Главная » Статьи » Психология и педагогика

СТРУКТУРА СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ


СТРУКТУРА СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ З переходом у ХХІ століття у вищій школі відбулися кардинальні зміни. Вища педагогічна освіта сьогодні орієнтується на духовне та емоційне зба- гачення майбутніх учителів, на залучення їх до світу людських цінностей та спілкування в гуманістичному стилі. Вищий навчальний педагогічний заклад зараз готує майбутнього вчителя до діяльності в суттєво нових умовах. Однією з характерних особливостей вищої педагогічної освіти є зростан- ня значення соціокультурної компетентності майбутнього фахівця. Якщо ра- ніше важливим чинником освіченості людини були знання, уміння та навички в якійсь певній галузі її професійної діяльності, то сьогодні цього вже недо- статньо. У нашому динамічному суспільстві людина повинна бути всебічно обізнаною, а не лише в якійсь певній галузі. Протягом останнього часу науковці досить активно досліджують про- блему компетентності як багатофакторної та багатоаспектної якості особис- тості вчителя, висувають численні підходи до трактування цього поняття та характеризують численні різновиди компетентності педагога. Проте, проблема формування соціокультурної компетентності майбутнього педагога, яка сьо- годні є актуальною та багатоаспектною, залишається поки що недостатньо дослідженою в теорії та практиці вищої школи. Проблема соціокультурної ком- петенції та соціокультурної компетентності розглядається вченими переваж- но в наукових працях, присвячених аналізу та формуванню компетентності вчителів іноземної мови (О. Бирюк, Н. Бориско, В. Гопалова, В. Калінін, Н. Рєзнік, Г. Фуклєва, С. Шехавцова та ін.) [1; 2; 3; 5]. На думку О. Бирюк, соціокультурна компетенція дозволяє студентові ус- відомлювати та адекватно розуміти соціокультурну інформацію в умовах масової міжкультурної комунікації на основі сформованих знань, умінь та навичок [1,с. 157]. В.Калінін вважає, що соціокультурна компетенція включає в себе набір компонентів, які відносяться до різних категорій. До таких ком- понентів автор відносить загальнокультурну (знання про предмети, факти і дії в різних сферах життя), лінгвокультурознавчу (використання фонових знань про країни, мова яких вивчається; лінгвокраїнознавчий мінімум словниково- го запасу мови; факти, норми та цінності національної культури), країнознав- чу (знання про країни, мова яких вивчається) і соціальну (орієнтир у ситуації, комунікативні відносини з іншими людьми) компетенції [2, с.155]. Г. Фуклєва наголошує на тому, що соціокультурна компетенція полягає у володінні мов- ним етикетом, характерним для носіїв іноземної мови, знанні особливостей та традицій країни, мова якої вивчається [3, с. 232]. Вищеназвані автори вважають, що соціокультурна компетенція майбут- нього фахівця включає розширення знань соціокультурної специфіки країни, мова якої вивчається, поглиблення знань про країну, мова якої вивчається, культуру цієї країни, її традиції, історичні та сучасні реалії, суспільних діячів, її місце у світовому співтоваристві та світовій культурі, взаємовідношення з нашою країною. Ми бачимо, що поки ще немає універсального трактування поняття со- ціокультурної компетентності та єдиних поглядів на природу та структуру цього поняття. Проте, поняття "соціокультурна компетентність” є все ж таки бага- тоаспектним, має набагато широке трактування й характеризується як рівень загальної освіченості та загальної культури особистості, надає змогу людині для подальшої неперервної самоосвіти, самопізнання, самостійних розмір- ковувань про явища в різноманітних галузях діяльності нашого суспільства та культури. Чим вище рівень сформованості соціокультурної компетентності особистості, тим вона активніше орієнтується в різних сферах соціального та культурного життя. Сьогодні радикальні соціально-економічні зміни в на- шому суспільстві актуалізують потребу у фахівцях освітньої сфери з висо- ким рівнем соціокультурної компетентності. Мета статті – визначити структуру соціокультурної компетентності май- бутнього вчителя, проаналізувати основні ключові компетенції, які склада- ють структуру соціокультурної компетентності майбутнього вчителя. Соціокультурна компетентність є провідною