Супервізорство в соціальній роботі

Супервізорство  є  одним  з  атрибутів професіоналізму  в зарубіжній соціальній роботі.  В  українській  мові  бракує  такого  поняття. В  перекладі  це слово  означає "нагляд”. Але  українське  слово "нагляд” в сучасному  сенсовому  варіанті  не  відповідає  сутності англійського слова "supervision”. Вітчизняні вчені вважають, що до  теорії  та  практики  соціальної  роботи  доцільно  включити поняття "супервізорство”, а  також "супервізор” як  фаховий неологізм. Найбільш близьким за змістом в українській мові до поняття "супервізор” є  поняття "вихователь”, яке, зазвичай, використовувалося  в  минулому  стосовно  процесу  формування особистості. 

В  переважній  більшості  випадків  ця  робота сприймалася як громадська. Хоча раніше існували, і навіть зараз є  вихователі-фахівці  для  визначених  видів  професійної 35 діяльності, що  пов’язане  з  підвищеним  ризиком  для  життя  та здоров’я. Наприклад, в збройних силах – офіцер-вихователь. Необхідність  супервізорства  в  соціальній  роботі обумовлена низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів. Як відомо, соціальна робота визнана одним з специфічних видів діяльності з підвищеним рівнем психічного навантаження. 

Соціальний  працівник  постійно  відчуває  значну  кількість професійних  ризиків, що, зазвичай, призводить  до  стресових ситуацій. Факторами  стресу  в  соціальній  роботі  є: емоційне навантаження, необхідність  діяти  за  не  передбачуваних ситуацій, невпевненість в досягненні бажаних наслідків власних дій, почуття  марності  власних  спроб  щодо  неможливості вирішення проблем клієнта. До цих об’єктивних факторів можуть приєднатися  суб’єктивні, такі  як, загострення  відчуття відповідальності  за  себе  та  інших, дуже  значне співпереживання, нонконформізм. Стан  стресу  може  бути  тривалим  і  призвести  до  зривів, негативно впливаючи на поведінку фахівця і його стан здоров’я. Ці випадки поширені і достатньо ґрунтовно описані в зарубіжній літературі. Фахівець, який перебуває в такому стані, через силу йде на роботу, швидко втомлюється, ухиляється від звичайної роботи, демонструє байдуже ставлення до потреб клієнта. Його ставлення  до  клієнта  може  стати  жорстоким, бюрократичним, педантичним і формальним. Як  зазначають  науковці  зарубіжних  країн, з  метою вирішення такого стану проблем необхідні послуги особливого фахівця – супервізора. В  зарубіжній  практиці  супервізорство стало  незамінним  елементом  колективної  або "командної” професії  соціального  працівника, засобом  професіоналізму  та ефективної роботи.