| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО МЕНЕДЖМЕНТУ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
|
|
|
Одним з поширених явищ демократизації українського суспільства є тен- денція децентралізації в управлінні важливими суспільними системами. Од- нією з таких систем виступає система соціальної роботи як складова со- ціальної сфери. Соціальна сфера як будь-яка інша потребує відповідного управління. У нових економічних умовах усе більш актуальною є ідея впро- вадження в соціальну роботу такого виду управління, як менеджмент. Проблема менеджменту соціальної роботи обумовлена пошуком опти- мальної моделі управління соціальною роботою в ринкових умовах. Професійний характер діяльності з менеджменту соціальної роботи по- требує відповідної підготовки саме соціальних працівників до цієї діяльності. Оскільки менеджмент соціальної роботи в Україні тільки починає свій розви- ток, існує проблемне коло питань, які чекають на своє вирішення: теоретич- не забезпечення менеджменту соціальної роботи, відсутність правового поля для здійснення цієї діяльності, відсутність чіткої стратегії соціальної політики з боку держави, необхідність кадрового забезпечення менеджменту соціальної роботи тощо. Аналіз літератури показав, що деякі аспекти цього проблемного кола знайшли своє рішення в наукових працях О.І. Ляшенка , А.М. Панова, О.І. Хо- лостової , В.І. Курбатова, А.Е. Комарова, А.В. Войтенко, І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової, К.С. Шендеровського, М.Ф. Головатого, М.П. Лукашевича, Г.А. Дмитренка, В.П. Андрущенка, В.П. Беха, І.І. Миговича, М.І. Михальченка. Проте питання професійної підготовки соціальних працівників до менедж- менту соціальної роботи залишається недостатньо розробленим і слабовив- ченим. Саме кадровому забезпеченню ми приділяємо увагу у своєму дослід- женні. І розглядаємо менеджмент соціальної роботи як теоретичну основу для розробки відповідного кадрового забезпечення. Звідси мета статті – про- аналізувати стан дослідження проблеми професійної підготовки менеджерів соціальної роботи в соціально-педагогічній, педагогічній літературі й еко- номічній літературі. І відповідно до мети статті завдання – з’ясувати сутність поняття „менеджмент соціальної роботи”, його зміст й підходи до підготовки менеджерів. У сучасній вітчизняній літературі ще не склалося загальновизнаного ро- зуміння терміна „менеджмент соціальної роботи”. Під менеджментом соціальної роботи ми розуміємо самостійний вид професійної діяльності, яка спрямована на досягнення установою соціаль- ної роботи, що діє в ринкових умовах, визначених цілей шляхом раціонально- го використання матеріальних, людських та інших ресурсів із застосуванням науково-обґрунтованих форм, принципів, функцій і методів управління. І роз- глядаємо його різновид соціального управління, що діє в ринкових умовах. У цьому випадку концептуальна цінність поняття „менеджмент соціальної ро- боти” й необхідність його введення в науковий апарат дослідження полягає в тому, що з його допомогою ми формулюємо найважливіші сутнісні характе- ристики процесу менеджменту соціальної роботи. Вони зводяться до того, що менеджмент соціальної роботи – це управління соціальною роботою в умовах ринку і ринкової економіки, що означає: — орієнтацію установи соціальної роботи на попит і потреби ринку со- ціальних послуг, на запити конкретних клієнтів, які потребують конкретної со- ціальної допомоги, без якої вони не можуть забезпечити нормальне функціо- нування, що в кінцевому рахунку сприяє виконанню цією установою постав- леної мети; — постійне прагнення до підвищення якості і ефективності надання со- ціальних послуг, тобто до забезпечення одержання найбільш оптимальних ре- зультатів з найменшими витратами наявних ресурсів; — визначену організаційно-господарську самостійність, що забезпечує свободу прийняття рішень тим, хто несе відповідальність за кінцеві резуль- тати діяльності установи соціальної роботи в цілому чи її підрозділів; — постійне коректування цілей і програм