| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Причини відмов від новонароджених дітей
|
|
|
Причини відмов від новонароджених можна об’єднати у дві групи: соціальні й біологічні. До соціальних належать: брак житла, засобів до існування; соціальний осуд: дитина на- родилася поза шлюбом, немає підтримки з боку рідної сім’ї; народження дитини у неповнолітньої матері; народження дитини в асоціальній сім’ї або у матері, що має алкогольну чи наркотичну залежність; настання небажаної вагітності внаслідок насильства; криза сімейних стосунків. Біологічни- ми причинами відмов є: небажана вагітність на тлі важкого, гострого або хронічного захворювання, психічного розладу. здоров’я дитини; ухвалення рішення на тлі післяпологового стре- су, тривалої ендогенної або екзогенної депресії; народження дитини з вадами розвитку: або вродженою патологією, або ВІЛ-інфекцією, або народження дитина від ВІЛ-інфікованої матері, у стані наркотичної чи алкогольної абстиненції. Визначення причин відмов від новонароджених дітей дає змогу розробити стратегію втручання в ситуацію клієнта (див. 2.2). Серед «відмовниць» дуже часто зустрічаються емоційно незрілі особистості, яких вирізняє егоцентризм, афектив- на нестриманість, низька толерантність до стресів, амбі– валентність настанов на материнство. Вони відчувають пустоту довкола себе, власну ізольованість. Їм притаманна нездатність контролювати свої інстинкти, імпульси. Вирішальним фактором відмови від дитини стає почуття, що її народження може стати загрозою для реалізації влас– них амбіцій чи, навпаки, що мати сама (а через неї і все її оточення) є загрозою для благополуччя і навіть для життя дитини. За результатами багатьох досліджень така поведінка жінки визначається як аномальна материнська поведінка. Дослідник В. І. Брутман [2] посилається на мультифакторну модель аномальної материнської поведінки, запропоновану Gelles R. J., яка стала основою розроблення критеріїв ризику у превентивній програмі пренатальної підтримки вагітності і успішно реалізується протягом 10 років у шпиталі мате– ринства ім. Королеви Марії в Новій Зеландії. Аналіз причин і мотивів відмов, а також певний досвід, напрацьований неурядовими організаціями в партнерстві з державними інституціями, дає підстави зробити висно- вок, що за умови своєчасної професійної допомоги соціаль- ного працівника можна запобігти значній кількості відмов від новонароджених. У рамках проекту ЄС «Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей» відпрацьована певна послідовність дій працівника спеціалізованої соціальної служби раннього втручання у випадках відмов від новона– роджених дітей. Як правило, інформація про такі випадки надходить до ЦСССДМ через «єдине вікно звернення» від пологових стаціонарів/відділень лікарень. За направленням менедже- ра/керівника Центру соціальний працівник спеціалізова- ної соціальної служби раннього втручання планує первин- ний контакт із потенційною клієнткою. До безпосередньої зустрічі з матір’ю соціальний працівник має дізнатися у її лі- каря про стан здоров’я матері та дитини, з’ясувати, як прохо- дили пологи (тривалість, складність, оперативне втручання), чи є ознаки постнатального синдрому. Мета першого візиту соціального працівника до відмовниці – виявити причини,визначальний мотив відмови, оцінити емоційний стан жінки, її ставлення до проблеми, визначити необхідність відпо- відної психотерапії, можливі перспективи надання допомо- ги. Вагітна жінка/породілля перебуває в особливому стані, викликаному фізичним і психічним навантаженням вагіт- ністю/пологами, що найчастіше зумовлює її обмежену здат- ність ухвалювати зважені рішення. На це має звертати увагу соціальний працівник, плануючи/здійснюючи візити. | |
|
|
|
| Просмотров: 1804 | Рейтинг: 0.0/0 | |