якістю сучасного сту- дента, що характеризує його як неповторну індивідуальність. На формуван- ня соціокультурної компетентності майбутнього педагога впливає сфера його подальшої професійної педагогічної діяльності, професійна готовність та місце в суспільстві. Важливим аспектом освіти, яка спрямована на формування соціокуль- турної компетентності майбутнього вчителя, є визначення ключових компе- тенцій. Ключові компетенції визначають структуру соціокультурної компетен- тності майбутнього вчителя і формуються під час навчання його у вищому навчальному педагогічному закладі. Ключові компетенції надають можливість молодому вчителеві ефективно діяти в його професійній діяльності, у непе- редбачених і складних ситуаціях, знаходити вихід з цих ситуацій, розв’язува- ти конфлікти. Ми виділяємо основні ключові компетенції соціокультурної компетент- ності майбутнього вчителя, які визначають його всебічну обізнаність та до- помагають йому вільно орієнтуватися в соціокультурному просторі. Це такі ключові компетенції, як: мовна, або комунікативна компетенція (вільне володіння рідною мовою, знання мовних норм та дотримання культури мов- лення; знання однієї або кількох іноземних мов; уміння логічно висловлювати власні думки; уміння вести дискусії з різних тематик; уміння грамотно, чітко та без плутанини відповідати на поставлені запитання); соціальна компетен- ція (розуміння соціальної дійсності; уміння знаходити спільну мову з іншими людьми; мобільність та організованість особистості; співпраця з іншими в колективі; активна діяльність у суспільному житті; відповідальність за свої вчинки; виявлення ініціативи в будь-яких справах); інтелектуальна компе- тенція (безперервне навчання та вдосконалення власних знань протягом усього життя людини; ефективне вирішення проблемних ситуацій, спираю- чись на власні знання; високий рівень особистісних знань для вирішення різноманітних нестандартних ситуацій); культурна компетенція (знання куль- турної спадщини нашого народу – традицій, обрядів та звичаїв; оволодіння вітчизняною національною, зарубіжною, загальнолюдською та духовною культурною спадщиною; знання духовно-моральних основ життя людини); інформаційна, або технологічна компетенція (уміння шукати та відбира- ти необхідну та корисну для себе інформацію з великого інформаційного потоку; уміння працювати з різноманітними джерелами інформації – бібліо- графічні (каталоги та картотеки) та мультимедійні (мережа Інтернет, елект- ронні каталоги та енциклопедії) джерела; вільне володіння сучасними інфор- маційними та мультимедійними технологіями); життєва компетенція (по- шана до інших людей у повсякденному житті; ввічливість, готовність допо- могти іншим у складних життєвих ситуаціях). Розглянемо основні ключові компетенції, які складають структуру соціо- культурної компетентності особистості майбутнього вчителя. Сьогодні велику роль у становленні особистості студента та формуванні його соціокультурної компетентності відіграє ключова інформаційна компе- тенція. У наш час формується особистість нового типу – інформаційна осо- бистість, яка характеризується високим рівнем інформаційної культури. Інформаційні зміни, що відбуваються сьогодні, зумовили введення в на- уку поняття "інформаційна культура”, або "медіакультура”. Термін "медіа” (у перекладі з лат. мови "media”, "medium” – засіб, посередник) з’явився в другій половині ХХ століття. Пізніше з’явився термін "медіакультура”, який був уве- дений культурологами для позначення особливої культури інформаційного суспільства. Ми погоджуємося з думкою Н. Кирилової, що медіакультура виз- начається як певна сукупність інформаційно-комунікативних засобів, інте- лектуальних та матеріальних цінностей, що були створені людством у про- цесі його культурно-історичного розвитку. Інформаційна культура, або медіа- культура, є невід’ємною частиною ключової інформаційної компетенції сту- дентів вищих навчальних педагогічних закладів, а також необхідною умовою для соціалізації особистості студента, його успішної подальшої діяльності в будь-якій галузі [4,с. 13]. Основними факторами, що впливають на рівень інформаційної культури студентів вищих навчальних педагогічних закладів, є: рівень гуманізації та демократизації нашого суспільства, тобто гарантія