| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
ПРОФІЛАКТИКА ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
|
|
|
ПРОФІЛАКТИКА ВЖИВАННЯ НАРКОТИЧНИХ РЕЧОВИН СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ На сучасному етапі розвитку та становлення українського суспільства особливе занепокоєння викликають поширення наркоманії в молодіжному се- редовищі, зниження віку, з якого починають вживати наркотичні засоби та пси- хотропні речовини, проникнення наркотиків до закладів освіти. Мають місце непоодинокі випадки виявлення фактів незаконного обігу наркотиків безпосе- редньо в навчальних закладах та на прилеглих до них територіях, затримання неповнолітніх у стані наркотичного сп’яніння, вилучення наркотичних засобів та психотропних речовин у школах та вищих навчальних закладах. На сьогодні наркоманію зараховують до проблем соціальних. У виник- ненні адиктивної поведінки звинувачують і безробіття, і політичну не- стабільність, і моральну розбещеність. Отже, необхідною складовою робо- ти з профілактики наркоманії є своєчасне виявлення підлітків "групи ризику” та надання їм психолого-педагогічної допомоги. Для цього соціальні педаго- ги повинні мати достатній рівень поінформованості про причини виникнення потягу до наркотиків у підлітків і володіти відповідними соціально-психоло- гічними техніками й методами профілактичної антинаркотичної роботи. На сьогодні багато вчених займаються розробкою питань профілактики наркоманії в Україні. Серед них: спеціалісти Українського науково-методич- ного центру практичної психології та соціальної роботи (О. Коструб, О. Вінда, І. Сомовата та ін.), Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України (Н. Макси- мова, С. Толстоухова), Українського державного центру соціальних служб для молоді (З. Зайцева, Г. Рашковський та ін.), Українського інституту соціальних досліджень (О. Баларієва та О. Яременко), а також спеціалісти інститутів, університетів, організацій, установ, які займаються проблемами здорового способу життя в дітей, підлітків та молоді (Б. Лазаренко, І. Пінчук, А. Мазаєв та ін.). На сучасному етапі соціальні педагоги повинні зробити все можливе, щоб не допустити проникнення такого негативного соціального явища, як нарко- манія в навчальний заклад та вберегти наш генофонд від цієї загрози. Мета дослідження: науково обґрунтувати форми та методи педагогіч- ної профілактики наркоманії та визначити умови її ефективної організації в загальноосвітній школі. Завдання дослідження: — визначити специфіку та сутність адиктивної поведінки; — обґрунтувати причини вживання наркотичних речовин; — розкрити форми та методи антинаркотичної діяльності. В останні роки збільшується кількість осіб, які вживають наркотичні за- соби. Якщо в кінці ХХ століття (за даними Міністерства охорони здоров’я) кількість офіційно зареєстрованих в Україні наркоманів становила 52326 осіб, з них 11126 жінок, 816 підлітків, то на початок нового тисячоліття ця цифра зросла майже у два з половиною рази. Проте, це лише офіційна статистика. На думку експертів, реальна кількість наркозалежних приблизно в 5—8 разів вища. Термін „адиктивна поведінка” був запропонований американським дос- лідником В. Міллером (1984 р.) та поширений для використання у вітчизняній наркологічній практиці С. Кулаковим (1989) і А. Лічко (1991) щодо означення зловживань індивідом наркотичними речовинами ще до сформованості в ньо- го психофізичної залежності. Пізніше зміст цього поняття було доповнено, перенесено в психолого-педагогічну практику для означення ситуацій, що по- в’язані зі зловживанням різноманітних речовин особистістю, які спричиня- ють відхилення в її поведінці. Адиктивна поведінка є однією з форм девіант- ної поведінки – поведінки, яка відрізняється від загальновизначеної норми психічного здоров’я, права, культури чи моралі. У своїй статті ми звузимо дослідження адитивної поведінки до зловживання суто наркотичними речо- винами. Аналіз психолого-педагогічної та соціальної літератури дозволив нам визначити чинники, що сприяють виникненню адиктивної поведінки: неспро- можність у навчанні (27 %), алкоголізм батька (22 %), жорстоке поводження з підлітком у сім’ї (19 %), постійні конфлікти між батьками (17 %), емоційне відчуження з боку матері (17 %) [1, с. 