у залежності від потреб та інте- ресів клієнтів, кон’юктури ринку соціальних послуг, інших факторів зовнішнього середовища; — кінцевий результат діяльності установи соціальної роботи, що вияв- ляється на ринку соціальних послуг у процесі обміну діяльності між нею та певними клієнтами, які є представниками найбільш незахищених верств на- селення; — необхідність використання сучасної (комп’ютеризованої) інформацій- ної бази з метою прогнозування стратегії розвитку засобів і форм соціальної допомоги, різноманітних розрахунків і вибору найбільш раціональних способів для прийняття обґрунтованих, оптимальних і ефективних управлінських рішень у сфері соціального захисту населення. З визначених позицій менеджмент припускає розвиток здатності до ви- живання організації в нових, непередбачених обставинах, готовність вибра- ти адекватні способи прийняття рішень, залишаючись на плаву. Це трактування не є новим у літературі [1]. Його використання ми пояс- нюємо тим, що вважаємо його найбільш прийнятим для завдань нашого дос- лідження. Воно є найбільш змістовним та розкриває основні ознаки менедж- менту соціальної роботи. Перегляд соціально-педагогічної, педагогічної літератури з проблеми менеджменту соціальної роботи дає змогу зробити висновок про те, що існу- ють полярні точки зору щодо визначення терміна „менеджмент соціальної роботи”. Так, з позицій аналізу, запропонованого нами, позиції дослідників з про- блем менеджменту соціальної роботи можна об’єднати в такі основні групи. Дослідники першої групи (О.І. Ляшенко, Е.І. Комаров, О.І. Войтенко, А.М. Панова, О.І. Холостова, В.І. Курбатов) при визначенні терміна „менедж- мент соціальної роботи” ототожнюють його з управлінням соціальною робо- тою, що, безумовно, призводить неточного розуміння сутності менеджменту соціальної роботи [4; 6], наприклад, Е.І. Комаров, О.І. Войтенко, А.М. Панова, О.І. Холостова подають шість визначень терміна „менеджмент соціальної роботи”, але вони мають ознаки терміна „управління соціальною роботою”. Ці терміни, на нашу думку, не є синонімами. Дещо замасковане подібне ототожнення присутнє в дослідженнях В.І. Курбатова [6, с. 267—272]. Дослідник для розуміння управління соціаль- ною роботою застосовує поняття „соціальний менеджмент” як підсистему соціального управління, яке розуміється через „управління соціальними про- цесами”. Будучи прибічниками розведення понять „управління” і „менеджмент”, ми не підтримуємо це ототожнення, бо воно не додає ясності в розумінні сутності менеджменту соціальної роботи. Критика представників першої групи дослідників призвела до появи дру- гої групи (М.Ф. Головатий, М.П. Лукашевич, Г.А. Дмитренко), представники якої вважають, що управління закладом соціальної роботи може здійснюватись на засадах загальних теорій управління і менеджменту без урахування спе- цифіки соціальної роботи, яка нібито надумана соціальними працівниками – нефахівцями з управління [2]. Ця група науковців визнає нові методологічні можливості менеджменту соціальної роботи, проте визначення терміна не пропонують. Представники цієї групи на перспективу ставлять завдання по- дальших досліджень – „розведення” понять „менеджмент соціальної робо- ти” та „управління соціальною роботою”. Третя група дослідників (І.Д. Звєрєва, Г.М. Лактіонова, К.С. Шендеровсь- кий) не будується на критиці останніх двох груп. Її представники, вірогідно, сформували свою думку на основі спроби впровадження іноземного досві- ду організації менеджменту соціальної роботи. За їх ствердженням, управлі- ння закладом соціальної роботи в ринкових умовах настільки специфічно у зв’язку з неповторністю соціальної роботи, що не має нічого спільного із за- гальними теоріями управління і менеджменту, а є невід’ємною частиною со- ціальної роботи й повністю розчиняється в теорії соціальної роботи [3; 11]. З цією позицією не можуть погодитися багато науковців щодо обґрунту- вання „унікальності” менеджменту соціальної роботи з точки зору соціальних явищ, соціальних проблем, професійної спрямованості