студентові всебічного доступу до необхідної для нього інформації (доступ не тільки до вітчизняних, а й до зарубіжних джерел інформації); сучасний стан системи вищої освіти, що визначає загальну культуру, духовні та матеріальні потреби, рівень інте- лектуального розвитку студентів, можливість отримувати, передавати та ви- користовувати корисну для студента інформацію, а також оперативно здійсню- вати ті чи інші інформаційні комунікації; економічна спроможність держави, що гарантує можливість отримання її громадянами необхідної вищої освіти, а також набуття відповідних знань щодо грамотного використання ними сучас- них інформаційних та мультимедійних технологій. Одним з найважливіших факторів впливу на формування інформаційної компетенції студентів вищих навчальних педагогічних закладів є всесвітня комп’ютерна мережа Інтернет. За допомогою Інтернету сьогодні можна знай- ти будь-яку інформацію з будь-якої теми. Головна особливість мережі Інтер- нет полягає в тому, що вона є не лише ефективним та універсальним знаряд- дям передачі інформації, але й одночасно її бездонним сховищем. Останнім часом з’явилося безліч навчальних технологій з використан- ням Інтернету: віртуальні семінари й конференції, дистанційне навчання, муль- тимедійні курси з різних дисциплін тощо. Рівень розвитку інформаційної компетенції майбутнього вчителя зале- жить не лише від якості знань, умінь та навичок роботи з інформацією, а й від професійної та психологічної готовності студента до роботи з інформа- ційно-технологічними засобами. Становлення інформаційної компетенції май- бутнього вчителя відбувається в його повсякденній діяльності під впливом різноманітної інформації, засобів масової комунікації, а також під час само- освіти. Іншим важливим чинником подальшої ефективної педагогічної діяльності майбутнього вчителя є його мовна компетенція. Мова виступає не лише засобом спілкування, обміну думками та передачі різноманітної інформації, а й важливою умовою самореалізації особистості майбутнього вчителя. Мовна компетенція майбутніх учителів передбачає вільне володіння рідною мовою, знання мовних норм та дотримання культури мовлення. Струк- тура мовної компетенції включає в себе повне оволодіння словниковим ба- гатством рідної мови, опанування граматики, змістовність, стислість, логічність, майстерність та ввічливість мовлення, емоційну виразність, чітку дикцію, правильну літературну вимову, засвоєння техніки мовлення (говорін- ня, уміння обирати певний стиль, темп, тон, тембр голосу, опанування й тре- нування дикції та артикуляції), формування інтелігентності як риси характеру, уміння не лише правильно говорити, а й слухати та "чути” співрозмовника, адекватне оцінювання обстановки й ситуації та адекватне реагування на будь-яку інформацію, розв’язання будь-якої проблеми, обминання грубощів, недоречностей, зневажливого ставлення до співрозмовника. Сьогодні особлива роль у розвитку та вдосконаленні мовної компетенції нашого суспільства належить саме вчителеві. Педагогічна діяльність учите- ля відбувається в умовах мовленнєвої активності, і його мова, безумовно, спричиняє дуже великий вплив на його подальшу педагогічну діяльність. Певні вміння, знання та навички, що формуються в студента протягом навчання у вищому навчальному педагогічному закладі, сприяють форму- ванню його інтелектуальної компетенції, високому рівню його власних особистісних знань, які він використовує для вирішення нестандартних ситу- ацій. Інтелектуальна компетенція, або компетенція в пізнавальній галузі, – це здатність особистості майбутнього вчителя ефективно вирішувати проблемні завдання та складні ситуації в будь-якій предметно-пізнавальній галузі, спи- раючись на власну сформовану базу знань. На нашу думку, обов’язковою складовою частиною інтелектуальної ком- петенції майбутнього вчителя є належно сформований ґрунт знань, що по- стійно оновлюється та поповнюється новою корисною інформацією для ви- користання її в його подальшій діяльності. Іншою, не менш важливою складо- вою частиною інтелектуальної компетенції є певні розумові дії, а саме: об- мірковування, узагальнення, розуміння та критикування відповідних ситуацій. Студент буде тоді ефективно вирішувати свої життєві проблеми та завдання, коли він навчиться грамотно доводити