34]. Дослідження вчених свідчать, що розвиток адиктивної поведінки може відбуватися у двох напрямах: І шлях – полісубстантна адиктивна поведінка. Підлітки пробують на собі дію різних токсичних речовин, серед яких поступово може бути вибрано найбільш привабливу. ІІ шлях — моносубстантна адиктивна поведінка. Підлітки зловживають тільки однією речовиною [2]. Оскільки вживання наркотичних засобів створює проблему в суспільно- му житті та здоров’ї особистості, її розглядають у сукупності трьох взаємопо- в’язаних критеріїв: медичного, правового та соціального. Відомо, що за- лежність організму від уживання наркотичних засобів має загальні особли- вості, які полягають у подібності проходження стадій звикання. Учені виділя- ють такі етапи розвитку адиктивної поведінки: етап перших спроб, етап пошу- кового полінаркотизму, етап вибору переважаючої речовини, етап групової психічної залежності. Важливо також відзначити чинники, що сприяють переходу адиктивної поведінки у хворобу [3, с. 200]: соціальні (доступність речовини для підлітка, "мода” на неї, вплив групи однолітків, до якої належить підліток); психологічні (тип акцентуації характеру підлітка, психопатії, привабливість нових відчуттів і переживань); біологічні (міра початкової толерантності, ускладнена спад- ковість, природа речовини, якою зловживають). Здійснюючи аналіз психолого-педагогічної літератури, ми виділили дві основні форми адиктивної поведінки – патологічну та непатологічну. До непатологічного типу адиктивної поведінки ми відносимо нікотинома- нію, тобто куріння цигарок та сигар. Не дивлячись на всім відомий вплив тютюнового диму на органи людини, саме куріння стає першим щаблем, на який стає дитина, наслідуючи дорослих та прагнучи набути самостійності. Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, які сприяють розвитку адиктивної поведінки 1. Моральна незрілість особистості: негативне ставлення до на- вчання, відсутність соціально узгодженої активності та соціально значущих установок, вузьке коло й нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духов- них запитів. 2. Несприятливе мікросередовище: неповна сім’я, сильна зайнятість батьків, спотворені сімейні стосунки, що приводять до неправильного зас- воєння соціальних ролей, неправильне виховання. 3. Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкова обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання в ранньому дитинстві, органічні ураження мозку. 4. Індивідуально-психологічні особливості, нервово-психічні ано- малії особистості: низький опір емоційному навантаженню, підвищена три- вожність, імпульсивність, схильність до ризикованої поведінки, недостатня соціальна адаптація. Таким чином, наркотичні засоби, починаючи з цигарок, алкогольних на- поїв і завершуючи найнебезпечнішими: кокаїном, героїном, є дуже небезпеч- ними для здоров’я людини, особливо для організму підлітка. Адже хронічне отруєння організму наркотиками призводить до старіння, інвалідності, а то й смерті. Чим молодша людина, тим більш небезпечна дія наркотиків. За визначенням ВООЗ (1952 р.), "наркоманія” — це стан періодичної чи хронічної інтоксикації, шкідливої для людини та суспільства, викликаної вжи- ванням наркотику (природного чи штучного походження) [2,с. 135 ]. Наркоманія – це захворювання, що виникає в разі систематичного вжи- вання речовин, включених до списку наркотиків, проявляється в психічній та фізичній залежності від них. Здійснивши аналіз підходів різних учених до трактування поняття "нарко- манія”, можна визначити такі характерні його ознаки: загальна назва захво- рювання, які зумовлені вживанням у медичних потребах деяких лікарських або інших речовин синтетичного чи рослинного походження; хворобливий пси- хологічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією організму ; захворю- вання, що виникає в результаті зловживання наркотиками чи наркотично дію- чими речовинами; захворювання, що виникає в разі систематичного вживан- ня речовин, включених до списку наркотиків; стан періодичної чи хронічної інтоксикації, шкідливої для людини та суспільства. Особливо актуальною для вирішення соціально-педагогічних проблем, попередження яких є простішим, ніж подолання їх негативних наслідків, є со- ціально-педагогічна профілактика. Термін «профілактика» (з грец. – попе- редження) – це комплекс науково-обґрунтованих і своєчасно застосованих дій, спрямованих на попередження вживання наркотичних засобів підлітка- ми, виникнення пов’язаних з цим психологічних, соціокультурних відхилень [4,с. 16]. Соціально-педагогічна профілактика – це система форм, методів, за- собів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної со- ціальної ситуації розвитку підлітків , яка сприятиме прояву їхньої активності в різних видах соціально значущої діяльності. Залежноі від вибору об’єкта впливу виділяють такі типи соціально-педа- гогічної профілактики: 1. Загальна профілактика — охоплює школярів певної вікової групи в загальноосвітньому навчальному закладі та спрямована на подолання найбільш загальних, універсальних факторів і причин уживання наркотичних засобів. 2. Спеціальна профілактика — орієнтована на підліткові групи, котрі знаходяться в умовах, які підвищують імовірність загострення цієї пробле- ми (підлітки групи ризику). 3. Індивідуальна профілактика — спрямована на окремих підлітків з метою подолання специфічних для них проблем. Залежно від того, на якому етапі розвитку проблеми та її впливу на підлітків проводяться профілактичні заходи, виділяють такі види соціально- педагогічної профілактики: первинна, вторинна й третинна. Первинна спря- мована на попередження проблеми задовго до можливого моменту її виник- нення, на створення сприятливих умов розвитку, навчання, виховання, адап- тації підлітка до умов навчального закладу. Вторинна або рання профілакти- ка ґрунтується на результатах діагностики соціальної ситуації розвитку конк- ретного підлітка, і є як індивідуальною, так і колективною в плані корекції системи його життєдіяльності. Третинна профілактика – це цілеспрямована діяльність з метою попередження переходу відхилень у поведінці у важкови- ховуваність. Третинна профілактика містить заходи, які проводяться з підлітками, котрі мають відхилення в поведінці та спрямована на попере- дження несприятливих їх наслідків. У профілактиці наркоманії вченими виділяється два види: загальна та індивідуальна. Загальна профілактика наркоманії — комплекс заходів щодо вияв- лення причин, які породжують протиправне діяння, і умов, що сприяють здійсненню правопорушень, з подальшим їх усуненням з метою формування вільного від наркотиків суспільства. Основними напрямами загальної антинаркотичної профілакти- ки в навчальних закладах мають бути: ® упровадження інноваційних методик профілактики наркоманії та ВІЛ/ СНІДу з метою формування здорового способу життя підлітків та вміння чи- нити опір негативному тиску однолітків; ® виявлення серед молоді лідерів, які за принципом „рівний—рівному” могли б інформувати своїх однолітків, проводити з ними семінари, круглі сто- ли, тренінги; ® проведення навчальних ігор та вправ з метою розвитку у дітей нави- чок спілкування, уміння працювати в групі, планувати свій день, тиждень, місяць, рік тощо. Індивідуальна профілактика наркоманії — сукупність заходів впли- ву на окрему особу з метою недопущення зловживання нею наркотичними засобами і психотропними речовинами з використанням правових, соціаль- них, психологічних, медичних та інших методів впливу. Основна мета індивідуальної профілактичної роботи з неповнолітніми: уживання вичерпних заходів для запобігання першій спробі вжити наркотики, сприяти повній відмові від них у разі початку немедичного їх уживання. Ця робота повинна проводитися в межах вирішення загального завдання інди- відуального впливу на підлітка, що полягає в нейтралізації негативних якос- тей особистості. Форми виявлення підлітків категорії „групи ризику” різноманітні: особисті спостереження вчителів, соціальних педагогів та психологів; чергові медичні обстеження підлітків; спеціалізовані групові заняття, рольові ігри, психологічні тренінги; відвідування місця проживання підлітків; інформація соціальних служб; проведення працівниками органів внутрішніх справ рейдів у місцях концентрації молоді: дворах, парках, скверах, підвалах, нежилих приміщен- нях і т.