| Главная » Статьи » Психология и педагогика |
Відновлювальні соціальні технології: медіація, відновна конференція, сімейна групова нарада, мережева зустріч.
|
|
|
Різновидами відновлювальних соціальних технологій є: ме– діація, відновна конференція, сімейна групова нарада, мережева зустріч. У сфері правосуддя найчастіше відновлювальні технології застосовуються до підлітків та молодих людей, які скоїли протиправні вчинки та злочини різного ступеню. Відновлю- вальні технології на сьогодні постають знаряддям переорі- єнтації кримінального правосуддя з покарання злочинця на подолання ним конкретних наслідків своїх протиправних дій та на запобігання скоєнню ним нових злочинів. Метою медіації є добровільне і конфіденційне порозумін- ня сторін правопорушення у присутності неупередженого, нейтрального медіатора з метою досягнення угоди щодо усунення наслідків злочину (примирення). Потерпілий та правопорушник зустрічаються віч-на-віч за справами, які надходять із судових та слідчих органів. Зустріч відбува- ється за добровільної згоди усіх сторін і тільки тоді, коли правопорушник визнав свою провину. Підготовкою і проведенням зустрічей – процедур примирен- ня – займається спеціальний посередник (медіатор), який виступає у ролі ведучого і є нейтральною особою. Посередник – не суддя і не арбітр. Він не має права нав’язувати сторонам своє бачення проблеми чи свій варіант виходу із ситуації, що склалася. Його мета – допомогти сторонам досягти порозу– міння. Ведучий встановлює правила (не вживати образливих висловлювань, слухати один одного, говорити по черзі та ін.), дотримання яких дозволяє зберігати доброзичливу атмос– феру під час процедури примирення. Його завдання – полег– шити переговори і перевести шквал взаємних звинувачень у визнання несправедливості наявної ситуації. За рахунок використання технік перефразування, виявлення у висловах конструктивної основи, активного слухання, вміння працюва- ти з сильними емоціями та ін. посередник допомагає сторо- нам висловити почуття і водночас сприяє зниженню агресив- ності учасників зустрічі та пробудженню в них людяності. Під час зустрічі потерпілого і правопорушника сторонам про- понується розповісти свою версію того, що сталося, і яким чином це вплинуло на подальше життя. Кожна сторона має право ставити запитання. Далі вони спільно вирішують, що робити з наслідками злочину. У випадку досягнення домов– леностей вони підписують угоду, яка часто є рішенням щодо матеріальної компенсації збитків потерпілих, спокутування моральної провини та дій, спрямованих на запобігання скоєн– ню правопорушниками нових злочинів. Однак це не єдина мож– ливість компенсації. Іноді правопорушники погоджуються від- працювати на користь потерпілого чи на користь громади. Відновна конференція – технологія відновного правосуддя, що передбачає групове обговорення наслідків правопору- шення та пошук шляхів виправлення ситуації, яка склалася через правопорушення. До розмови залучається широке коло родичів правопорушника, представників його безпосередньо- го оточення, а також ті, хто постраждав від правопорушення. Відновна конференція (нарада) охоплює і правопорушника, і постраждалого від правопорушення, і все коло осіб, на яких цей вчинок вплинув. У ході конференції беруть участь щонай- менше дві підсистеми суспільства – соціальні мережі правопо- рушника і постраждалого. Можливі учасники наради: • правопорушник і члени його розширеної сім’ї (батьки, брати, сестри, інші родичі, в тому числі ті, хто прожи- ває окремо від сім’ї правопорушника); • особи з безпосереднього оточення правопорушника, ті, котрі певним чином пов’язані з ним (друзі, сусіди, вчителі, керівники, колеги тощо); • постраждалий від злочину і члени його розширеної сім’ї; • особи з безпосереднього оточення постраждалого; • представники громади, у якій стався інцидент (школи, мікрорайону тощо). Відновна конференція проводиться нейтральним координа- тором і передбачає