будь-які положення, сформовувати та логічно висловлювати свої думки та припущення стосовно чогось, давати адекватну оцінку своїй праці та праці своїх друзів. Також студент повинен навчитися грамотно вести дискусії на лекціях та практичних заняттях, буду- вати різноманітні діалоги з викладачами, сприймати критику на свою адресу, успішно вирішувати нестандартні та творчі завдання, ефективно працювати в різноманітних проблемних ситуаціях, вести дослідницьку діяльність. Соціальна компетенція відіграє важливу роль у формуванні соціокуль- турної компетентності майбутнього вчителя, бо саме вона визначає його по- дальше життя, "включення” в суспільство, можливість працевлаштування та подальшої успішної кар’єри, утворення власної родини і т.п. Під час навчання у вищому навчальному педагогічному закладі в студентів відбувається ста- новлення характеру та оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини – професійно-трудових, громадянських тощо. Це період ста- новлення активної соціальної самостійності молоді. Ми знаємо, що освіта майбутнього вчителя складається з багатьох пред- метних галузей, але всі студенти комплексно засвоюють найголовнішу спе- ціальність у своєму житті – професію повноцінного члена нашого суспіль- ства. Коли людина працює з людьми, то вона обов’язково включається в певні соціальні відносини. І соціальна компетенція є однією з головних ха- рактеристик майбутнього фахівця, оскільки вона відображає рівень розвит- ку індивідуальних та соціальних якостей молодої людини, які надалі забезпе- чують самостійність його професійної діяльності. Молодь стає тоді соціаль- но компетентною, коли вона вміє поставити свої власні інтереси урівень з інтересами інших людей, розуміє проблеми інших, бачить в інших людях не ворогів, а партнерів; коли вона готується до самостійного життя та відбу- вається її соціальне становлення, коли вона знає своє місце в суспільстві. Студентські роки – це час інтенсивного світоглядного та самостійного пошу- ку головних життєвих цінностей молодої людини, образу свого "Я”. У цей час особистість студента відкрита для духовного та морального виховання. Після 23 років менталітет особистості остаточно формується, і якщо вона "зіпсо- вана” антикультурою та бездуховністю, то надалі перевиховати людину буде дуже складно. Важливою умовою формування соціальної компетенції майбутнього вчи- теля є його самоутвердження в певній соціальній групі. Під час професійної освіти в майбутніх фахівців формується почуття професійної та громадянсь- кої відповідальності та обов’язку. Життєва компетенція студента передбачає пошану до інших людей у повсякденному житті, ввічливість, готовність допомогти іншим у складних ситуаціях, уміння вникати в чужі проблеми та підказати порадами, як вийти зі складної ситуації, не бути байдужим до чужих проблем. Життєва компетенція особистості студента полягає в оволодінні науковими знаннями про сутність власного "Я”, проблемному баченні свого життя, осмислене розв’язання міжо- собистісних суперечностей, етичне та філософське осмислення свого життя. Вища освіта покликана допомогти молоді оволодіти життєвою компетенцією, засвоїти ситуацію духовних та соціальних змін. Зміни в нашому суспільстві вимагають від молодих фахівців бути професійно та соціально мобільними, вчитися протягом усього життя та професійно й духовно самовдосконалю- ватися. Якщо майбутній спеціаліст хоче досягти успіху у своїй подальшій май- бутній діяльності, то він повинен мобільно діяти в нестандартних та проблем- них ситуаціях, навчатися впродовж всього життя, бо сьогодні вже неможли- во працювати все життя за певним фахом та мати лише одну освіту. Життєва компетенція потребує від молодої людини бути самостійною, відповідальною за свої вчинки, конструктивно, творчо, раціонально та ак- тивно діяти в будь-якій ситуації, оптимістично ставитися до свого життя, вільно орієнтуватися в соціальних ситуаціях, уміти керувати собою та обставинами свого життя. Важливим показником життєвої компетентності є повнота реал- ізації особистості. Людина зразу не досягає всього. Потрібна велика сила волі, духу, характеру та талант для того, щоб особистість досягла вершини своїх творчих можливостей. Культурна компетенція відіграє не менш важливу роль у формуванні соціокультурної