п. [5, с. 160]. З метою виявлення ставлення школярів до проблеми наркоманії й осіб, схильних до вживання наркотичних речовин, а також визначення ступеня інформованості підлітків у питаннях, пов’язаних з проблемою наркозалеж- ності, нами було проведене опитування старшокласників ЗОШ І—ІІІ ступенів №24 м. Луцька. Дослідницька робота проводилась у два етапи. На першому етапі визна- чався наявний рівень схильності до вживання наркотичних засобів та причи- ни, що його обумовлюють. На другому етапі, на основі виявлених причин нар- команії, вікових особливостей, наслідків виникнення наркотичної залежності, визначалися та обґрунтовувалися ефективні методи протидії наркоманії се- ред неповнолітніх. У дослідно-експериментальній роботі взяло участь 87 шко- лярів, з них 39 юнаків та 48 дівчат. Визначаючи вікові межі першого вживання наркотичних речовин, тобто відповідаючи на запитання «У якому віці вперше спробував наркотик?», ми отримали результати, які показали, що в чотирьох опитуваних перший досвід вживання наркотиків припадає на 11 років ( 4,6 %). У віці 12—14 років інте- рес до наркотиків згасає, і знову зростає в 16—17 років – 2 дітей (13,7%). Такі дані свідчать про омолодження наркоманії та обумовлюють необхідність здійснення первинної профілактики, починаючи ще з молодшого шкільного віку, з метою недопущення поширення цього негативного явища серед учнів- ської молоді. Серед поширених наркотиків, які вперше спробували респон- денти, такі: марихуана, гашиш (6%), транквілізатори (4%) і майже 4% опиту- ваних не знають, що саме вони вживали. Серед чинників, які сприяли вживанню наркотиків, старшокласники на- звали: цікавість (7,7 % хлопців і 2 % дівчат), бажання зазнати приємних відчуттів (7,7 % хлопців і 2 % дівчат); серед інших – стреси, надлишок вільно- го часу та грошей, бажання "політати”, розслабитись, "бути такою, як усі”. Став- лення до наркоманії суперечливе, у багатьох дітей спостерігається захоп- лення та цікавість, у декого виникають негативні емоції, такі як осуд, нена- висть. У більшої частини проблема взагалі не викликає ніяких емоцій, спос- терігається повна байдужість до осіб, які вживають наркотичні засоби. Аналізуючи досвід діяльності завуча з виховної роботи ЗОШ І—ІІІ ступе- ня № 24 м. Луцька, ми відмітили, що щорічно в школі проводяться місячники з профілактики наркоманії та пропаганді здорового способу життя. І у 2005— 2006 навчальному році серед старшокласників були проведені місячник бо- ротьби з ВІЛ-інфекцією та вживанням наркотиків, тренінги, кінолекторії з оз- наченої проблематики. З метою оптимізації профілактичної антинаркотичної роботи нами був проведений тренінг з профілактики наркоманії в молодіжному середовищі, який включав вправи профілактичного типу щодо такого негативного про- яву в учнівському середовищі, як наркоманія. Нами було розширено та по- глиблено знання підлітків про шкідливість уживання наркотиків у їх віці; у цілому відбулося покращення ставлення школярів до себе, до власних можливо- стей. У результаті дослідження було визначено та обґрунтовано, що ефектив- на соціально-педагогічна профілактика повинна включати в себе первинну, вторинну та третинну профілактику. Важливий елемент профілактики – інди- відуальна й групова форма роз’яснення проблем соціалізації підлітка. Дуже важливо, щоб соціальний педагог відчував доцільність використання ситуа- ції в проведенні профілактичної бесіди, принципів діалогічного спілкування. Проводячи експериментальне дослідження визначення ставлення старшо- класників до проблеми наркоманії, нами відмічено, що в загальноосвітній школі на сьогодні є школярі, які спробували наркотики; підтверджено ефек- тивність проведення первинної профілактики серед молодших школярів, щоб не допустити вживання наркотичних речовин у такому ранньому віці; обґрун- товано необхідність цілеспрямованої та ефективної профілактичної антинар- котичної роботи на інших етапах шкільного навчання. Література 1. Збірник законодавчих та нормативно-правових актів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів/. — К., 2004. 2. Гульдан В.В., Романова О.Л., Сиденко О.К. Подросток-наркоман и его окружение // Вопр. наркологии. – 1993. – №2. 3. Максимова Н.Ю., Толстоухова С.В. Соціально-психологічні аспек- ти профілактики адиктивної поведінки підлітків та молоді. — К., 2000. 4. Круглянский В.Ф. Наркомания и токсомания у подростков. – Мн., 1989. 5. Колесов Д.В. Не допустить беды. – М., 1988.
| |
|
|
|
| Просмотров: 4972 | Рейтинг: 0.0/0 | |