ґрунтовну підготовку. Координатором (фасилітатором) наради може бути представник соціаль- них служб, навчального закладу, громадських організацій. Вимоги до координатора: • нейтральність стосовно сторін, тим чи іншим чином пов’язаних із правопорушенням; • володіння методикою проведення сімейних групових нарад; • володіння навичками з надання психологічної підтримки; • досвід участі в сімейних групових нарадах у якості спостерігача і співведучого. Процедура відновної конференції складається з чотирьох етапів. На першому координатор наради представляє учасни- ків і описує правопорушення, яке стало приводом до наради. На другому етапі учасники висловлюють думки і почуття з приводу правопорушення та його наслідків. На третьому етапі учасники обговорюють та ухвалюють можливі дії, спря- мовані на подолання наслідків правопорушення й поновлен- ня правового становища. На четвертому етапі може відбутися формальне і неформальне примирення сторін (у тому числі й через спільне чаювання). Результатом відновної конференції є план дій сторін, що передбачає найкращий спосіб вирішення справи. Він містить три основні компоненти: • встановлення факту визнання правопорушником того, що він вчинив правопорушення; • інформація, якою поділилися учасники наради стосовно сутності і причин скоєння та наслідків правопорушення; • рішення про заходи, що мають бути вжиті, чи реко– мендації щодо подальшої поведінки правопорушника, необхідні для усунення шкоди та запобігання подаль- шим правопорушенням. Прийнятий план може охоплювати дії, спрямовані на подолан- ня наслідків правопорушення (в тому числі моральних), на компенсацію втрат, та на усунення причин правопорушення і запобігання новим асоціальним вчинкам правопорушника. Наприклад, план може передбачати такі дії та зобов’язання правопорушника: • ніколи не поводитися таким чином; • кинути пити алкогольні напої, відвідувати групи ано– німних алкоголіків; • відвідувати психологічні консультації; • компенсувати завдані збитки; • повернути вкрадені речі; • допомагати родині потерпілого у побуті; • надрукувати в газеті листа з каяттям тощо. План може містити і зобов’язання членів сім’ї правопоруш– ника та осіб із його соціального оточення щодо надання правопорушникові допомоги у подоланні наслідків скоєно- го, в реабілітації та ресоціалізації (наприклад, зобов’язан- ня допомогти у працевлаштуванні, лікуванні, забезпеченні житлом, проведенні вільного часу, подоланні особистих проблем). Укладена угода друкується координатором і підписується всіма учасниками відновної конференції. Якщо нарада прово- дилася з приводу злочину, то угода, як правило, додається до кримінальної справи і може бути врахована при винесен- ні вироку, а інколи навіть приводити до припинення кримі- нального переслідування. Виконання укладеної угоди може тривати протягом року після проведення відновної конферен– ції. Формальний контроль за її виконанням у випадку, коли це є умовою звільнення від кримінальної відповідальності, може здійснювати працівник органу виконання покарання або особа, на яку покладено нагляд за правопорушником. Неформальний контроль можуть здійснювати самі постраж- далі та представники громади. У сфері соціальної роботи з сім’єю відновлювальні технології застосовуються для надання соціальної підтримки проблем– ним і кризовим сім’ям із метою створення в них належних умов для розвитку та соціалізації дитини й усунення чинни- ків, що призводять її до соціальної дезадаптації. Сімейні групові наради (СГН) – збори членів розширеної сі- м’ї та її оточення з метою ухвалення рішення щодо шляхів ви- ходу сім’ї зі скрути. СГН проводяться у випадках, коли є заг– роза життю дитини, її здоров’ю, повноцінному розвитку та вихованню, власне, коли в неї формується девіантна поведін- ка; мала сім’я виявила неспроможність самостійно вирішити проблему або перебуває у кризовому стані; представник соці- альної служби має право або можливість ухвалити рішення