компетентності майбутнього вчителя, ніж інші ключові ком- петенції. Культура посідає найважливіше місце в процесі розвитку суспіль- ства, бо саме вона є початком людської діяльності. Культурні досягнення та цінності повинні бути доступні кожній людині не лише в розумінні доступу до музейних та бібліотечних цінностей, а й у розумінні розширення можливостей одержання якісної освіти. Одночасно реалізовувати себе в соціальній діяль- ності та повноцінно виконувати свої соціальні функції здатна лише високоос- вічена, високоморальна, тобто культурна людина. Особливу роль у формуванні культурної компетенції майбутнього фахів- ця відіграє мистецтво. Завдяки творам мистецтва людина пізнає себе, свій внутрішній світ. Мистецтво несе в собі великий духовний та виховний потен- ціал – у творах мистецтва ми яскраво бачимо духовний початок людського життя. Твори мистецтва очищують людину, втішають її в смутку, наставляють на шлях порятунку. Мистецтво впливає на всі сторони психіки молодої люди- ни – свідоме, підсвідоме та інтуїтивне, і тому воно створює переконливу кар- тину досконалого та ідеального життя, формує гуманістичні принципи пове- дінки студентів. Спілкування з творами мистецтва дозволяє студентові роз- винути багатство його духовного світу. Насолода прекрасним викликає в сту- дента почуття радості, стимулює його, пробуджує в нього активне ставлення до життя. Мистецтво існує не само по собі, воно існує для людини, воно звер- нене до людини, до її думок, почуттів, переживань, свідомості. Тому при спілку- ванні з творами мистецтва кожен студент вступає в діалог з творцем та з самим твором мистецтва. Змістом будь-якого мистецтва виступають внутрішній світ людини, її емоції та почуття. Мистецтво – шлях до пізнання світу людських почуттів, воно сти- мулює піднесену думку, розкриває творчу уяву особистості студента та фор- мує його культурні цінності. Таким чином, розглянувши шість основних ключових компетенцій соціо- культурної компетентності майбутніх учителів, ми можемо зробити такий вис- новок, що соціокультурна компетентність майбутнього педагога є основною рисою його індивідуальності та основною запорукою його ефективної подаль- шої педагогічної діяльності. Вона відіграє неперевершену роль у реалізації нової парадигми сучасної освіти, суть якої визначається процесом гумані- зації та демократизації. Основною умовою ефективної роботи вчителя в школі є високий рівень його соціокультурної компетентності, що визначає його вміння здійснювати навчальну та виховну роботу з дітьми. Перспективними напрямками дослідження в контексті цієї проблеми не- обхідно визначити розробку педагогічних умов формування соціокультурної компетентності майбутніх учителів, а також теоретичне обґрунтування вико- ристання особистісно орієнтованого підходу в процесі формування соціо- культурної компетентності майбутнього педагога. Література 1. Бирюк О.В. Формування соціокультурної компетенції майбутніх учи- телів засобами англомовних публіцистичних текстів // Вісник Житомир. пед. ун-ту. – 2003. — № 12. – С. 157—159. 2. Калінін В.О. Особливості формування соціокультурної компетенції майбутнього вчителя іноземної мови у процесі професійно-педагогічної підго- товки // Вісник Житомир. пед. ун-ту. – 2003. — № 12. – С. 154—156. 3. Фуклєва Г.О. Особливості професійної компетентності вчителя іно- земної мови // Вісник ЛНПУ імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – 2005. — № 7. – С. 230—234. 4. Кириллова Н.Б. Медиаобразование в эпоху социальной модерниза- ции // Педагогика. – 2005. — № 5. – С. 13—21. 5. Бориско Н.Б., Ишханян Н.Б. Социально-психологические предпо- сылки формирования лингвосоциокультурной компетенции // Ин. языки. – 1999. — № 3. – С. 53—55. 6. Каракозов С.Д. Информационная культура в контексте общей куль- туры личности // http://www.mgopu.ru/PVU/journals/pi/2000-2.doc 7. Єрмаков І. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття. – Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук-метод. зб. – К., 2000. 8. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. – М., 1989. 9. Пасинок В.Г. Мовна підготовка студентів як загальнопедагогічна про- блема: Монографія. – Х., 1999.

1 2 3 4 5 Категория: Психология и педагогика \| (21.11.2012)
Просмотров: 2975 \| Рейтинг: 0.0/0