соціальних праців- ників” [1; 2]. Зазначені ним особливості й ознаки унікальності менеджменту соціальної роботи недостатньо аргументовані. У наведеному автором виз- наченні простежується суперечність: „Менеджмент соціальної роботи – це управління..., спрямоване на досягнення цілей соціальної роботи”. Ми підтри- муємо думку багатьох науковців про те, що якби соціальна робота дійсно складалася з „неповторних соціальних проблем”, як вважає автор, то для їх вирішення неможливо було б застосувати менеджмент, принципи і законо- мірності якого узагальнюють саме типове, а не унікальне в соціальних яви- щах і процесах. Це визначення поширене в працях І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіо- нової. Аналізом недоліків займається четверта група (В.П. Андрущенко, І.І. Мигович, В.П. Бех, М.І. Михальченко), яка синтезує положення трьох ос- танніх груп. Її представники стверджують, що менеджмент соціальної роботи повинен ураховувати як загальноуправлінські закономірності, так і специфі- ку управління соціальною роботою [1]. Для розуміння сутності менеджменту соціальної роботи показовим, але менш поширеним, є визначення, подане російськими науковцями В. Діденко і П. Павленком, які розглядають менеджмент соціальної роботи як систему гнучкого підприємницького управління в суспільстві, спрямованого на ефек- тивне регулювання соціального становища всіх учасників суспільного життя й на забезпечення їх розвитку як суб’єктів усіх видів суспільних відносин, на забезпечення гідного цивілізаційного існування [8, с. 299—300]. На нашу думку, це розуміння терміна дається в більш широкому розумінні і за своєю спря- мованістю дуже розмите, а цілі менеджменту соціальної роботи неконкретні і їх важко вимірювати в кількісних показниках. Ми вважаємо, що вищезазначені обставини гальмують становлення теорії і практики менеджменту соціальної роботи в Україні і водночас є дже- релом розвитку. Уявлення вищеназваних про визначення і зміст поняття „менеджмент соціальної роботи”, на нашу думку, дозволяє розглядати цей вид діяльності як теоретичну основу для підготовки спеціалістів в цьому напряму. Менеджмент соціальної роботи, як свідчать науковці, має риси як за- гального менеджменту, так і специфічні, характерні для соціального управ- ління в галузі соціальної роботи. Тому ідеї досліджень із підготовки спеціалістів інших галузей менеджменту будуть для нас корисні. Проаналізуємо основні підходи, які зустрічаються в літературі щодо про- фесійної підготовки менеджерів. Так, більшою мірою завданням нашого дослідження відповідає праця В.В. Крижка. Він пише: „Визначальне місце в оволодінні загальною теорією менеджменту належить необхідності чіткого засвоєння таких основополож- них понять, як „менеджмент”, „управління” та „керівництво”. На думку авто- ра, вивчення та усвідомлення морфологічної, гносеологічної структури цих понять потрібно розглядати як необхідну умову підготовки менеджерів со- ціальної роботи, своєрідний вступ до цієї галузі діяльності професіоналів. Указані поняття, їх розуміння, засвоєння основних операцій та схем їх реалі- зації на практиці по суті визначають наповненість та й результативність ме- неджерської діяльності” [6]. Автор констатує, що опрацювання наукових дже- рел не веде напряму до чіткого усвідомлення досліджуваних понять. Разом з тим, працюючи з неусвідомленими поняттями, управлінці „тонуть” в інфор- мації, підходах та класифікаціях. Відомий спеціаліст із соціального управління Г.В. Щокін у своїй моно- графії „Система підготовки менеджерів по кадрах” пропонує модель менед- жера персоналу [12, с. 24], яка, на нашу думку, у цілому відображає найбільш важливі особистісні якості, знання, уміння, навички менеджера персоналу. Найбільший інтерес для нашого дослідження становить запропонована ав- тором модель професійної підготовки організатора кадрової праці [12, с. 26]. Засобами реалізації моделі в експериментальній роботі стали: навчальний матеріал соціально-економічних, психолого-педагогічних, інформаційних та юридичних дисциплін; науково-практичний спецкурс „Основи кадрового ме- неджменту”; виробнича практика; курси підвищення кваліфікації. Автором розроблено навчальну програму спецкурсу та рекомендації навчальним зак- ладам, які здійснюють підготовку в цьому напрямку. Педагогічна технологія професійної підготовки менеджерів по кадрах, яку пропонує Г.