щодо захисту дитини, проте це не сприятиме посиленню сім’ї або призведе до її руйнування, вилучення дитини із сім’ї або позбавлення її волі. СГН проводиться з ініціативи працівни- ків інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і ді- тей або служб у справах дітей, організовується незалежним координатором, який має зібрати разом усіх зацікавлених осіб – як членів сім’ї, так і представників її соціального ото- чення. У сімейному колі, без присутності сторонніх (коорди- натора, фахівців соціальних служб, ініціатора проведення наради) учасники СГН обговорюють проблему сім’ї та розроб- ляють план її вирішення за допомогою власних ресурсів. Запровадження технології сімейних групових нарад спри- яє соціальній єдності в суспільстві, тому що громадяни, які вступили у конфлікт із суспільством, мають можливість самі знайти рішення в межах своєї сім’ї та своєї культури. Таким чином: • активізується потенціал сім’ї та її соціального ото– чення; • створюється можливість дуже точно визначити і задо- вольнити потреби людей; • втручання у процес догляду за дитиною та її вихован- ня відбувається від імені сім’ї та її соціального оточен- ня, що робить його більш прийнятним; • сім’я залишається відповідальною за проблему, її члени зберігають контроль над власною життєдіяльністю; • рішення знаходять у рамках культурного середовища цієї сім’ї, дитина (підліток) залишається частиною сім’ї; • рішення щодо дитини (підлітка) ухвалюються разом із нею, сім’єю та її соціальним оточенням; • розроблений план має значну довготривалу підтримку; • співпраця між сім’ями та працівниками служб соціаль- ного захисту стає ефективнішою; • соціальні працівники займаються своїми справами та нічого не вирішують за інших; • це є важливим внеском до підвищення статусу сім’ї. Можна визначити чотири особливості сімейних групових нарад: 1. Це – модель для ухвалення рішень. 2. СГН є зборами сім’ї та членів її соціального оточення, які самі за неї відповідають (на ній присутні «свої» лю- ди, вони самі визначають місце та час її проведення, са- мі розробляють план), тому сім’я не втрачає контроль над власною життєдіяльністю. 3. Координатор СГН є незалежним. Це означає, що він не працює для установи або організації, які ухвалюють рішення щодо сім’ї, тож він жодним чином не зацікав- лений у тому чи іншому результаті СГН. 4. Сім’я має право отримати необхідну інформацію, обго- ворити проблему й ухвалити рішення без присутності сторонніх осіб, а розроблений нею план має обов’язко- во прийматися, якщо тільки він не є небезпечним або не суперечить законодавству. Ефективною технологією соціальної роботи з дитиною, сім’єю та їхнім найближчим оточенням (сіткою її соціальних контактів) є мережева робота, що здійснюється переважно у формі мережевих зустрічей. Ця технологія в останні десяти- ліття широко розповсюджується у різних країнах і пов’язана з тим, що для досягнення стійких змін необхідно працювати не лише з дитиною, її сім’єю, а й з їхнім соціальним оточенням. Мережева робота базується на гуманістичному і цілісному під- ходах та віддзеркалює дух Конвенції ООН про права дитини. Метою мережевої зустрічі є залучення самих дітей, які опини- лися у життєвій скруті, і їхніх батьків до терапевтичної робо- ти, в ході якої соціальні працівники допомагають сім’ї знайти ресурси для розв’язання певної проблеми. Мережева зустріч – це ефективний спосіб встановлення стосунків між дітьми, їх- німи батьками та іншими родичами. Звернення до найближчо- го оточення (друзів, родичів, сусідів, учителів та ін.) у склад– ній ситуації має стати природною реакцією сім’ї, яка хоче по- долати життєві негаразди. Однією із складових мережевої роботи є карта соціальних зв’язків (мережева карта) – інструмент глибокого вивчення соціального оточення дитини. Зазначена карта дає змогу впо- рядкувати й осягнути всю отриману соціальним працівником інформацію про оточення дитини/сім’ї. Її зображують у вигляді малюнка, яким намага- ються передати розмір мережі, дистанцію між людьми, об’- єднані групи всередині мережі контактів. До складу мережі контактів можуть входити сусіди, родичі або близькі для особи люди. Таким чином, секторами мережевої карти є: сім’я, родичі, друзі, сусіди, організації, спеціалісти, робота, школа, дошкіль- ний навчальний заклад. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх, реабілітація дітей, які перебувають у конфлікті з законом Складання мережевої карти проводиться в декілька ета- пів. Визначають значущих для дитини людей і розміщують довкола дитини відповідно до рівня прив’язаності. Прямими лінями з’єднуються особи, які перебувають у певних зв’яз- ках. Графічними символами позначають стать представників оточення дитини, сутність зв’язків (конфлікти, розлучення, дружба тощо), динаміку розвитку стосунків. Клієнт, по можливості, має самостійно складати свою мереже- ву карту. Проте, у разі потреби, соціальний працівник може допомогти клієнтові зобразити на карті названих ним людей та стосунки між ними. Мережева карта допомагає побачити теперішнє і майбут- нє, відповісти на низку питань: «Що хоче змінити клієнт? Як це зробити? Як соціальний працівник може підтримати клієнта чи допомогти йому досягнути бажаних змін?». Саме тому мережева карта є корисним вихідним пунктом для про- довження роботи над зміною ситуації, а також як певний ін- струмент моніторингу стану клієнта. Заповнення мережевої карти згодом перетворює її на карту сподівань, яка дає відпо- відь на запитання: Що змінилося у стані клієнта, в його стосун– ках із певними людьми? Яких змін він прагне? Заповнення мережевої карти є першим кроком організації та проведення мережевої зустрічі, що передбачає роботу ко- манди мережевих терапевтів (3 – 5 осіб), а саме: • координатор – людина, яка мобілізує людей на мереже- ву зустріч; • ведучий; • помічник ведучого; • рефлексивна група (мінімум дві особи). На координатора покладаються функції підготовки до ме- режевої зустрічі – мобілізація ресурсів на мережеву зустріч: запрошення учасників, вибір місця проведення, організація робочого простору безпосередньо перед зустріччю (підготов– ка приміщення, матеріалів та чаювання). Ведучий відпові- дає за процес розвитку зустрічі, йому допомагає помічник. Координатор мережевої зустрічі також відстежує виконан- ня ухвалених рішень, дотримання визначених термінів та, в разі затримки з розв’язанням остаточно визначеної пробле- ми, збирає наступну мережеву зустріч. Якщо справа стосується дитини, вона також запрошується на мережеву зустріч. Важливо зустрітися з нею напередодні, аби скласти мережеву карту і обговорити, яких важливих для неї людей варто запросити. На мережевій зустрічі має бути присутній дорослій, який представлятиме інтереси дити- ни. Бажано, щоб він був обраний із числа осіб, непричетний до конфлікту. Для забезпечення емоційного балансу на зустрічі важливо дотримуватися наступних умов: • для кожної людини, залученої до розв’язання пробле- ми, має бути підтримка; • має бути рівновага між провідними людьми і перифе- рійними особами, які менш залучені до розгляду проблеми; • особиста, приватна мережа контактів має бути широкою, ніж професійна мережа. Отже, застосування відновлювальних технологій співробіт- никами інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей, у тому числі фахівцями спеціалізованої служби супро- воду дітей, які перебувають у конфлікті з законом, у межах комплексних програм профілактики протиправної поведін- ки та соціальної реабілітації дітей, які схильні до правопору- шень чи скоїли їх, дасть змогу не лише запобігти негативним явищам у дитячому середовищі, а й покращити потенціал сім’ї та громади. Проте ефективне застосування відновлю– вальних технологій потребує системної співпраці працівни- ків соціальних служб із навчальними закладами, правоохо- ронними органами та громадськими організаціями.
| |
|
|
|
| Просмотров: 2256 | Рейтинг: 0.0/0 | |