї, поки не буде перевірена вся нада- на ними інформація й вони не пройдуть курс тренінгових занять. У випадку, якщо вимоги, що висуваються до кандидатів (соціальний статус, житлова пло- ща, стан здоров’я), є незадовільними, то необхідно коректно й мотивовано відмовити клієнтові. Основним аргументом відмови є забезпечення кращих умов життя й розвитку дитини [2, с. 59]. У разі успішного рішення всіх питань ведеться бесіда про конкретну ди- тину (за анкетою). Це характеристика, дані про біологічних батьків, родичів, здоров’я дитини, її місцезнаходження тощо. Акцентується увага кандидатів на те, що бесіда продовжуватиметься з керівником установи, де знаходить- ся дитина, з психологом, медичним працівником, вихователем, щоб майбутні батьки мали повну інформацію про дитину. Підсумком першого етапу є вида- ча направлення на знайомство з конкретною дитиною – офіційного докумен- та, на підставі якого батьки відвідують дитячий будинок і спілкуються з дити- ною. Слід також передбачити, що спілкування з кандидатами не обмежується двома бесідами – зустрічей може бути більше, залежно від рівня сприйняття кандидатами умов і вимог до їх подальшої діяльності. У сім’ї можуть виника- ти питання, які вимагають додаткових консультацій, які вплинуть на ухвален- ня остаточного рішення. Успішність першого етапу роботи соціального працівника з сім’єю (збір інформації, знайомство з клієнтами, проведення діагностики сімейного мікро- клімату) є надзвичайно важливим для створення прийомної сім’ї. Але со- ціальним працівникам, які працюють з сім’ями, відомо, що не завжди перший контакт з кандидатами в прийомні батьки й батьки-вихователі складається вдало. Багато в чому він залежить від того, наскільки батьки усвідомлюють відповідальність, яку приймають на себе, беручи в сім’ю чужу дитину. Відмо- ва батьків від продовження подальшого навчання є цілком природною. Це визначає рівень усвідомленості батьками власних можливостей щодо вихо- вання й розвитку дітей-сиріт. Зміну кандидатами свого рішення можна роз- глядати також як позитивний результат проведеної фахівцем роботи, оскіль- ки він дає можливість попередити негативні наслідки системи усиновлення – відмови від виховання прийомних дітей ще до їх приходу в сім’ю. Таким чином, сутнісне визначення й урахування особливостей роботи фахівців соціальних служб з прийомною сім’єю сприятиме результативності процесу створення та розвитку сімейних форм влаштування дітей. Література 1. Безпалько О.В. Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи: Моно- графія. – К.: Наук. світ, 2006. – 363 с. 2. Комарова Н.М., Пєша І.В. Методичні рекомендації для соціальних працівників, державних службовців щодо розвитку сімейних форм вихован- ня. — К.: Держ. ін-т проблем сім’ї та молоді, 2006. – 92 с. 3. Метелиця О. Становлення та формування родинних стосунків в прийомній сім’ї та будинках сімейного типу // Соціальний педагог. – 2007. – № 2. – С. 29—31. 4. Пасічник В. Навіщо Вам дитина? // Соціальний педагог. – 2007. – № 2. – С. 27—29. 5. Турчин О. Прийомна сім’я як інноваційна форма опіки дітей-сиріт // Соціальний педагог. – 2007. – № 11. – С. 26—27. 6. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / За заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. – К.: Центр учб. л-ри, 2008. – 336 с. | |
|
|
|
| Просмотров: 1063 | Рейтинг: 0.0/0 | |