В. Щокін, досить значущма не тільки для розв’язання проблем підготовки менеджерів з персоналу, а й для визначення цілей і змісту про- фесійної підготовки майбутніх соціальних працівників до менеджменту со- ціальної роботи. Вирішенню проблеми підготовки в обраному напрямі найбільшою мірою відповідає розроблена Є.М. Хриковим концепція управління школою усере- дині, яка, на наш погляд, є одним з найбільш обґрунтованихсучасних науко- вих уявлень про цю проблему. Ця концепція припускає, що аналізу варто підда- ти діяльність зі створення кожної з груп умов, необхідних для реалізації цілей школи. Автор виділяє низкутаких важливих умов. По-перше, це умови соціаль- но-прогностичні, створення яких дозволяє відповісти на питання про те, чи здійснюється управлінською підсистемою постановка цілей роботи школи з опорою на вивчення факторів мікро- і макросередовища. По-друге, це умо- ви педагогічні. Головним показником, що такі необхідні педагогічні умови в школі створені, є відповідність результатів роботи поставленим цілям роз- витку особистості учня. По-третє, це кадрові умови для праці в школі. До якісних характеристик педагогічного складу школи відносять відповідність педагогів вимогам кваліфікаційних характеристик, завданням, що стоять перед ними, рівень професіоналізму їх особистості і діяльності. Далі, це ство- рення відповідних соціально-психологічних умов, провідне місце серед яких посідає соціально-психологічний клімат як мета і результат управлінської діяльності, як ціннісно-орієнтаційна єдність членів колективу. Принципово важливим є умови організаційні. Ключовим моментом у забезпечені цієї гру- пи умов є створення організаційної структури управління, що припускає фор- мування управлінських підсистем, встановлення способів зв’язку і взаємодії структурних ланок цієї підсистеми. І, нарешті, це правові умови, тобто ство- рення правових актів [10, с. 103—115]. Розроблена автором концепція управління всередині школи є для нас важливим науковим орієнтиром у розгляданні менеджменту соціальної ро- боти з управлінських позицій, що, у свою чергу, допомагає відповісти на пи- тання: яким повинний бути зміст педагогічної підготовки майбутніх менеджерів соціальної роботи, щоб вони могли оптимально управляти справами закладу соціальної роботи. О.І. Комаров, А.В. Войтенко є одними з перших, хто підняв питання підго- товки соціальних працівників до менеджменту соціальної роботи. Їхня кла- сифікація технологій підготовки кадрів менеджменту соціальної роботи поки ще єдина серед дослідників [5, с. 15]. Наявною, але менш поширеною є досить актуальна, на наш погляд, ідея П. Редько використовувати в підготовці менеджерів соціальної роботи ак- тивні методи навчання в поєднанні з технологіями дистанційного навчання. Одним з таких активних методів навчання є „кейс-метод” або метод конкрет- них ситуацій, який також можна використовувати при дистанційному навчанні. Автор пише: „За допомогою цього методу найкраще відпрацьовуються на- вички ідентифікації проблеми та розробки ініціатив” [9, с. 122—128]. Особливу увагу в контексті нашого статті викликає ідея, висловлена в колективній праці під загальною редакцією С.Я. Харченка. Автори праці розглядають соціального працівника як професіонала, якому потрібна „сис- темна передача знань і вмінь, постійне підвищення рівня його кваліфікації”. Одним з атрибутів професіоналізму в соціальній роботі, на думку авторів, є супервізорство; рівень технології організації соціальної роботи, що включає в себе підготовку соціального працівника, його подальше професійне зрос- тання, професійний ризик [4]. В Україні супервізорство поки ще не отримало широкого розвитку в галузі соціальної роботи. Але, на нашу думку, воно зас- луговує серйозної уваги, бо поряд з іншими інноваційними формами підго- товки кадрів для соціальної роботи може стати дуже результативним. Здійснений аналіз наукової літератури з досліджуваної проблемі дозво- ляє нам зробити кілька висновків узагальнюючого характеру, які можуть бути науковими орієнтирами в нашій подальшій дослідницькій роботі: 1. Дослідження проблем менеджменту соціальної роботи повинне спи- ратися на науково-теоретичні основи менеджменту, власні теоретичні напра- цювання в галузі управління соціальною сферою, соціальною роботою й іноземний досвід. Вирішення проблем у соціальній сфері в багато в чому тісно переплітається з діяльністю центрів соціальних служб, недержавних організацій. Вітчизняний менеджмент соціальної роботи — досить молода наука, яка має ще багато невирішених питань. Дослідниками висловлюють- ся різні точки зору, іноді навіть діаметрально протилежні. Це сприяє неодноз- начному тлумаченню одних і тих же соціально-педагогічних фактів, появі роз- біжностей у трактуванні основних категорій менеджменту соціальної роботи. Позитивним моментом є той факт, що науковці бачать перспективи зближен- ня щодо основних теоретичних питань. 2. Водночас аналіз літератури дозволив висвітлити низку сучасних тео- ретичних і практичних, соціальних і педагогічних проблем, поки не розв’яза- них на рівні педагогічної науки: по-перше, це проблема ролі й місця менедже- ра центру соціальних служб в управлінні соціальною роботою; по-друге, це проблема сутності і змісту вищої освіти в професійній підготовці студентів до управлінської діяльності в галузі соціальної роботи в ринкових умовах; по- третє, потребує розробки технологія професійної підготовки майбутніх со- ціальних працівників до менеджменту соціальної роботи. Таким чином, аналіз соціально-педагогічної, педагогічної й економічної літератури дозволяє констатувати, що на сьогодні ця проблема залишаєть- ся недостатньо дослідженою. Нині є всі підстави говорити про суперечність між потребою закладів соціальної роботи в ефективній моделі управління й відповідною професійною підготовкою спеціалістів в цьому напрямі та не- достатнім теоретичним та практичним опрацюванням цієї проблеми в со- ціально-педагогічній науці. Тому подальші дослідження ми передбачаємо провести в соціально- педагогічній науці в напрямку вивчення сутності і змісту менеджменту со- ціальної роботи як теоретичної основи підготовки спеціалістів до управлі- нської діяльності. Література 1. Андрущенко В.П. Соціальна робота: Менеджмент соціальної робо- ти: Навч. посібник – К.: ДЦССМ, 2003. – Кн. 7. – 276 с. 2. Головатий М.Ф., Лукашевич М.П., Дмитренко Г.А. Управлінські ас- пекти соціальної роботи. – К.: МАУП, 2002. – 376 с. 3. Звєрєва І.Д., Лактіонова Г.В. Соціальна політика та менеджмент у соціальній роботі. – К.: Науковий світ, 2001. – 53 с. Дєдов Є. 4. Історія, теорія і практика соціальної роботи в Україні: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Упоряд.: С.Я. Харченко, М.С. Кратінов, О.П. Пе- соцька, В.О. Кратінова. – Луганськ: Альма-матер, 2005. – 408с., С. 399. 5. Комарова Е.И., Войтенко А.И. Менеджмент социальной работы: Учеб. пособник. – М.: ВЛАДОС, 2001. – 288 с. 6. Крижко В.В. Аксіологічний потенціал державного управління освітою: Навч. посібник. – К.: Освіта України, 2005. – 224 с. 7. Курбатов В.И. Социальная работа. – Ростов: Феникс, 1999. — С. 267—272. 8. Павленок П. Основы социальной работы. – М.: ИНФРА-М, 1999. – С. 299—300. 9. Редько П. Використання методу ситуацій у курсі „менеджмент со- ціальної роботи” // Соц. політика і соц. робота. – 2004. – №2. – С.122—128. 10. Хрыков Е.Н. Теоретические основы внутришкольного управления. Монография. – Луганск: Альма-матер, 1999. – 118 с. 11. Шендеровський К.С. Управління соціальною роботою з дітьми та молоддю. Менеджмент соціальної роботи. – К., 2002. – С.19—21. 12. Щекин Г.В. Система подготовки менеджеров по кадрам: Учеб. по- собие. – К.: ВЗУУП, 1991. – 114 с. | |
|
|
|
| Просмотров: 1752 | Рейтинг: 0.0/0 | |